Каталог статей

Від сопілки - до слова, від слова - до мови...

Сценарій літературно-музичного свята до Дня мови

Перший ведучий. Із святом рідної мови вас, шановні добродії, із святом, шанувальники рідного слова. Мова - то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам усихає від спраги.

Другий ведучий. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією. Поетична грань живе в слові, і слово немислиме без неї, як немислима річка без води.

Перший ведучий. І сьогодні ми запрошуємо вас на літературно-музичне свято «Від сопілки - до слова, від слова - до мови».

Читець

Мово моя українська,
Батьківська, материнська,
Я знаю тебе не вивчену -
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів покликану,
Не з словників насмикану.
Ти у мене із кореня,
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована,
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров'ю моєю змішана
І аж до скону залишена
В серці моїм.

Перший ведучий. Історія кожної мови вивчається в нерозривному зв'язку з історією народу, який є носієм цієї мови, її творцем. Отже українська літературна мова тісно пов'язана з історією українського народу.

Другий ведучий. Риси української мови чітко помітні в давньоруських пам'ятках. Це, насамперед, українська лексика: гребля, стріха, туга, повінь, лінощі.

Перший ведучий. Перші лексикографічні спроби були започатковані ще в Київській Русі. Так, "Повість врем'яних літ" має кілька уривків, які можна назвати тлумаченням імен: пояснення імені Феодосій, назва міста Переяслав.

Другий ведучий. На сторінках церковних книг є чимало так званих проізвольників - записів, зроблених тими, хто, читаючи, писав на полях пояснення слів, незрозумілих іншим читачам.

Перший читець

Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих - рідна мова
Вишневих ніжність пелюстків,
Сурма походу світанкова.
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа.

Другий читець

Все в тобі з'єдналося, злилося,
Як і помістилося в одній -
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій,
Ти даєш поету дужі крила,
Щоб підносить правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
У тобі рости, не в'януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі - великого народу
Ніжна і замріяна душа.

Перший ведучий. Феодальна роздробленість і татаро-монгольська навала завдали нищівного удару по культурі і життю давньоруської народності. Значних руйнувань і знищення зазнали міста, горіли бібліотеки та документи. Списки творів письменства Київської Русі збереглися головним чином у Новгородській і Псковській землях.

Другий ведучий. Проте культурне життя на завойованих землях не припинялося. Серед письменних пам'яток цього періоду "Галицько-Волинський літопис", "Слово о погибели Руския земли", "Києво-Печерський патерик".

Перший читець

Щира втіхо - рідна мово,
Краю отчого окраса,
Є в тобі вогонь Тараса,
Щира втіхо, рідна мово.

Другий читець

Трембітна мово. Музико. Калино.
І споконвічна і назавжди моя.
До тебе завши я душею лину.
Марія... мрія... мамине ім'я.

Третій читець

Зорею, казкою ти снила тихо,
Коли в колиску клала немовля,
Вела за ручку, берегла від лиха
І вчила вперше слово вимовлять.

Перший ведучий. Ослаблені південноруські та західноруські землі в XIV столітті потрапляють у нову залежність: Київщина, Переяславщина, Поділля, Волинь аж до XVI століття перебувають під владною Великого Литовського князівства.

Другий ведучий. Незважаючи на велику військову могутність, Литовське князівство не змогло обійтися без руської мови, яку було визнано за державну. Про це свідчать пам'ятки ділового письменства, грамоти XIV-XVI століть, "Судебник" Казимира Ягайла 1468 року.

Читець

Діамант дорогий на дорозі лежав, -
Тим великим шляхом люд усякий минав,
І ніхто не впізнав діаманта того.
Йшли багато людей і топтали його,
Але раз тим шляхом хтось чудовий ішов,
І в пилу на шляху діамант він найшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав.
І додому приніс, і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дикий той камінець,
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді, камінець засіяв,
І промінням ясним всіх людей здивував,
І палючим вогнем кольористо блищить,
І проміння його усім очі сліпить.
Так в пилу на шляху наша мова була,
І щаслива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на ню усі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу, ввела,
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.

