Вечір зустрічі випускників
Концертна програма
Ведуча:
Вітаємо вас, шановні друзі, на ювілейному вечорі зустрічі випускників Миколаївського економічного ліцею № 1.
Ведучий:
Хай сьогоднішній вечір подарує вам незабутні враження і приємні спогади,
допоможе перегорнути історію вашої юності і надасть теплоти кожної хвилини!
Пісня.
Ведучий:
Лютий знов запросив у ліцей
І теплом у душі зустрічає.
Дім наш зранку повний гостей
Своїх ластів'ят він вітає.
Ведучий:
Скільки років і скільки доріг
Вам за цей час прийшлось подолати.
Вічний пошук, шалений біг.
Часу обмаль, щоб сумувати.
Ведуча:
Так змужніли і так підросли,
Не впізнати з ліцейної парти!
Ви у пошуках мрії йшли,
бо її пошукати варто.
Ведучий:
Чи збулися надії, чи ні,
Вам про це турбуватись не треба:
Бо були всі надії малі,
А тепер підросли до неба!
Ведуча:
Скільки років: 15, чи 10, чи 5?
Вчора юні, сьогодні - дорослі.
Вам - в руках свою долю тримати,
Ви ж бо маєте сили доволі!
Ведучий:
А сьогодні згадаймо роки,
Що давали вам запах юнацький,
Тільки крок до друга руки
Ви як зірка симпатій глядацьких.
Ведуча:
Вас стрічають з порога, як завше,
Ви у формі. Пора на урок,
А чийсь голос вам знову скаже:
«Ви спізнились, вже був дзвінок».
Ведучий:
Ну а потім уроки і бали:
(Не завжди, як хотілося б вам!)
Завжди в тонусі вас тримали,
Не давали спокою устам!
Ведуча:
Шановні випускники, нам дуже
приємно зустрічати сьогодні вас -
ювілярів, адже 5, 10 і 15 років - це
великий життєвий етап, котрий несе
багато вражень і сподівань!
Ведучий:
Ми щиро віримо, що ви сумуєте за ліцеєм і вам так
бракує підтримки, підбадьорення, повчання з уст нашого директора
Миколаївського економічного ліцею № 1 Шалар Лариси Володимирівни, яку ми запрошуємо до слова.
Виступ директора.
Ведуча:
Ми не забули, якими ви були! Сьогодні ми шлемо наші вітання
випускникам 2003 року випуску і просимо їх поглянути за лаштунки
своєї юності...
Ведучий:
За лаштунками - ваші перші кроки до самостійного життя, ваше прагнення
стати лідером, перші дружні посмішки і незабутні пригоди. Тож давайте разом розкриємо світ ваших юнацьких горизонтів...
Демонстрація фільму.
Ведуча:
Ювілярами сьогоднішнього вечора є і випускники 1998 року випуску. Мабуть, різні думки рояться у вас, але сподіваємося, що це лише найкращі спогади.
Ведучий:
І хоч вам не сидіти більше за партою, не чути дзвоника, який покличе вас на
перерву, не ховати очей від учителя, коли не вивчили урок, зате хочеться
повернутись до класної мами, сказати слова подяки рідним стінам і ще раз відчути себе дітьми.
Ведуча:
Отож слово надається класній мамі випускників 2003 і 1998 років випуску
Роман Аллі Олексіївні.
Виступ класного керівника.
Ведучий:
Шановні ювіляри! Ми щиро переконані, що ви маєте надзвичайне
почуття гумору, адже життя таке різноманітне, сповнене нових вражень
і широких просторів...
Ведуча:
Життя тільки тому і є цікавим, що ми навчилися бачити зоряні
шляхи у повсякденній буденності.
Ведучий:
Але нам не забути вас, тому ми вирішили подивитися,
як ви виглядали 10 років тому.
Фільм.
Ведуча:
Ювілярами сьогоднішнього свята є і випускники 1993 року - вони -
найперші ластівки - сьогодні святкують 15 років.
Ведучий:
Саме тому ми вирішили уявити собі наших випускників серед
життєвих ситуацій - і поглянути, як вони жили всі 15 років.
Кіномонтаж (на фоні музики).
Ведуча:
Ваша дорога була легкою
І повернула до нас зимою.
І нагадала колишню осінь,
Коли опинились ви на порозі.
Ведучий:
За дверима цікаві будні,
Вас не злякали ліцейні студні.
Миттю злетіли години і дні:
Все промайнуло, мов в гарному сні.
Ведуча:
Тепер, коли роки минають,
Коли назад не буде вороття,
Все стіни ці не забувають
У нас єдине з вами є життя.
Ведучий:
Дуже боляче нам, друзі,
Розлучатись з класом цим,
Де чекали у напрузі,
Дзвоника ми перелив.
Ведуча:
З кожним роком помічаємо,
Як у очі вчителів
Смутку й болю добавляємо.
Чередою довгих днів.
Ведучий:
Той сміється на уроці,
Той штовха когось у бік,
У такій - то от мороці
Проліта вчительський вік.
Ведуча:
Скільки ж треба тут турботи,
Скільки ласки і снаги,
Щоб змогли перебороти
Ми усі свої гріхи.
Ведучий:
Вас ліцей зустріне щиро і привітно,
Двері відчинятимуться як колись,
А назустріч засіяє світло,
Тільки не забудь і повернись.
Ведуча:
Поділись здобутками і славу
В двері ці священні принеси!
І назавжди залишаться з вами
Дзвоників прощальні голоси.
Ведучий:
А коли втомився ти з дороги
І розчарування стука у виски,
І боротися немає змоги,
І життя візьме тебе в тиски...
Ведуча:
Хай зима холодними вітрами
Не злякає нових дум порив,
І земними теплими стежками
Приведе сюди, де скільки пережив.
Ведучий:
І згадаєш як колись недавно
Жив, творив і хвилювався тут.
І вивчав науки, все ж немарно
Вклав ти стільки сил, тут є твій труд!
Ведуча:
Пригадай, як був ще ліцеїстом,
А попереду - складне життя
Стати лікарем, учителем, міністром...
І в ліцей не буде вороття.
Ведучий:
Чекаємо у нашім спільнім домі
Щодня і щохвилини вас.
Багато ніжності у нашім слові,
І вам завжди відкритий клас!
Ведуча:
Як добре все ж прожити кожну мить,
Це щастя - мати в пам'яті хвилинки,
Заради цього варто жити,
І в спогади свої поринуть.
Ведучий:
Рік у рік минає, не спинити,
Пам'ять в серці гріє нас щодня.
Головне - не марно день прожити,
І тоді щасливо час мина.
Ведуча:
Шановні друзі! Ми знаємо, що немарно ви є справжніми ліцеїстами, бо маєте завжди, що відповісти. Перш ніж запросити вас, випускники, до слова, ми хочемо процитувати вислови випускників, які закінчили ліцей 15 років тому.
Ведуча:
«Лицей, мой второй дом, я научился в тебе мыслить. Ты сделал из меня человека. Процветай в будущем». Варанкин С.
| 