Грамотій

- Ти в нас грамотний такий,

- Хвалить мене мама. –

Тільки хто ж  чита книжки

Догори ногами!

Книгу я кручу – дива!

Не збагну нічого –

Де у книжки голова?

Де у книжки ноги?

                                                                                        О. Орач

Подушечка

Ой, подушечко боката,

М’якенька, пухова,

Через тебе прикрість має

Першокласник Вова.

Це ти його не пускаєш

Вранці на уроки,

Це ти йому ніжно пестиш

І вуха, і щоки.

Ой, подушечко підбита,

З чотирма ріжками.

Як шкода, що місця мало

В рюкзаку з книжками.

                                                                                        О. Кротюк

***

Песик вчився рахувати:

«Гав-гав-гав і гав-гав-гав!»

Хоч дітей і небагато,

Додавав і додавав.

Катерина, Гриць, Оксана,

Мотря, Гліб, Семен, Павло,

Олексій, Денис, Тетяна –

Скільки в мами їх було?

                                                                                О. Савченко-Гнатюк

***

Арсен, Ананій, Анастас,

Артур, Архип і Анатолій –

Прийшли хлоп’ята в перший клас,

Всі хочуть вчитися у школі.

                                                                                    О. Катрич

Миколка-першокласник

Став збиратися до школи.

Олівця поклав у сумку,

Книги, ручку, зошит, гумку,

М’яч, перо, граблі, подушку,

На обід м’яку пампушку,

Двох ведмедиків, лопату,

Білочку руду хвостату,

Лук, і стріли, і рушницю,

Ще й пухкеньку паляницю,

Ще й стільця, стола, і парту,

І географічну карту,

Трактора, машинку, мило –

Вже й надворі звечоріло.

Сів Микола, дума думку:

«Чи усе поклав у сумку?»

                                                                                         Н. Кир’ян

***

Геть усе, усе на світі

Переплутав хлопчик Вітя.

Каже: – Діти вчаться в полі,

А комбайн працює в школі.

Всіх людей стрижуть в лікарні,

А лікують в перукарні.

Ми книжки берем в аптеці,

Ліки – у бібліотеці.

От який Вітьок дивак!

Ти ж бо знаєш – це не так!

Діти звісно вчаться в …

А комбайн працює в …

Ми лікуємся в …

А стрижемся в …

Ліки беремо в …

А книжки – в …

                                                                                          Г. Малик

Як шершень вірш писав

- Я шкладаю вірші вперше,

але то мені не вашко.

Що, не вірите?

Будь лашка!

Я лешу,

лешу,

лешу.

Утікаю від дошшу…

Знявсь,

гуде, немов труба,

Чули всі – не вірш хіба?

Бравий шершень,

Жовта свитка.

Раптом чує – каже квітка:

- Чи поетова душа

відрізняє еС від Ша?

Чи не варто вам іще

відрізняти Ша від Че?

Прозвучав би веселіш,

Зрозумілим став би вірш!

еШ від Ша і Ша від Ше?

Бракувало нам ішше! –

Коли так, тоді, видать,

Краще віршів не шкладать!

                                                 (А. Вольський, переклад Б. Чалого)

Не відкладай

–  Я зроблю це в понеділок! –

Так сказав собі Тодось.

Але взятися до діла

Щось охоти не знайшлось.

–  Хай зроблю це у вівторок. –

Але знов серед забав,

Повних сміху, співомовок,

День немов у воду впав.

–  Середа – гарніша днина!

Це пів тижня. Та – біда:

Не оглянувсь ще хлопчина,

Вже й минула середа.

–  Ну, напевно, вже почну я

Цю роботу у четвер.

Але все, що не візьму я,

З рук летить. І що ж тепер?

– Може п’ятниця поможе?

Мушу конче вже почать.

Проминає тиждень… Боже!

Треба хутко поспішать!

–  Ні, найліпше – це субота!

Вільний день і вільний час.

Та субота – не робота!

Весь порив чогось погас…

Ось прийшла й свята неділя…

Чи робити? Буде гріх!

І з того усього діла

В хлопця вийшов просто … сміх!

Що порадити хлопчині?

Наш Тодосику! Ти знай –

Все зроби, що можеш нині,

А на завтра не лишай!

                                                                                          М. Щербак

Вчаться читати

На узліссі, де щавель,

Де шовкова травка,

Вчить абетку журавель,

А за ним – журавка.

Вчить та вчить, а вечір вже,

А завчить не може.

Лиш одне затямив «ж»;

Бо на жабу схоже!

В’яже лиска волосінь,

Вудку закидає –

Ловить рибку там, де тінь,

Та буквар читає.

Рак чіплявсь, а рибка – ні!

Лиска ж не знудилась,

Бо уже на третім дні –

Рак – читать навчилась.

А лоша вибрикує

За вівсом, за викою.

Що так трохи побрикає –

І травицю прочитає.

Сонечко ж на лопусі

Знає літери усі

І читає на долонці

Золотий букварик – сонце!

                                                                                 В. Переяславець

Хто що пише?

Пише хвостиком лисичка

Щось на росяній траві.

Дятел, пташка невеличка,

Ставить знаки на корі.

Таємниче пишуть риби

Плавниками у ріці.

Зайчик сонячний на шибі

Пише вірші – промінці.

Пише в хмарі блискавиця, –

Пише трактор на лану,

Ще уродиться пшениця –

Дощ напоїть ярину.