Каталог статей

Весільний обряд – система народних уявлень про створення сім’ї

У неділю рано ішли до церкви вінчатись. До нареченої сходились дружки, приходив молодий з батьками і дружками. Всі разом ішли до церкви. Після вінчання молода йшла до себе додому, а молодий до себе.

Дружечки співають нареченій:

Ой на горі церковка стояла,

З ким ти, Маріє, шлюб брала?

З тобою, Іванку, з тобою,

Як із ясною зорею.

На обід молодий із поїздом збирався до молодої. Перед цим сідали до столу, снідали і співали:

Ой скупії городяни, скупії поробили вуличеньки вузкії,

Ні проїхати, ні пройти, ні молодого провести,

А ми проїдем і пройдем, і молодого проведем.

Порадь мене, моя матінко, / 2 порадь мене та, мій батечку,

Скільки мені та бояр брати, /2 скільки мені світилок саджати.

Бери, синку, челядиночку,/2  бери  свою всю родиночку,

І близькую, і далекую,/2 і бідную, і багатую,

Багатую – пити та гуляти, /2 а  бідную – поради давати.

Багатую та й для славоньки, /2 а бідную для порадоньки.

Багатую, щоб напитися, /2 а бідную – зажуритися.

Коли мати виряджає весільний поїзд, то їй співали:

Чого, мати, не питаєшся, / 2р. куди синок виряджається!

Чи по горох, чи по чечевицю, чи по дівку, чи по молодицю.

А в нас горох не молочений, чечевиця у копах стоїть,

Чечевиця у копах стоїть, а  Марія у косах сидить,

А ми горох помолотимо, а Марію собі візьмемо.

На подвір'ї стоїть стіл, накритий скатертиною. На ньому діжа, у якій хліб місили, накрита; поряд хлібина з дрібкою солі і сито з житом, цукерками й грошима. Молодий із боярином виходять. Мати молодого бере хустку, за яку береться також молодий із боярином. Хрещена мати несе сито, а мати, посипаючи молодого і поїзд житом із сита, веде сина із боярином навколо столу. Обходять кругом столу тричі, і мати виводить молодого на шлях (додаток Ж).

Бери, мати, кониченька за поводи

Та й на тую доріженьку випроводи,

Та й на тую доріженьку узкую

По Марієчку молодую…

Молодий із весільним поїздом іде до молодої. Поки йдуть, співають ті пісні, що й у суботу. Біля воріт молодої співають:

Червонеє яблучко двері б’є,

Десь там надворі Іванко є,

Не так надворі, як під двором,

Незабаром буде за столом…

 Підходили до воріт молодої, а біля воріт уже стояли молоді хлопці, які брали ворітницю. Заходити у двір могли тоді, як виплатять ворітницю (додаток К).

У дворі стояв стіл, на столі хліб і сіль. На табуретці біля столу – відро з водою та кухоль. Коли молодий із боярином заходили у двір, то треба було напоїти коня молодому. Виносили з хати новенького горщика, наливали в нього кухликом воду, напували коня (ломачку). Цю ломачку і ще три боярин вирізав зарані, і вони були у молодого, молодої, боярина і старшої дружки. З цими ломачками молоді кликали на весілля, і їх треба було зберігати протягом усього життя. Коли людина помирала, цю ломачку клали у труну. Після цього боярин вмочав у горщик ломачку калинову  і підкидав цей горщик так, щоб він обов'язково розбився. На щастя.

Тим часом виходила мати молодої і хрещена. Дарували дарунки всім у весільному поїзді. Молодому перев'язували хусткою праву руку. Після цього запрошували усіх до хати. У сінях на порозі стрічає свашка молодої. До неї підходить свашка молодого. Свашки обмінюються запаленими свічками, шишками, тричі цілуються.

Менший брат молодої вихоплює у молодого ломаку (коня), і тоді молодий викупляє її. За викуп домовлялись зарані. Дівчата співають:

Татарин братик, татарин

Продав сестрицю задаром,

Русую косу за п'ятак,

А чорні брови віддав так.

Десь бояри забарили,

Чи сіно косили?

Чи хліба просили?

Чи в соломі спали

 Миші уші пооб'їдали.

Молодий проходить у хату. На лаві стоять малі діти і б'ють молодого дубчиками. Свашка молодого роздає гостинці, і вони перестають бити. А дружки тим часом співають.

Свашко, свашечко, наша голубочко,

Сип шишечки, як горішечки,

Од старшої  аж до меншої дружечки.

Сестричка знімає з молодого шапку. Молодий повинен одразу поцілувати молоду, бо як не зробить цього, то дружки йому співають:

Горох при долині, пасли бояри свині,

А Іванку заганяти, що не вміє цілувати.

Було б тобі не женитися, було б тобі волочитися,

Було б тобі жінки не брати, як не вмієш цілувати

Співають доти, поки поцілує.  А як поцілує, співають таке:

Цінованая тарілочка, цінованая,

Уже наша Марія цілованая.

Як у саду соловейко защебетав,

Іванко Марію поцілував.

Королевичу, королевичу,

Чого стоїш, чого сяєш, чого не сідаєш?

У тестенька, як у батенька за столом.

Королеві дочки, королівночки,

Буду стояти, тестя питати,

Щоб дозволив сідати

Сестричка відходить, а молоді вже сидять разом (додаток Л).

Світилка підносить світильник із запаленими свічками, стає на лаву біля молодих, тричі обводить світильником над молодими, а потім гасить свічки об стелю. Світильник – дерев’яний підсвічник з двома великими свічками, прикрашений паперовими квітами.

Маленька сестричка нареченої – скакалка співає:

Поламаю лаву зятеві на славу.

Зять буде лаву тесати,

А я піду в сад гуляти.

Дружки перемовляються:

- Благословіть молодому квітку пришить.

Ой, дай, мати, голку,  ще й ниточку з шовку.

Пришити квіточку своєму зятьочку.

* * *

Зятю мій коханий,  ти ж мені непоганий,

Ти ж мою сестру любиш, ти ж мені стрічку купиш

З довгими кінцями, з  золотими китицями.

Дружки дають по черзі дівчинці чарку горілки, шишки, стрічку, гроші А дівчата співають:

Не совайте та тарілкою, не дуріть мене горілкою.

Мій батько люльку не курить, хай мене зять не дурить.

Ми думали зять багатий, аж він скупуватий,

Сім день молотив, три копійки заробив,

Поклав на тарілку за Марійку-дівку.

Дружки торгуються із сестрою. А дівчата у цей час переспівуються із свашкою та світилкою:

Скаче сестра, скаче, чогось вона хоче,

Срібного, золотого від зятя молодого.