Каталог статей

Вчимося керувати собою

Завдання: сприяти усвідомленню дітьми можливості самоуправління внутрішнім станом; знайомити їх з засобами саморегуляції; розвивати довільність.

Підготовча робота. Для заняття необхідна будь-яка лялька з прив'язаними до частин її тіла мотузочками. Можна використовувати і м'яку іграшку, яка одягає ться на руку і приводиться в рух за допомогою пальців.

Приблизні етапи тренінгу

Перший етап. Учитель з'ясовує, чи були діти в ляльковому театрі. Запитує про те, як пересуваються ляльки-маріонетки. Розповідає, демонструючи рухи ляльки-маріонетки, яким способом вони рухаються по сцені. (Людина смикає за нитки, прив'язані до їхніх рук і ніг; смикнув за ниточку - піднялася права нога, смикнув за іншу - ліва.)

- Такими ляльками керують люди. Вони змушують їх робити те, що потрібно. Тепер подумайте, чи схожі ви на таких ляльок? Хто управляє вашою поведінкою? (Відповіді дітей.)

- Звичайно, - каже вчитель, - ми самі керуємо собою: як би зсередини, за допомогою волі регулюємо свої рухи, свої почуття, свої бажання. Наприклад, відчувши голод під час уроку, ви ж не будете тікати відразу в буфет, а почекаєте перерви, і тільки тоді дістанете з портфеля бутерброд або яблуко. Якщо, граючи, ви спіткнулися, впали і не сильно забились, ви ж не будете голосно кричати, плакати, кликати на допомогу всіх-всіх людей. Швидше за все, ви притиснете руку до хворого місця і скажете собі: «Терпи, скоро пройде. Нічого страшного. Ось вже й не болить ». З цих прикладів видно, що ми самі керуємо своєю поведінкою, регулюємо її.

За бажанням учні наводять приклади зі свого життя про способи саморегуляції.

Другий етап. Учитель пропонує дітям придумати способи управління своїми почуттями в наступних ситуаціях:

1. Між тобою і другом сталася сварка. Ти розстроєний, ображений і засмучений. Дуже переживаєш. Настрою немає. Ось-ось заплачеш ...

Як можна заспокоїти себе, підняти настрій? Що для цього можна зробити?

2. Йде урок. Вчитель пояснює нову тему. У цей час до тебе повертається твій друг (сусід по парті) та показує дуже смішну картинку (пику). Тобі стає так смішно і весело, що ось-ось не стримаєшся і голосно розсмієшся на весь клас. Сміх так і хоче вирватися з тебе назовні. Що можна зробити, щоб не розсміятися? Як стриматися?

Учитель узагальнює запропоновані дітьми способи відновлення емоційної рівноваги і дає приклади та рекомендації. Для того щоб заспокоїтися, можна: 1) дати собі наказ: «Я буду уважно слухати. Мені не можна зараз сміятися» або «Я повинен заспокоїтися. Я сильний»;

2) спробувати переконати себе: «Все буде добре. У мене все вийде» або «Ми обов'язково помиримось. Адже ми друзі»;

3) утримати почуття в своєму тілі: ущипнути себе, стиснути зуби, закрити рота рукою, сильно заплющити очі, стиснути кулаки;

4) якщо дуже хвилюєшся, переживаєш, боїшся, то не соромся звернутися за допомогою до близьких людям.

Третій етап. Учитель запитує в учнів:

- Діти, як ви думаєте, чи важко робити те, що не хочеться робити (наприклад, вставати рано вранці з теплою постіли, вмиватися, чистити зуби, робити домашнє завдання, коли всі друзі грають на вулиці , і т. п.)? (Відповіді дітей.) - Чи можна переконати себе, що це потрібно робити? (Відповіді дітей.) Ось зараз ми і подивимося, як ви вмієте керувати своїми бажаннями і поведінкою. Дітям пропонується уявити чи згадати (може, з ними вже таке і відбувалося) ситуації і запропонувати  два способи поведінки, один з яких буде «несправедливим», а інший - «справедливим».

1. Друзі кличуть тебе на вулицю, але мама хоче, щоб ти допоміг їй у хатній роботі ...

2. Бабуся дивиться програму «Здоров'я». Але в цей час по іншому каналу показують твої улюблені мультфільми ...

3. Вчителька попросила після уроків прибрати клас. Ти повинен вимити дошку, а Ваня - винести сміття. Але Ваня забув про прохання й пішов додому. Ти залишився один ...

4. Хлопці у дворі пропонують піти пограти на будівництво. «Там багато цементу, смоли, цегли. Можна пострибати вниз з висоти», - зазивають вони тебе ...

5. У вихідний день рано вранці батьки просять тебе сходити за молоком для молодшої сестри. Але тобі не хочеться так рано вставати, вмиватися, одягатися, а хочеться ще поспати ...

В ході обговорення можливих способів поведінки вчитель підводить дітей до висновку про те, що кожна людина нашого століття може і повинна управляти своїми бажаннями, вчинками, справами . Це означає, що кожна людина може і повинна вміти заборонити собі або переконати себе не робити те, що йому хочеться, якщо це може зашкодити іншим і йому самому.

Поради організаторам

1. На тренінгу створіть певний емоційний фон для кожної запропонованої ситуації. Команди самонавіювання на початковому етапі вимовляються усіма дітьми вголос.

2. Тембр, забарвлення вашого голосу при вимові «зразка» самопереконання повинні відповідати прогнозованій меті: заспокоєння, розслаблення або, навпаки, емоційний підйом, максимальна концентрація сили, волі.

3. Закріплюйте набуті дітьми навички у щоденній практиці.

4. Пам'ятайте, що саморегуляція поведінки може успішно здійснюватися лише за наявності розвиненої рефлексії, самооцінки, позитивного ставлення до самого себе, внутрішньої потреби в самокорекції, що поєднується з компетентністю у цій діяльності.

Однак необхідною умовою є ще й знання способів самоврядування психічними станами і поведінкою. До прийомів саморегуляції відносять самопереконання, самонавіювання, самоаналіз, самонаказ.

5. Враховуйте той факт, що діти 6-7 років вже можуть свідомо керувати своєю поведінкою, підпорядковувати свої дії очікуванням оточуючих, долати труднощі для досягнення мети, але вони легко відволікаються від своїх намірів на будь-яку, привабливу для них пропозицію.

Тому вчіть першокласників:

1) обговорювати з самим собою можливий вибір при зіткненні мотивів «я повинен» і «я хочу»;

2) у словесній формі формулювати для себе мету;

3) нагадувати собі про те, для чого виконується дія;

4) наказувати собі добиватися досягнення мети.

6. Поясніть дітям значення слова керувати собою - бути «командиром» своїх почуттів, бажань, дій, вчинків; вміти стримати себе, загальмувати небажані дії.

http://www.shkolnymir.info/