Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Загальношкільні заходи [ Додати статтю ]

Умань: роки, обпалені війною

О.С. Московенко, завідувач бібліотеки  Уманської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5 ім. В.І.Чуйкова Уманської міської ради Черкаської області

УМАНЬ: РОКИ,ОБПАЛЕНІ ВІЙНОЮ

Виховний захід до 73 – річчя Великої Перемоги

Цілі: патріотичне виховання учнів на прикладах подвигів героїв Великої Вітчизняної війни та сучасних захисників  нашої Вітчизни.

Обладнання: комп’ютер, проектор, презентація «Умань: роки, обпалені війною», виставка книг і фотографій «Слава Героям України».

               Хід заходу:

Вступне слово бібліотекаря.

Двоє ведучих: хлопець та дівчина.

Слайд «УМАНЬ: РОКИ, ОБПАЛЕНІ ВІЙНОЮ»

Слайд  « 1941-й рік, червень»

Був тихий літній день погожий,

Був ясен світ і мирний труд заможний!

І ось біда нечувана, страшна…              

 (Звуки розривів бомб, снарядів)          

Зірвався зойк розпачливий: «Війна!!!»

               22 червня 1941 року… З нападом фашистської Німеччини на Радянський Союз уся Україна була втягнута у Другу світову війну й стала однією з перших жертв  гітлерівського плану  «блискавичної війни»,за яким Україна мала бути завойована ще до липня 1941 року. Але цей план було зірвано неймовірно  великими героїчними зусиллями радянських бійців, ціною багатотисячних людських жертв.

               Слайд «Уманська оборонна операція»

Вирішальною для ходу воєнних операцій першого періоду війни була Уманська оборонна операція, яку здійснювали війська 6-ї та 12-ї армій, згодом зведених в одну групу під командуванням генерал-майора П.Т. Понєдєліна.

Жорстокі запеклі бої точилися в районі Умань –Христинівка з 17-ю німецькою армією та двома моторизованими корпусами 1-ї танкової дивізії Клейста, які кілька разів оточували наші війська.  Фашисти були озброєні новітньою технікою, напали зненацька. Подивіться німецький хронікально – документальний фільм « Бои под Уманью».

Перегляд відео «Бои под Уманью»

Слайд  «Село Підвисоке, серпень 1941»

Щоб не опинитись у ворожому кільці, командування групи П.Т. Понєдєліна в ніч із 31 липня на 1 серпня  1941 року змушене відступити , залишити місто Умань і закріпитись на рубежі між річками Ятрань і Синюха. Штаб розмістився в селі Підвисоке  Новоархангельського району.

               Німецькі війська здійснювали безперервні масовані атаки, в результаті яких війська П.Т. Понєдєліна вже  з 2 серпня вели оборонні бої в повному оточенні.

Незважаючи  на перевагу в живій силі противника, оточені воїни стійко протистояли ворогу. Але становище погіршувалось з кожним днем. Безперервні бої виснажували сили,  три дні військам не видавали  продовольства, снарядів і пального не було, закінчувались патрони. Останнім рубежем знесилених і знекровлених воїнів стало урочище  Зелена Брама. Тут і розігрались останні трагічні сторінки Уманської оборонної операції, про яку розповів військовий кореспондент, поет Євген Долматовський  у документальній, військово-історичній повісті «Зелена Брама». Він був очевидцем і учасником тих  жахливих подій, про які ви не дізнаєтесь ні зі  старих, ні з нових  підручників, бо то була наша поразка.

Слайд «Є. Долматовський.  «Зелена Брама»

Перегляд  відео «Зелена Брама» ч. 1

6-та й 12-та армії зазнали поразки. Оточені бійці героїчно оборонялися, намагаючись вирватись із ворожого кільця, але нестача боєприпасів, пального, харчів зробила своє. В урочищі Зелена Брама гори трупів, що розкладалися, річка Синюха була руда від крові. Послухайте вірш Якова Івашкевича «Зелена Брама», присвячений Є. Долматовському.

Зелена Брама. Зелена Брама.

