Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Загальношкільні заходи | [ Додати статтю ] |
Величний подвиг в ім’я людства – поза часом
| Н. Б. Кривенко, вчитель української мови та літератури комунального закладу «НВО природничо-економіко-правовий ліцей – спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №8 – позашкільний центр Кіровоградської міської ради Кіровоградської області» «Величний подвиг в ім’я людства – поза часом» (Виховна година для учнів 7-11 класів) Мета: 1. Знайомство з героїчними сторінками історії нашої країни, нашого міста. 2. Формування в учнів почуття патріотизму, любові до свого народу, його героїчного минулого. 3. Виховання громадянських почуттів, свідомої соціальної активності та відповідальності. 4. Формування і розвиток на прикладі подвигу людей старшого покоління мотивації, спрямованої на підготовку до захисту Вітчизни. 5. Виховання любові до рідної країни та своєї маленької Батьківщини. Обладнання: комп'ютер, мультимедійний проектор, екран, магнітофон, диски із записом пісень «День Победы», «Священная война», «Молитва», «Мне кажется порою, что солдаты…», відеоролики (хроніка) «Велика Вітчизняна війна», «Звільнення Кіровограда». Виставка малюнків учнів на тему «Війна. Перемога. Пам'ять». Класна кімната оформлена відповідно до тематики заходу. Учитель. Метроном відлічив 65 років від дня, коли закінчилася Друга світова війна, найстрашніша з чотирнадцяти тисяч війн, які пережило людство за останні п’ять з половиною тисяч років. Цей чорний шлях світових цивілізацій, оплачений життями мільярдів воїнів усіх країн, усіх націй і народів. (Перегляд відеоролика «Велика Вітчизняна війна») 1-й учень. Війна і смерть – дві сестри, ніби пара, Які крокують разом вже віки… Це – ніби чиясь невблаганна кара, Що слід лишає на усі роки. Війна… Ти був там? Ні? То ти щасливий, Бо ти не бачив сльози, біль і кров, Не бачив ти, як погляд свій зрадливий Кидала смерть на юних знов і знов. Чи бачив ти, як проводжає мати Свого єдиного, не воїна – дитя, І молить Бога, щоби дочекати, Або за нього дать своє життя? Чи чув ти тихий плач дівчини, Коли почула вість, що вже нема Того, до кого серцем лине, І що тепер вона уже одна? А може, ти вдовиний погляд бачив, Тої вдови, що на руці дитя, Що ще недавно тато сина няньчив, Сьогодні ж – сирота оце маля? Чи хоч у сні до тебе приходила Ота проклята усіма війна, Яку ще в сорок п'ятім загасила Чарівна, бажана і прошена весна. (Звучить мелодія «Молитви» ) Учитель. Другу світову (1939-1945 рр.) розв’язав гітлерівський фашизм. У ній брала участь шістдесят одна держава з населенням один мільярд сімсот мільйонів чоловік. У збройних силах перебувало сто десять мільйонів чоловік, з них більше половини загинуло. А число тих, що загинули у всіх війнах, перевищує чотири мільярди. Важкий тягар Другої світової ліг на плечі нашого народу. Саме на радянсько-німецькому фронті були розгромлені основні сили фашистської Німеччини, і радянський солдат підняв над скореним Берліном переможний Прапор. Для нашої країни та війна була Вітчизняною, всенародною. Про це з першого дня було прозвучало з уст поета В. Лебедєва-Кумача та композитора О.Александрова. Їх пісня «Священная война» стала голосом і совістю всього народу, який піднявся на захист Батьківщини. Пісня надихала людей на ратні й трудові подвиги. Вона стала символом могутнього духу нескореності. Не було людини, літньої чи молодої, щоб у її серці не кипів той урочисто-гнівний заклик. (Звучить грамзапис пісні «Священная война») Учитель. Вірш опубліковано вже 24 червня 1941 року в газетах «Известия» і «Красная звезда». Того ж дня була написана музика. Дорогою ціною дісталась нашому народові перемога. 2-й учень. Було те давно, але слід пам’ятати Про смерть і життя, і про гуркіт гарматний, Про те, як війни розгорнулися крила Й дорогу до світла людині закрили. Як сутінки лиха на землю спустились, І горе безмежне по світу розлилось. Безжальні фашисти на нас наступали, Родини вони без батьків залишали. Молилися вдови і плакали діти, Безсилих прокльонів і сліз не злічити. І марно нещасні солдат виглядали, Бо ті за Вітчизну життя віддавали. Із різних країв всі, далеко від дому, Боролись пліч-о-пліч на полі одному Та гинули в битвах. Одних впізнавали, І з болем у серці їх друзі ховали. Ім’я невідомих у часі зникали, Їх братські могили навічно прийняли. В зажурі над ними берези схилились, Сумують за тих, що в війні залишились. За тих, хто сльозами і кров’ю умиті, За тих, що їх віру не можна зломити. І нині у серці ми будем тримати Пошану до тих, кому ім’я – солдати. Їх кров не упала на землю даремно, Серця їх схололи – тому ми живемо. Тепер же хай квіти червоні і ніжні Зігріють холодне могили підніжжя. Було те давно, але слід пам’ятати Дев’ятого травня немеркнучу дату, Про день Перемоги над ворогом клятим, Яку здобували безсмертні солдати. Лунає над світом і кожному чути: «Ніхто не забутий, ніщо не забуто!» 