Каталог статей

Дівчинці на тарілку ставлять чарку горілки. Вона її не бере; кладуть стрічку – не бере; кладуть гроші. Якщо кладуть мало, вона знов не бере, а як покладуть всю суму грошей, вона бере все, що їй подобається, і кладе за пазуху, а горілку пригубить. Решту виливає на стелю. А потім пришиває квітку (додаток М) й співає:

А я зятя та й обдурила, з  кропиви квітку пришила.

А він думав, що з барвінку та дав мені стрічку.

Гостей частують. А дівчата регочуться та співають:

Їжте бояри ложками, в  нас капуста діжками,

В нас капуста уродила, що Марія насадила.

Світилці співають дружки:

Світилочко-пані, вечеряй із нами,

Не будь така пишна, як у саду вишня,

А будь така веселенька, як у саду черешенька.

Світилка-шпилька при стіні,  на їй сорочка не її.

На їй сорочка кумина, наробила боярам сорома.

Наша сваха-неліпаха шишок не ліпила, дружок не дарила,

А одну зліпила та сама й злупила.

Світилка одспівує:

Старша дружка-стружка, друга, як пампушка.

Третя діти водить і  та в дружки ходить.

Дівчата у відповідь:

Старший боярин прибрався,  сім днів не вмивався.

Узяли його дружки, повели до калюжки,

Нахилили, вмили, серпом підголили.

Бояри сміються і відспівують:

Ой ходила та й Марія по крутій горі,

Загляділа щуку-рибу на бистрій воді.

Пливи, пливи, щуко-рибо, по бистрій воді.

Якщо дівчина виходила заміж не з власної волі, співали:

Засвіти, мати, свічку, постав на столі,

Нехай же я подивлюся, чи пара мені…

Засвітила мати свічку, неясно горить,

З ким хотіла, з тим  не сіла, серденько болить,

З ким не зналася, з тим повінчалася, тепер мушу жить.

Поглянь, мати, та й на мій посад, /2 всі дівчата у косах сидять.

А на мою та й роса впала, /2 щоб я її та й розчесала.

Щоб я її та й розчесала,/2 ще й стрічкою перев’язала.

Синенькою й голубенькою, /2 пішла заміж молоденькою.

Я в матері та й на отході, /2 посадила горіх на городі.

Рости, рости ти, горішина, /2 та й матінці на потішину.

Рости, рости та й укорінися, /2 а  ти, мати, не плач, не журися.

Як же мені не журитися, /2 ні на кого й подивитися.

Як же мені та й не плакати, /2 ні до кого й забалакати.

Чи ми тобі, подружечко, не казали,

Чи ми твого та серденька не втішали,

Що не ходи та до броду та рано по воду

Та не слухай голубчиків чужих,  що рано гудуть,

Та не бери гостинчиків, що даром дають.

Бо тії ж гостинчики рано зрадять,

Од матінки до свекрухи переманять.

Свашка каже дружкам, щоб ті благословили подарувати сватів:

• Старосто, пані підстаросто!
• Радий слухать.
• Дозвольте сватів подарувать.
• Бог благословить.

Так повторюють тричі.

Подають дві пусті тарілки. Свашка кладе подарунки батькам молодої. Батькові – сорочку і шишку, а матері – чоботи і шишку. Дружки гукають:

• Десь у нашої молоді були батько й мати рідні.

Батьки підходять до столу, дружки віддають їм дарунки. Батьки дякують:

• Спасибі сватові і свасі, і вам, пані маршалки, за ваші подарки. Дай Боже, щоб діждали і за своїми.

Тоді батьки починають дарувати свій рід. Хрещеній – випечене барильце. Хрещеному – борона випечена. Обдаровували рідних тіток і дядьків, братів і сестер заміжніх і жонатих. Нежонатих не обдаровували. А дівчата тим часом, співали боярам:

Їли бояри, їли, цілого вола з'їли.

На столі ні кришечки, під столом ні кісточки.

А себе нахвалювали:

Їли дружечки, їли, півголубчика з'їли.

На столі всі кришечки, під столом всі кісточки.

Тоді знов дружкам:

Подружбонько-дядьку,  давай нам порядку,

Виводь нас із хати, хочем танцювати.

Усі виходять на вулицю і танцюють до самого вечора. Молодим танцювати та співати  не можна. Вони скромно спостерігали за весіллям (додаток Н).

У цей час від молодого приїжджає возниця по скриню молодої. Дружки й бояри виносять скриню, ставлять на воза. Частина гостей молодої їде до молодого, відвозять придане.

Нашій свасі та й полегшало, що в коморі та й поменшало.

Вашій свасі та й погіршало, що в коморі та й побільшало.

Кучерявий вознице,  поганяй коні швидше,

Щоб з дороги не зблудити  та придане не згубити.

А в нашого свата з  верби, з лози  хата,

Боїться впустити, щоб  не завалити.

Заносять скриню з піснями, з жартами до хати молодого і чекають до вечора молодих.

У молодої  тим часом, якщо вона з цього села, її не скривають, а якщо з чужого, то скривають і спішать вирядити, поки не зайшло сонце. Сідають за стіл.

Сядьмо, мати, повечеряймо, /2 по вечері помолімося.

По вечері помолімося /2 та всім добром поділімося.

Тобі, мати, веретенечко, /2 мені, мати, полотенечко.

Тобі, мати, решето з мичками, /2 мені, мати, скриня з сорочками.

Тобі, мати, двори та забори, /2 мені, мати, воли та корови.

Мати стоїть біля молодої з ситом, у якому лежить хустка (свекрушина).

Що ж бо то та й унесено, /2 на стіл та й поставлено?

Біле завівайло, вічне покривайло.

Та ні вітер його не звіє, ні сонечко не згріє,

А дрібний дощик приросить, молода Марія зносить.

Старший брат молодої розплітає їй косу. Дівчата співають:

Братіку-ізраднику, /2  не сідай коло мене.

Не сідай коло мене,/2 бо ізрадиш ти мене.

Зраджу, сестрице, зраджу, /2 за Дунай випроводжу.

За Дунай, бистрі ріки, /2 випроводжу навіки.

А брат сестрицю розплітав, де ж уплітки подівав?

Поніс на базар, не продав, меншій сестрі подарував.

Свашки знімають вінка з молодої. Дівчата співають:

Розплітала мене дядина та й не жалувала.

 Розпустила кіску, не зронила слізку.

А  сестриця прийнялася,  слізоньками облилася.

Хустку, яка лежала в ситі, одягають на молоду тричі, а молодий її знімає. Свашки, стоячи на лаві, співають:

Я тебе, сестрице, скриваю, щастем-долею наділяю,

Щоб була багата, як земля, щоб була здорова, як вода,

Ще й гожа-пригожа, як повная рожа.

Обмінюються шишками, що лежать за пазухою. Цілуються. Дружки співають:

Ми думали, дзвони дзвонять,  аж  свашки говорять

Над моєю головою,  над русою косою.

Свашки співають:

Дай, Боже, цілуватися, милуватися,

Од малості і до старості.

Запинають молоду хусткою.

Після цього розділяли коровай і роздавали гостям. Співали:

Ніхто того не вгадає, хто у нас коровай крає,

Чи в Києві кияненко, чи Іван Логвиненко..