 Моє ти горе, моя ти рана...

 В очах і досі дуби високі.

 Сади вишневі у Підвисокім,

 Гарячий серпень, червоні вежі.

 Земля і небо в огні-пожежі...

 А ми у кільці, як у безодні,

 Такі безстрашні, страшні й голодні,

 У рукопашну йдемо в атаку

І гнівом палим фашистські танки,

 І зверху строчить фашистська рама,

 І знову лізе орда погана.

 Зелена Брама. Зелена Брама.

 Моя ти совість, моя ти рана...

 Не раз ішли ми в тій круговерті

 В диму й пилюці назустріч смерті.

 Стискала горло їдка задуха.

 Немов кипіла руда Синюха.

 Вогонь – хлібами, вогонь – в діброві,

 Поникли трави, липкі від крові.

 Так ще не було, горять осоки,

 Упало сонце за Підвисоким,

 І світ покрився густою тьмою

 Від тої бурі, від того бою.

 Навколо пекло,

 навколо драма,

 і від снарядів на ямі яма.

А в мене в грудях – болюча рана.

Зелена Брама. Зелена Брама…

Дві армії зазнали поразки, але ціною десятків тисяч людських життів було затримано рух 22-х німецьких дивізій на Схід майже на два тижні. Це дало змогу  іншим арміям закріпитись  на нових рубежах, організувати оборону Києва, здійснити  планомірну евакуацію населення, промисловості та продуктів харчування з півдня України. У цьому й полягає трагічний, але вагомий внесок бійців і командирів 6-ї ті 12-ї армій в тоді ще далеку Перемогу.

Точну кількість та імена загиблих  в боях  у      Зеленій Брамі встановити неможливо через відсутність документів. Відомо тільки, що 20 липня ці дві армії нараховували близько 150 тисяч осіб, а на 11 серпня з оточення вийшло 11тисяч, головним чином із  тилових частин, 70 тисяч потрапили в концтабір «Уманська яма», 49 тисяч загинуло смертю хоробрих. Пам’ятаймо!!

 Слайд « Концтабір «Уманська яма»

70  тисяч захоплених у Підвисокому військовополонених зігнали та звезли  в концтабір на українській землі – «Уманська яма», вписаний в історію фашистських катувань, у чорну книгу мук і страждань нашого народу. Кар’єр глибиною до 4-х метрів, де добували глину для цегельного заводу,  терміново обгородили  кількома рядами колючої проволоки, розставили сторожові вежі, встановили кулемети,  привезли з Німеччини сторожових собак. Фабрика  смерті почала працювати  вже в перших числах серпня 1941.

 Погода в серпні була мінлива. То пекло сонце, і люди знемагали від спеки,то лив дощ. Тоді глина в ямі розмокала і перетворювалася на густе болото, з якого важко було ногу витягти. Коли починало темніти, з вишок через гучномовці передавали команду всім лягти й не підніматися до ранку. Лягти не було де. Кожен сідав там, де стояв, прямо на болото, Тулились один до одного, щоб зігрітись, бо всі були напіводягнені й босі  По настилу  з людських тіл усю ніч «шарили» прожектори, і коли хтось вставав, по ньому й по тих, хто був близько,лунав постріл з автомата. Мучила спрага, води не було, пили смердючу воду з калюж. На  камінні були встановлені залізні бочки, в яких готували їжу для військовополонених. Ці «кухні» за цілодобової роботи могли приготувати їжу приблизно на 2 тисячі людей, а в таборі було 70 тисяч. Під  час роздачі гарячої їжі виникали безпорядки,  і тоді лунали  постріли, німці пускали в хід кийки…

Доля поранених була найтрагічнішою – до мук голоду, спраги, холоду й антисанітарії  додавались страждання від ран без будь-якої медичної допомоги.