3-й учень. Кіровоградщина у Великій Вітчизняній війні. Поступальний розвиток краю був перерваний у 1941-му – на українські землі прийшла війна. 5 серпня гітлерівці увірвались в обласний центр. Уже в перші дні окупації фашисти розстріляли понад 10 тис. мирних мешканців м. Кіровограда. Гітлерівці створили на території області низку військових й цивільних установ, що забезпечували функціонування окупаційної влади – так звані гебітскомісаріати, районні та сільські управи. З перших днів війни на території області створювались підпільні організації та партизанські загони. У липні 1941 р. створено і Кіровоградський підпільний обком партії. Керівництво підпіллям здійснювали секретар обкому КП(б)У М.М.Скирда та завідувач сільськогосподарського відділу обкому партії, депутат Верховної Ради СРСР П.К. Василина.У 1943 р. на Кіровоградщині діяв 21 партизанський загін (7800 партизанів). У диверсійних групах налічувалось 3600 чоловік. За період бойових дій партизанів Кіровоградщини (серпень 1941 – березень 1944 рр.) було знищено біля 11 тис. фашистських вояків, пущено під укіс 74 залізничних ешелони з живою силою і технікою ворога, виведено з ладу 242 паровози, 1367 вагонів і 102 цистерни, знищено 49 мостів на залізницях та шосейних дорогах, підірвано та знищено 3732 автомашини тощо. 8 січня 1944р. війська 2-го Українського фронту визволили Кіровоград. Протягом січня – березня 1944 р. територія області була повністю звільнена від окупантів. (Перегляд відеоуривка «Звільнення Кіровограда») Учитель. Не кожному судилося вижити. Мільйони людей загинули в боях, в таборах смерті, під час варварських обстрілів і бомбардувань міст і сіл. Мільйони сплять вічним сном біля стін міста на Неві і Москви, на березі Волги, у степах України, на берегах Дніпра, Інгулу, Синюхи, Ятрані, у незлічених братських могилах одинадцяти країн Європи. У цій запеклій боротьбі разом з братами по зброї (тепер – із країн СНД) брали участь і уродженці Приінгульського краю. Увесь світ захоплювався мужністю радянського солдата. І це назавжди залишиться в історії людства, це навічно залишиться в пам’яті нашого народу. Знову і знову подумки повертаємося до минулого. Без минулого немає майбутнього. Повертаємося не тільки тому, що пережите залишає невиправний слід у пам’яті, але і для того, щоб мати уроки на майбутнє. Щоб увиразнити нашу пам’ять про Велику Вітчизняну, щоб не розгубити її в скороминучих і розтривожених буднях сьогодення. Величний подвиг в ім’я людства – поза часом. Пам’ять – незгасна. Всім, хто поліг у боях, вічна пам’ять! Низький уклін визволителям, які принесли нам таку довгоочікувану весну 45-го, весну Свободи, Життя і Щастя! 4-й учень. Є в нашому парку алея сумна. В кінці її – братська могила. Вкарбовані в вічність бійців імена, І бронзовий воїн над ними. (Перегляд слайдів «Пам’ятники героям війни» під пісню «Мне кажется порою, что солдаты…» ) Вшанування пам'яті загиблих хвилиною мовчання. 5-й учень. У час важкий, у час негоди Життя ви врятували нам. Можливо, ми не розумієм, Крізь що пройти дісталось вам, Але ми зберегти зумієм Той мир, що нам ви принесли. (Звучить пісня «День Победы») Класний керівник пропонує учням взяти участь у створенні проекту-літопису «Ордени і медалі в моїй родині», а також у конкурсі творчих робіт на тему «Кіровоград – моє місто, мені в ньому жити, мені його створювати». Література 1. Баутіна В.В. Тільки пам’ять не сивіє // Позакласний час. – 2001. – №13. – С.48. 2. Бурова Р.О. «П’є журавка воду»: Вечір пам’яті // Розкажіть онуку. – 1999. – №9. – С.5. 3. Дудка С. Хто загинув за Дніпро, буде жити у віках: Класна година // Шкільний світ. – 2004. – №13. – С.14-15. 4. Жежела Л.В. «Свято зі сльозами на очах»: Сценарій уроку пам’яті // Позакласний час. – 2000. – №5. – С.29. 5. Капинос Г.О. Хай завжди буде сонце!: Сценарій усного журналу // Розкажіть онуку. – 1999. – №8. – С.26-27. 6. Костенко Н. День перемоги: Вечір-реквієм // Позакласний час (додаток). – 2003. – №8. – С.3-5. 7. Краснюк Т. Вічна їм пам’ять і слава: матеріали до святкування Дня Перемоги //Шкільний світ. – 2003. – №15. – С.7. 8. Лепська Т. З тобою, роде мій орлиний, іду дорогами війни // Позакласний час(додаток). – 2003. – №8. – С.6-9. 9. Подолян Т. Незабутній День Перемоги// Позакласний час(додаток).- 2003.- №8.- С.10-11. 10. Сироватка Р.М. Ніхто не забутий, ніщо не забуте…: Музично-літературна композиція // Позакласний час. – 2001. – № 13. – С.44. 11. Соломонюк О.В. Рідну землю вони берегли // Розкажіть онуку. – 2002. – № 22. – С.8-9. 12. Степаненко Г.А. «Хай вічно горить вогонь пам’яті»// Розкажіть онуку. - 2002. – №8. – С.6-7. 13. Топчій З.Л. Захистити мир на землі: Урок пам’яті загиблих у Великій Вітчизняній війні // Розкажіть онуку. – 2001. – № 13. – С.20-21. 14. Цимбалюк Л. Ніхто не забутий, ніщо не забуто: літературно-музична композиція до Дня Перемоги // Сценарії шкільних свят. – К.: Ред. загальнопедагогічних газет, 2003. – (Б-ка “Шкільного світу).- С.88-92. | |
| Переглядів: 1164 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |