Сценарій тематичного вечора, присвяченого 20-й річниці виведення радянських військ з Афганістану «Відлуння Афганських гір»
Ведуча (1): Доброго дня, шановні ветерани!
Ведучий (2): Доброго дня, дорогі гості!
1. 15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли скінчився рахунок втратам наших солдатів, службовців. Важкий, сумний підсумок. Багато матерів і батьків не дочекалися своїх синів, і не сказали вони «Мамо, я живий...».
2. Правда про Афганську війну… Вона різна. Нерідко хвороблива й гірка. 20 років, які пройшли, об'єднали колишніх бійців – інтернаціоналістів в одну родину, де біль одного віддається болем в інших, а радість стає загальним почуттям.
1. Афганська війна… брудна, неоголошена.… А хіба війни можуть бути чистими? Кожна несе смерть, інвалідність, одягає в жалість тисячі сердець, материнських сердець. У війни холодні очі… У війни свій рахунок, своя безжалісна арифметика…
2. Наша сьогоднішня зустріч — данина пам'яті всім, хто причетний до героїчної й трагічної афганської війни, яка тривала у два рази довше, чим Велика Вітчизняна.
1. В нашому районі проживає __________ воїнів-інтернаціоналістів. В цю урочисту хвилину я маю честь запросити їх до нашого залу. Шановні присутні, зустрінемо ж врочисто тих, хто мужньо і з гідністю виконував інтернаціональний обов’язок і дружніми оплесками віддамо шану їх героїзму, бойовій витримці та відвазі.
(Афганці йдуть до залу. Звучить фонова музика)
2. Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку, Тих, хто повернувся і поліг в боях. І вклонімось всі ми низько до землі їм, Квітами устелимо їх тернистий шлях.
1. СЛОВО ________________________________________
Читець: Ховали інтернаціоналіста, Блищала глухо цинкова труна, Нестерпно пахло тополиним листом І плач дівочий танув, як струна. Руда земля розверзлась чорнорото. Чекає хижо мовчки на своє, А мати на колінах у болоті обмацує труну: Чи ж там він є?!! Стоять, відводять очі в бік солдати І шепотить сержантик ледве чуть: Не велено… Не можна відкривати… Не велено… Уже струмки течуть, уже весна така глибока, рання. Учора вже летіли журавлі. Таке врочисте вийшло поховання: Школярики стоять, учителі. А голосок дівочий квилить, квилить, Соромиться кричати на весь світ… Кого клясти, кого назвати винним? І що той світ? Хіба він дасть отвіт? На хрест сусідній похилився тато, Похнюпилися братики малі - В селі ховали воїна-солдата, У мирному вкраїнському селі.
2. СЛОВО _______________________________________ Летіли в Україну «чорні тюльпани» з цинковими гробами. Україна втратила близько 4 тисяч молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 чоловіки залишились у полоні або пропали безвісти. В числі тих хто не повернувся з афганської війни є імена наших земляків. Це: 1) 2) 3) …
2. Послухай – і серцем почуєш в цей час, - Як гомін струмка, як пташине ячання. Здаля голоси долітають до нас Ця мить – не прощання. А вічне стрічання Із тими кого вже не стрінемо ми, Коли наступає хвилина мовчання І пам’яті нашій клекочуть громи.
1. На знак вшанування світлої пам’яті тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя, схилимо голови і вшануймо їх хвилиною мовчання.
(Звучить метроном хвилини мовчання)
2. Довго замовчували афганську війну. Дозували правду про героїв і втрати. Навіть плакати над могилами не дозволяли. Скупилися на ордена.
1. Потім ця війна прорвалася віршами й піснями, трагічними, світлими й мужніми. Не професіоналізмом вони коштовні, насамперед, щирістю й проникливістю. Сьогодні ми їх почуємо.
2. Нехай поетів родить не війна, Нехай черпають фарби тільки з миру. Кохання, барви квітів і весна Натхненням напувають їхню ліру!
КОНЦЕРТНА ПРОГРАМА
І.
ІІ.
ІІІ.
…
КОДА
1. Бої кінчаються, а історія вічна. Пішла в історію й афганська війна. Але в пам’яті людській їй ще жити довго, тому що її історія написана кров’ю солдатів і слізьми матерів. Покоління обпалене її вогнем, як ніхто засвоїло військові й моральні уроки тієї ніким і нікому неоголошеної, героїчної й трагічної афганської війни.
2. На цій ноті наш тематичний вечір закінчується. За кілька хвилин відбудеться покладання квітів до пам’ятного знаку на честь загиблих воїнів-інтернаціоналістів. Право покласти квіти до обеліску нашим землякам воїнам-афганцям надається: __________________________________________________ __________________________________________________
1. Ми запрошуємо всіх присутніх приєднатися і віддати шану героям. А ми говоримо вам до побачення!
2. На все добре!
(На фоні музики афганці-інтернаціоналісти несуть квіти на покладання)
"АФГАНІСТАН". Вірш.
Афганістан... Ти в наших думках, як птиця в польоті. Ти в наших серцях, затихлих в скорботі. Пролита там кров. Даремно! Безвинно! А час так летить - стрілою, невпинно.
Афганістан... Там дивна краса, що була нам, як диво. Нависле те небо, що зверху давило Зірками близькими. Пустеля і спека. І завжди постійна страшна небезпека.