Перший ведучий. Оскільки старослов'янська мова вже з IX століття не зазнавала змін, фактично була мертвою мовою та застосовувалася тільки в релігійній літературі, вона дедалі більше ставала незрозумілою народові. Тому з'являються словники, що подають переклад із старослав'янської на українську народну мову.

Другий ведучий. Так, у XVI столітті був написаний "Лексисъ с толкованием словенскихъ словъ просто" невідомого автора, у якому пояснено 776 слів. Це була чи не найперша лексикографічна спроба української мови.

Перший ведучий. Попередником І. Котляревського, як першого класика української літератури, був Григорій Сковорода - філософ, поет, байкар. Мова його творів, різноманітних за жанром, є сумішшю старої літературної мови, живої народної розмовної мови, російської літературної мови. Це був ніби начерк української літературної мови, який сприйняв і розвернув І. Котляревський, поклавши в основу літературної мови українську народну мову. (Сценка з "Наталки Полтавки".)

Перший читець

Купавна - цілована хвилями Дніпровими,
Люблена - голублена сивими дібровами,
З колоса пахучого, з кореня цілющого,
Із усмішки і сльози, сонця, вітру, і грози
Наша мова.

Другий читець

Як осмута матерів,
Думи сивих кобзарів,
І дівочі переспіви синіх вечорів,
Виплекана веснами і серцями чесними,
Наша мова.

Перший ведучий. Ставлення до української мови не було однозначним. На жаль, не всі відомі вчені Росії визнавали її повноцінною націо-нальною мовою: М. Ломоносов називав українську мову діалектом, а Катерина I, наслідуючи його, повторювала, що "малороссийское наречие" - не що інше, як "российское, на польский лад применение". Негативно ставився до української мови І. Карамзін, називаючи її "варварским языком".

Другий ведучий. Не зміг об'єктивно оцінити українську мову й літературу російський критик В. Бєлінський, а М. Чернишевський спочатку не сприйняв творчості Т. Шевченка, а його "Кобзар" оцінив лише після смерті видатного поета.

Перший ведучий. Рідна мова! Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики та квіткових пахощів, вона встала з колін, як піднялася й наша Україна.

Другий ведучий. І той, хто не знає рідної мови або цурається її, засуджує себе на злиденність душі.

Перший читець

Як путівець між нивами - проста,
Барвиста, наче далеч веселкова,
Такою увійшла до вас в уста
І в долі заясніла наша мова.

Другий читець

З роси, проміння, шуму колосків
Я вам дарую чисте перше слово,
Аби з ясних слов'янських берегів
У світі засвітитися дніпрово.

Усі разом

Всі ми любим нашу мову
Наче пісню вечорову
І служити будем їй,
Нашій мові дорогій.

Перший ведучий. Український народ має славу народу дуже музичного. Українська пісня здобула собі визнання в цілому світі.

Другий ведучий. Українська народна пісенність - дорогоцінне надбання поетичного генія народу, нев'януча окраса його духовної культури. Звучать пісні: "На полонині", "Реве та стогне Дніпр широкий", "Дощик", "Полька", "Павочка", "Ти до мене не ходи".

Перший ведучий. Мово моя! Люблю зажуру пісень твоїх і невмирущий оптимізм гумору твого, і музику слів твоїх. Скарбе мій єдиний! З тобою я найбагатший та найдужчий у світі, без тебе - перекотиполе, що його вітер несе в сіру безвість, у імлу небуття.

Другий ведучий

Буду я навчатись мови золотої,
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що росте смерічкою.
Буду я навчатись мові-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці,
В кореневищі пружному ниви колоскової,
В леготі шовковому пісні колискової.
Щоб людському щастю дбанок свій надбати,
Щоб раділа з нами Україна-мати.
Щоб не знався з кривдою, не хиливсь під скрутою,
В гніві бився блисками, а в любові - рутою!

Автор: Т. Зайцева

По матеріалам: Освіта.ua