Каталог статей

Ви не вмієте сприймати дітей такими, якими вони є?

«Любов довго терпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не звеличується, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не дратується, не мислить лихого, не тішиться з неправди, а радіє істині, все покриває, усьому вірить, усього сподівається, все переносить», — сказано у Першому посланні до коріфян. І в цьому суть усіх сімейних стосунків.

Ми сотні разів чули і переконувалися на власному прикладі в тому, що немає людей бездоганних. Але однаково чекаємо від близьких досконалості. І дітям їхніх недоліків пробачити не можемо. А це неприпус­тимо.

Якщо ми любимо малюків лише тоді, коли вони слухняні і раду­ють нас своєю поведінкою, коли виконують наші вимоги і виправдо­вують наші надії, то щирість нашої любові до них може виявитися сумнівною.

Любов беззастережна і безкорислива — це ідеал, швидше за все, недосяжний. Однак прагнути до нього все одно варто, бо майбутнє наших дітей цілком залежить саме від нашого уміння любити їх безу­мовно.

Вони кращі, ніж здаються, хитрющі не по літах. І знають нас як свої п'ять пальців. А всі їхні фокуси, примхи і вільності легше буде пережити, твердо знаючи, що все мине безслідно, якщо ми будемо їм вірними помічниками і друзями.