Афганістан... Згадаймо ті дні, коли разом з світанком Вставали ми всі і мчались на танках, Або "БеТееРом", вперед на ті гори Де ворог засів, що бив по колонах.
Афганістан... Згадаймо бої. Згадаймо загиблих. Шануймо батьків наших рідних. Пониклих В журбі за синочком, що смерть там знайшов... Геройски загинув! У вічність пішов!...
РІДНА МОЯ, МАМО.
Мамо. Рідна моя, мамо. Я вже далеко від оселі. В чужій країні, за "Салангом", Де гори, спека і пустелі.
Я знаю, що немає в тебе сну, Коли поїхав я "за річку". З тих пір ти посивіла враз... Не засипаєш кожну нічку...
Щоб повернувся я додому - Ти Бога молиш... Щохвилини... Я повернуся, мамо! І побачу Зелені наші полонини!
Я обніму тебе і сам заплачу. Промовлю тихо: "Я з тобою. Ніхто нас не розлучить більш Несправедливою "війною".
Бог допоміг нам! Та молитва, Яка злітала з вуст твоїх, Бар*єром стала перед смертю! Сина залишила в живих!
"КАНДАГАР".
Кандагар... Така страшна, немилосердна спека... Повсюди нас чекала небезпека... Знову обстріл "душманами" колони... Знову підрив, з відлунням у скелясті гори...
Кандагар... Твої скалічені підривами дороги... Розвалені будинки... Мовчазні пороги Осель, в яких життя ледь тліє... Кожен жилець яких про тишу тільки мріє...
Кандагар... Та "Чорна площа", що смертю знаменита, Що кров*ю нашою немов з небес полита! І ті "дували", за якими смерть ховалась... Життя солдатське не одне там обірвалось!
Кандагар... Дорога з "площі", аж до "ГеСееМа", Її проскочити - то вже тяжка проблема! З гранатометів там по нас впритул стріляють! Вантаж "двохсотий" злісно поповняють...
Кандагар... Чорна хмара з пустелі повзе, як оптичний обман! Знову ворог пісками веде в Кандагар караван! "Елеватор", "Даман" і район "Панджваї"... Смерть нещадну знайшли там друзі мої...
Кандагар... Кандагар... Кандагар...
Примітка: 1."Кандагар" - провінційний (обласний) центр, в якому постійно йшли бойові дії. 2."Душмани " - афганські партизани. 3."Чорна площа", "площа" - площа в центрі Кандагару, на якій душмани постійно обстрілювали наші підрозділи. 4."Дувал" - глиняний паркан кругом афганської садиби. 4."ГеСееМ", "Елеватор" - застави наших бойових підпрозділів, які забезпечували проведення наших колон з вантажем (бойовим або речовим). 5."Даман, Панджваї" - районні центри провінціїї Кандагар.
"ОФІЦЕРИ"(вірш).
Сміливо хто Вас в бій водив? Хто з Вами поділяв тривогу, Вогнем і тілом прикривав, Та поспішав на допомогу?
Хто Вас в атаку піднімав, Під посвист куль і вій снарядів? Хто хлопцям очі закривав, Загиблим від руки "душманів"?
Хто заміняв Вам батька й матір Серед пісків і голих скель? Хто совість там свою не втратив? Загиблих хто віз до осель?
Хто враз посивів за два роки? Хто, як і Ви, залишав сім*ї? Кого привозили надвечір, Під мамин стогін, на подвір*ї?...
Простим героям - ЧЕСТЬ І ШАНА, Хто там на Ваші долі вплинув, Хто там зберіг життя нам з Вами! Тим ВІЧНА СЛАВА - хто загинув!
Примітка: 1."Душман" - афганський партизан".
"ПАМ*ЯТЬ" (До 15-річчя виводу віськ з Афганістану). Вірш.
П*ятнадцять років... Багато чи мало? Кожна сім*я веде власний свій лік З тої пори, коли перші "двухсоті" З "Півдня" летіли... Несучи крик Рідної мами, що сина чекала З війська, додому, в сім*ю до батьків. Але чому ж тії чорнії хмари небо закрили? Хто так хотів? Хто так бездумно віддав той наказ, Котрий і зараз у нашому серці болем щемить... І сльози гіркі- не висихають... ЗГАДАЙМО ТІ ДНІ!!!
Примітка: 1."Двухсоті" - вантаж з тілами наших загиблих воїнів. 2."Південь" - мається на увазі Афганістан.
_________________
"СПОГАДИ". Вірш.
Пройшли роки. Вже посивіли скроні. Все рідше згадуються дні, Коли вставав ти по тривозі... Час промайнув - неначе в сні.
Нові проблеми, більш болючі Оточують щоденно нас. Житла нема... І як дивитись в очі Дружині, дітям?... Як на ноги встать?...
Не раз звертався ти по допомогу. А відповідь, здебільш, була одна: "Не я вас посилав у ту країну". А ти ж не винен, що була війна.
Не винен в тому, що осколок клятий Засів у тілі. І пекуча біль нагадує, Що ти здоров*я втратив. А спомин, як на рану сіль!
Я вірю в тебе! Вірю в твою силу! Кому ще вірити? Не тій біді, Що покалічила так хлопця молодого На непотрібній і страшній війні...
Примітка. 1."Країна" - мається на увазі Афганістан. Н.Чабан
|