Каталог статей

Вам здалося, що контакт із дитиною втрачений?

Ще вчора все було добре й весело, легко розв’язувалося в будь-якому цейтнотi. Ви встигали перекинутися слiвцем, могли один одного заспокоїти. І ось щось зникає, вiддаляється. Дитина вiдчужена, дивиться «з холодком». Розмова не зав’язується. Невже все розвалюється?

Не бiйтеся! Якщо контакт був, вiн, як правило, не зникає. Однак для цього потрiбно докласти зусиль i вам, i дитинi. Людина по сутi своїй консервативна, дотримується звичок, тим бiльше таких, з якими їй комфортно й затишно. А бути «своїми» дуже затишно.

Є такi вiковi перiоди, коли щось змiнюється в дитинi. Чи у вас вiдбувається якась нова стадiя, і не зрозумiло, як тепер бути, як розумiти.

Не метушiться, «крилами не трiпочiть». Форсаж ситуацiї навантажить дитину, зовсiм стривожить вас і не принесе плодiв. Влаштуйте день спокою i мовчання. Або й три.

У наших невеликих життєвих просторах довго не намовчиш. Слово, друге — i зав’язалася розмова. Ось i контакт потихеньку налагоджується. І через якийсь час уже дивуєшся: «Що ж це було?».

Якщо ж розлад не виправляється, необхiдно «копати глибше». А чи був контакт взагалi? Чи iснував вiн лише в уявi батькiв? Адже те, що дитина слухняно розповiдає про шкiльнi події — це ще не є довiра, а якщо на когось поскаржиться — це ще не таємниця душi.

А може, це ви переключилися на деякий час на свої турботи, і дитина вiдчула себе загубленою, нiкому не потрiбною?

У жодному разi не можна припиняти працювати над собою, над проблемами виховання дитини, вашим спiльним життям. Якщо уважно подивитися у дитячi очi, ви обов’язково помiтите погляд у вiдповiдь.