Євген Долматовський  розповідає, як жителі Умані допомагали в’язням  продуктами, рятували їм життя. Жінки, діти, старі з вузликами  продуктів  обступали табір, силкуючись перекинути через колючу проволоку куски хліба, сала, яблука. Охоронники виривали з їх рук вузлики, кидали в болото, били прикладами і чобітьми, а то і стріляли, але це не зупиняло За горілку чи сметану  жінки вимінювали  вмираючих  солдат, рятуючи  їм життя. Щодня  в концтаборі «Уманська яма» помирало 60 – 70 чоловік, а всього тут знайшли собі могилу 25 тисяч радянських бійців.  Пам’ятаймо звірства фашистів !

 Перегляд відео «Забуттю не підлягає»

Слайд «Умань в роки фашистської окупації»

1 серпня 1941 року місто  Умань було окуповане  німецько-фашистськими загарбниками й понад 2,5 роки перебувало під фашистським гнітом. Населення втратило всі права і перетворювалось на  безвільних рабів. Усі навчальні заклади міста були закриті, в них влаштували казарми та стайні. Не можна без хвилювання говорити про масові вбивства мирних жителів, про варварські знущання, яким фашисти піддавали людей, намагаючись зламати волю, залякати  й перетворити на рабів. Та Умань не здавалася.

В місті активно діяло декілька підпільних патріотичних груп, які розповсюджували листівки, зведення інформбюро, підтримували зв’язок  із партизанами. Це групи П.Петрова, В. Павелковського, В.Сомова , молодіжна группа Андрія Романщака - студента вчительського інституту. Андрій Романщак  уже у вересні 1941 р.  створив группу з 10 людей, об’їхав  села Тальнівського та Христинівського районів, створив  підпільні диверсійні групи.  Весною 1942 року він познайомився з працівником німецького гебітскомісаріату Сігізмундом Гросбартом і залучив його до підпілля. Влітку 1942 року разом з сестрою Надією  Андрій  влаштував  масову втечу військовополонених (близько 300 людей), пустили під укіс  залізничний потяг  в районі Великої Севастянівки.

У вересні 1942 року за доносом зрадниці Валентини Усенко А. Романщак був заарештований і в числі 18 патріотів  18 жовтня 1942  року розстріляний. Перед смертю  він передав в одній із записок власний вірш.

І горе бачив я… дарма!

І смерті я дивився в очі…

Ви думаєте, що зима

Й життя це вовче

Мене зломило? Ні, брехня!

І не подумайте ви навіть!

Для мене і зима - весна,

Мене і смерть сама не зломить!

Після смерті  Андрія Романщака багато його друзів залишили місто  і вступили до партизанських загонів і підпільних  груп, що діяли в ближніх лісах, Володя Ткачук і Вася Демидюк - в партизанський загін ім. Чапаєва. В одному з боїв  Вася Демидюк незабаром героїчно  загинув. Його оточили фашисти, а боєприпаси закінчилися. Він підпустив їх ближче, підірвав останньою гранатою й сам загинув. Андрій Романщак  та Василь Демидюк  посмертно нагороджені медаллю «За відвагу».

Вічна пам’ять  молодим уманчанам, які віддали своє життя в боротьбі з фашистськими загарбниками!

Слайд «Масове знищення мирного населення»

955 днів, що близько два з половиною роки, Умань  перебувала  в окупації . З осені 1941 року фашисти почали  масові угони  молоді в Німеччину. В школу № 4 зганяли молодь, яка підлягала відправці в Німеччину. На вікнах з’явились тюремні грати. Багатьом вдалось втекти, а тисячам - пройти через гіркоту й приниження фашистського рабства.

Коли фашисти окупували Умань, частина міста була перетворена на гетто, яке стало концтабором для єврейського населення міста. Про трагедію Сухого Яру залишили свої спогади її свідки – Карл Йосипович Епштейн  та Єва Григорівна Куцина, які, будучи дітьми, чудом залишилися живими й були врятовані українськими жінками. Їх матері, падаючи від смертельних пострілів, прикрили дітей своїми  тілами. А вночі, коли у гітлерівців був час відпочинку, під страхом такої ж смерті прості українські жінки рятували тих, хто був у тому пеклі ще живий.

