Каталог статей

В.О.Сухомлинський «Байдужий пеньок»

Казка про байдужість

    Стоїть у лісі старий-престарий Пеньок. Мохом обріс, гріється на  сонечку.

    Поселився під Пеньком Їжак. Клопочеться собі в нірці, а Пеньок мружиться, крекче, гріється на сонечку.

     - Будемо з тобою дружно жити, добре? – питає раз його Їжак.

     - Добре, - відповідає байдужно Пеньок. Він замружив очі, позіхнув і гріється собі на сонечку.

   По другий бік під Пеньком поселилася Гадюка.

         -  Будемо з тобою дружно жити, добре? – питає раз вона.

         -  Добре, - відповідає байдужо Пеньок. Він замружив очі, позіхнув і гріється на сонечку.

    Та ось якось Їжак побачив, що поруч із ним живе Гадюка. Напав на неї і в кривавій сутичці переміг. Виповз, ліг на Пеньок. Відпочиває.

- Що це у вас там за шум був? – питає Пеньок.

    - Це я Гадюку вбив, - відповідає Їжак.