Каталог статей

Весільний обряд рідного села

(НА МАТЕРІАЛІ ВЕСІЛЬНОГО ОБРЯДУ С. КИП’ЯЧКА  МИРОНІВСЬКОГО РАЙОНУ  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

ТРАДИЦІЙНЕ ВЕСІЛЛЯ СЕЛА КИП’ЯЧКА

Передвесільні обряди як духовне освячення нової родини

Кожній місцевості України  були властиві свої особливості проведення весілля. Зосередимо увагу на традиціях с. Кип’ячка Миронівського району Київської області.

У сільських людей завжди було багато роботи.  А після заходу сонця молодь ходила на вечорниці. Влітку гуляли на вулиці, а коли наставали холоди, то гуляти ходили по черзі до кожного.

Ось на таких гуляннях молоді люди закохувались одне в одного. Хлопець пропонував дівчині одружитись.

Домовлялись, на який день засилати сватів. У суботу ввечері до дівчини приходили старости: двоє старших чоловіків і хлопець, що мав женитись. Це було сватання. На другий день міняли хліб – домовлялися, коли день весілля.

Від цього дня хлопці і дівчата гуляти ходили до молодої аж до самого весілля. В цей час вони вчили весільні пісні, робили квіти на «Ільце» (додаток Е) та паперова квіти  27 штук. На 25 паличках – по одній квітці , а на двох – по дві. Палички з однією квіткою роздавали на другий день після весілля людям. Палички з двома квітками залишалися молодим.

За тиждень до весілля молода кличе гостей. Наречена в українському одязі (додаток Є), за пазухою тримала «шишку». Із молодою йшла дружка, яка несла решту «шишок» у хустці.

Заходячи до кожної хати, молода говорила:

• Просили батько й мати, і я прошу, приходьте на весілля.

Наречена віддає шишку запрошеним і всіх старших людей цілує в руку.

Якщо так траплялося, що дві наречені, що запрошували на весілля, зустрічалися на дорозі, то вони повинні були поклонитися одна одній, поцілуватися та обмінятися шишками.

Перед весіллям пекли короваї та шишки. Сходилися жінки-сусідки, родички. Замішувати коровай обов’язково кликали жінку, яка була щасливою у шлюбі. Коли короваї та шишки саджали у піч, співали:

Наша піч регоче, короваю хоче.

Наша піч усміхається, короваєм запихається…

У суботу перед весіллям відбувався Дівич-вечір…

До молодої сходиться молодь, приходить жених і боярин. Всі разом ідуть до молодого «Ільце» вити. Боярин веде молоду, а молодий – старшу дружку. «Ільце» найчастіше робили з вершка сосни, яке ставили у відро з пашнею, прикрашали букетиками із волоток овса, калиною та паперовими квітами.

Ідучи, співають дружки:

Ой високо, високо сонце вгору йде,

А молода Марія дружечок веде

По калиновім мості до Іванка в гості.

Ой на горі рута, а в долині м’ята.

Розкажіте, люди, де сватова хата?

Помаленьку, дружки, ідіте,  пилом не пиліте,

А щоб наша пава  пилом не припала,

Щоб на наш віночок  не припав пилочок.

Ой на гору важко, а із гори легко,

Молодий Іванко (Марійка) як живе далеко…

Якщо назустріч ішли люди, то вони повинні були зупинитись. Не можна було переходити дороги молодим. А дружки співали:

Калиновий мосте,  гнися, не вломися,

Молода Марія  низенько клонися.

Коли вже підходили до воріт молодого, він брав під руку молоду і до порогу вже вів сам. Біля порогу зупинялись. Дружок сповіщає батьків про прихід молодих, а дружки співають:

Вийди мати з хати дітей поклоняти.

Одно рожденоє, а друге сужденоє.

Одно родилося, друге судилося.

Виходять мати й батько і по черзі благословляють хлібиною: спочатку батько, а потім мати.

Пусти, мати, в хату, нас тут небагато –

Сімсот ще й чотири та всі чорнобриві.

Заходять всі до хати, сідають за стіл.  Дівчата співають:

Наший боярин молодець, вирізав у лісі яловець,

Приніс у хату «Ілечко», як соловйове гніздечко.

Два дружки: один від молодої, другий від молодого ведуть розмову:

• Старосто, пані підстаросто.
• Радий слухать.
• Благословіть молодим «Ілечко» звить.
• Бог благословить.

Так повторюють тричі.

Після цього дівчата в'ють «Ільце».

Перша квітка, то Іванко,

Благослови, Боже, Пречиста Госпоже,

І отець, і мати своєму дитяті

Це Ілечко звити, цей день звеселити..

Друга квітка, то Марійка.

Благослови, Боже, Пречиста Госпоже,

І отець, і мати своєму дитяті

Це Ілечко звити, цей день звеселити..

Потім співають:

Ми діло зробили, ми «Ілечко» звили,

Думайте, гадайте, нам по чарці дайте.

Дружок частує. Під час частування співають жартівливі пісні:

Бери, Маріє, (або Іване) ложку,  покажи нам дорожку,

То ми будемо знати, з  ким сіли вечеряти.

Де ж той дядько Йосип,  що горілку носить,

Під полою тисне, нехай вона йому скисне.

Ми не хочем через тин лізти, ми не хочем капусти їсти,

Нас капуста накарала, дайте нам макарана.

Подружбонько-дядьку, давай нам порядку,.

Виводь нас із хати, будем танцювати,

Бо ми попотіли, танцювать схотіли.

Дружки благословляють виходити з хати. Молодь виходить, трохи танцюють, а потім молодий веде молоду додому. Дорогою співають тих же пісень, що й по дорозі до молодого.

Попереду йдуть молоді, за ним боярин і дружка, а тоді всі дружки і дружки з хлібом. Приходять до молодої. Дружки ідуть у хату, а дружки співають біля воріт:

А ми у Іванка наче й не були,

Меду й горілочки наче й не пили,

А до Марієчки як підем, мед-горілочку поп'єм.

Вітер ворітечка хитає,

Десь мого батечка немає,

Десь моя матінка заснула,

Що за мене молодую не сплакнула.

Виходять батьки молодої з хлібом. Молоді вклоняються, а батьки їх благословляють. Батьки кличуть усіх у хату. Молодь сідає за стіл. Молоді сідають поруч. Дівчата біля молодої, а хлопці – біля молодого. Дівчата в'ють «Ільце», гілочки з квітками встромляють у коровай. Співають тих же пісень, що і в молодого.

Ти журилася, нене,/2 що не збудешся мене.

А тепер, моя нене,/2 надивляйся на мене.

Намалюй мене, нене, /2 у сінечках та й на дверечках.

У сінечках та й на дверечках,/2 у  коморі та й на приборі.

Де дівчата прибираються/2 та дружечки наряжаються.

Устань, мати, у субітоньку,/2 візьми мою та голівоньку,

Та й зачеши гладенько, /2 та й заплач жалібненько.

Мені в тебе більш не митися,/2 тобі мною не журитися.

Мені в тебе більш не заплітаться,/2 тобі мною більш не клопотаться.

Після цього вечеряють. Дівчата майже не їли, щоб їх не засміяли. Після цього танцюють, веселяться.