 У вересні в Сухому Яру було розстріляно близько 8 тисяч євреїв. Розстріли  проводили щосуботи протягом всього окупаційного періоду. Багатьох євреїв німці хапали прямо на вулиці.  Близько 5-6 тисяч євреїв було страчено в Гереженівському лісі.

 До війни в Умані мешкало 47 тисяч жителів. За період окупації фашисти знищили близько 25 тисяч мирних жителів, з них 12 тисяч євреїв. На місці трагедії поставлений гранітний монумент. Уманчани  шанують пам’ять  безвинно убієнних.

Слайд «Умансько - Ботошанська операція. Визволення Умані.»

Перегляд відео про бій

Березень 1944 року. Війська 2-гоУкраїнського фронту зійшлися в кривавій борні із супротивником на теренах Уманщини. Складовою наступу стала Умансько-Ботошанська наступальна операція, під час якої було звільнено від німецької окупації  місто Умань та Уманський район.

Слайд « Карта – схема  бою»

З усіх військових операцій  саме ця була найважчою. Історія війн не знала більш широкої за своїм розмахом і складністю. Вона була здійснена в умовах повного бездоріжжя і весняного розливу рік. Відсутність шосейних доріг та непролазна грязюка на грунтових, глибина якої місцями  сягала 60 – 70 сантиметрів ,гальмувала переможний рух уперед військ ударного угрупування.

Умань і Уманщину  визволяли три армії: дві танкові  й одна загальновійськова. В останній особливо виділявся  73-й корпус  генерала П. Ф Батицького та начальника штабу 2-ї танкової армії уманчанина генерала О. І.Радзієвського .

Слайд  «П.Ф. Батицький ,О.І. Радзієвський (фото)»

У результаті тяжкого  нічного бою  10 березня 1944 року танкісти та піхотинці на 3-ю годину ночі очистили місто від фашистів. Воно в цей час являло собою жахливу картину. Все горіло, дим заступив усе навкруги. Вулиці були захаращені покинутою німецькою технікою, гарматами. Всюди купи зірваної  з дахів покрівлі, битої цегли, скла. Горіли підірвані німцями корпуси сільгоспінституту, будинки в центрі міста, колишній поштамт,технікум механізації.

Перегляд відео «Визволення Умані»

Слайд  «Євген Тищик ( фото)»

      У боях за Умань здобув безсмертя наш земляк, старший лейтенант , командир танкової роти Євген Тищик, танк якого 10 березня 1944 року першим несподівано з’явився на вулицях міста Умань і більше години до підходу підкріплення вів бій з ворогом. Під час визволення міста екіпаж Євгена Тищика підбив 4 ворожих танки, знищив 4 протитанкових гармати і близько 100 гітлерівських солдат і офіцерів,але Євген Костянтинович у бою з переважаючими силами ворога загинув. Йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Схилімо голови перед пам’яттю загиблих воїнів які заплатили за мирне небо Умані своїми життями. Їх не дочекались  матері, дружини, наречені.   Присвятимо їм пісню.

Перегляд відео «Над полем танки грохотали»

               За виявлену мужність і відвагу під час визволення нашого міста 26 офіцерам і червоноармійцям  було присвоєно  звання  Героїв Радянського  Союзу. Тисячі  воїнів  нагороджені   орденами   й медалями, 20 військових частинам і з’єднанням  за проявлену відвагу в боях на землі Уманщини присвоєно звання Уманських.

Працівники Уманського краєзнавчого музею ведуть велику пошукову роботу про Умань у ті страшні воєнні  часи. Науковий співробітник музею В.М.Давидюк  видав книгу «Історія уманських вулиць» у 3-х частинах. (Розповідь В Давидюка про перебування Адольфа Гітлера та Беніто Муссоліні в Умані.)

 Слайд «В. Давидюк  та книги(фото)»

Слайд  «Умань.  2014 рік.»

