Каталог статей

Українські вечорниці “Пісенне село”

Святково прибрана світлиця. В кутку — макет сільської хати з солом'яною стріхою, пліт, лавочка, на якій сидить бабуся, виготовлені мальви, соняшники, на плоті висять глечики. Збоку — народознавчий куточок — виставка сорочок, рушників та іншого рукоділля.

До бабусі підходять двоє внуків — Андрійко та Інна.

Андрійко.

Отут у народнім куточку

бабусину бачу сорочку.

Сама ниточки вона пряла,

сама молодими руками

розшила її квіточками,

сама полотенця наткала,

Інна.

Скажіть всім, бабусю,

коли це було,

а скільки-то літ

з того часу пройшло.

Усі ми охоче це хочемо знати,                             

Хто і коли вас навчав вишивати?

(Бабуся бере в руки сорочку).

Давно це було. У кожному селі жили цікаві люди, які багато вміли робити своїми руками і навчали цього інших. І тільки наставав вечір — люди поспішали на посидень­ки. Там виконували різні роботи. Особливо часто це роби­ли восени, взимку. Такі сходи називали вечорницями. Бу­ла я ще дівчиною на таких вечорницях, там навчилася ви­шивати, вже минуло півстоліття цим сорочкам. Оце беру в руки і згадую собі молоді роки. Оці дві сорочки, чоло­вікова і моя, ми в них ішли до шлюбу. Я їх бережу. На вечорничках ми пряли, вишивали, лущили кукурудзу, дерли пір'я, веселились, співали.

До них підходять хлопчик і дівчинка з хлібом-короваєм на вишиваному рушнику.

Хлопчик.

Гостей дорогих   

Ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом,

любов'ю і миром,

Дівчинка.

Бабусі відкрита

хата наша біла,

щоб наша бабуся

літ багато жила.

Дарують хліб.

В центр виходять «дідусь» і «бабуся». Дідусь у капелюсі,    киптарику, з довгою бородою та вусами. Бабуся — зав'язана, в киптарі га фартусі. Вони сідають на лавочці біля хати. Виходить дівчинка    і хлопчик (ведучі).

Х л о п ч и к.

На околиці села,

як мовиться в казці,

жив веселий дід Хома

і баба Параска.

(«Дід» і «баба» вклоняються).

Дід учив всіх майструвати,

на сопілці грати.

Баба вчила вишивати

І пісні співати.

Ой було, давно було,

веселилось все село.

«Дідусь» і «бабуся» встають і співають пісеньку «Зеленеє жито»..., за­прошуючи до роботи.

Зеленеє жито, зелене,

хорошії гості у мене.

Зеленеє жито треба жати,

хорошії гості йдуть до хати.

Підходять діти до них. Діти сідають довкола, хто до кукурудзи, хто до пір'я, а кілька дівчаток — вишивати.

В е д у ч і.

1.     Прибрана хатина,

усміхнені личка.

Всіх нас запросила

Хата-вечорничка.

2.     Вдягли блузочки ми

гарненькі, спіднички,

разом готували -           

свої вечорнички.

3.     В хлопчиків новенькі

вишиті сорочки,

а в дівчаток файні

з квіточок віночки.

(Діти біля кукурудзи).

4.     Вечорнички почалися,

до роботи взялись ми,

кукурудзо, стережися,

перелущим тебе ми.

Дівчатка. — Ой так, так!

Хлопчики. — Справді так! (біля пір'я)

Пір'я з решета тікає,

бо робота дружно йде.

Прикарпатські вечорнички

Ой, нема таких ніде.

Дівчатка. — Ой так, так!

Хлопчики. — Справді так! (біля вишиття).

Швидко голка вишиває Оці файні рушники, нитка голку доганяє, я ж співаю пісеньки.

Дівчатка. — Ой так, так!

Хлопчик й. — Справді так!

Двоє дівчаток виконують пісеньку «Рушничок»  (танцюючи).

* *  *

Рушничок, рушничок

Нині вишивала.

Червоненьку ниточку

На рушничок клала.

* * *

Ну, а я, ну, а я

їй помагала,

чорний колір, чорний колір

слідом прокладала.

*  *  *

Рушничок, рушничок

вишили обоє.

Ремесло, ремесло.

Показали своє

Діти.

Хвалить мама, хвалить тато оці мої рученята. Я сміюся, це не я, все це голочка моя.

Вишивала нам бабуся рушники.

А тепер і я навчуся залюбки.

Мамі вишию на блузі

геть усі квіточки оті, що в лузі, у росі.

* * *

Я вкраїночка мала,

з прикарпатського села.

Я співанки файні знаю

і охоче їх співаю.

*     *    *

(Пісня інсценівки «Ішло дівча лучками»).

*   *     *

Ішло дівча лучками.

лучками, лучками, лучками.

Несло фартух з грушками.

з грушками, з грушками, грушками.

*     *     *

Ой дівчино, чия ти,

чия ти, чия ти, чия ти?

Чи підеш ти гуляти,

гуляти, гуляти, гуляти?

*   *   *

Ой не скажу, чи я,

чи я, чия я, чия я, чия я.

Вийдеш ти, то вийду я.

Ой дівчино, куди йдеш,

куди йдеш, куди йдеш, куди йдеш?

Скажи правду, що несеш,

що несеш, що несеш, що несеш?

*     *     *

Несу грушки ще й ябка,

ще й ябка, ще й ябка, ще й ябка.

Буде хлопцям забавка,

забавка, забавка, забавка,

(Сідають до роботи).