               2014 року минуло 70 років  з дня визволення України  та нашого міста від фашистських загарбників. Ми звикли жити в мирі. Але в наш дім прийшла біда – війна. Наша держава переживає нелегкі часи, стоячи перед обличчям внутрішніх і зовнішніх ворогів. Жителі Умані відчули, що війна – оголошена чи ні – докотилась до нашого краю, а події, що відбуваються на Луганщині чи в Донецьку,стосуються кожного громадянина України, хоч де б він не жив. Бо якби не наші хлопці,  які стали на захист Батьківщини , цілком  ймовірно,   що ворожа навала розповзлася б територією України і могла  докотитись навіть до Умані. Значна частина нашої держави окупована ворожими військами, перетворена на руїни. Щодня гинуть  люди – військові та цивільне населення. Не оминула біда наше місто, торкнулась вона і нашої школи. У зоні проведення антитерористичної операції  героїчно загинув наш  випускник Іван Качур.

Перегляд відео «Іван Качур. Герої не вмирають»

Слайд  «І. Качур на фоні журавлиного ключа (фото)»

Звучить пісня  «Журавлі»

Він був справжнім патріотом та героєм України. Світла пам’ять про його мужність, честь та непересічні людські якості назавжди залишиться в наших серцях. 1 вересня 2014 року Івану Качуру  в нашій школі відкрито меморіальну дошку.

Слайд «Ні – війні! Ми – за мир!»

  Перегляд відео Анастасії Дмитрук «Це моя і твоя війна»

Обов’язок  кожного громадянина  України –долучитися до боротьби з агресором за незалежність нашої Батьківщини. «Яким чином?» - запитаєте ви.    Дорослі – посильною матеріальною та моральною підтримкою.   Діти – навчанням та здоровим способом життя.

Слайд («Теплі речі для воїнів АТО (фото) »)

               Своєю щирою увагою, теплом та турботою в цей нелегкий для Вітчизни час підтримують воїнів – захисників учні, вчителі, батьки нашої школи. Збираємо та відправляємо в зону АТО теплі речі, продукти, медикаменти. Молодші діти  надсилають листи, обереги, щоб обійшла ворожа куля, щоб дочекались матері синів, щоб запанував мир на всій планеті!

               Всі цінності світу  немислимі без миру. Жодна мета – політична, національна чи матеріальна – не може бути дорожчою за людське життя. Наш священний обов’язок – бути гідними безприкладного подвигу героїв, усіма своїми силами стверджувати мир, щоб біль війни назавжди залишився в минулому,а наше мирне життя до країв було наповнене щастям і добробутом. Всі разом, всією залою скажем: Ні – війні! Ми – за мир! Слава Україні! Героям слава!

Перегляд відео «Умань у серці моїм назавжди»

Використані джерела:

Література:

Антологія творів письменників Черкащини про Велику Вітчизняну  війну / упоряд. В Коваленко., передм. В.Поліщук. – Черкаси: Вид. Чабаненко Ю.А., 2013 .- 476 с.

Долматовский Е.А. Зеленая Брама  : Докум.  легенда об одном  из  первых сражений Великой Отеч. войны.   – М .: Политиздат, 1989. - 319 с.

Черкащина в контексті  історії України. Матеріали Другої науково-краєзнавчої конференції Черкащини, присв’яченої  60-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. – Черкаси, «Ваш   Дім», 2005.- 476 с.

Інтернет-ресурси (відео):

https://www.youtube.com/watch?v=5ImSqtWn6Ww

https://www.youtube.com/watch?v=2UeQqzn8PNQ

https://www.youtube.com/watch?v=RBtvoZOvNfA

https://www.youtube.com/watch?v=H1nXdwXgOLM

https://www.youtube.com/watch?v=9_VWHpo4Hp4

https://www.youtube.com/watch?v=78kT7Zaj8Ew

https://www.youtube.com/watch?v=BaudkkkMtsc&t=3s

https://www.youtube.com/watch?v=7nqUhGkShTY

https://www.youtube.com/watch?v=CPEGQsPtLO0

Категорія: Загальношкільні заходи | Додав: [ADM]Irina (08.02.2021) | Автор: Московенко О.С.
Переглядів: 163 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!