Каталог статей

Вік

В якому віці віддавати дитину до школи — у шість або у сім років?

Поставте це запитання батькам, і ви почуєте багато різних від­повідей:

♦      хлопчика необхідно віддавати раніше, щоб простіше було розв'язувати питання з армією;

♦      хлопчика потрібно віддавати пізніше — хлопчики доросліша­ють пізніше за дівчаток;

♦      якщо дитина вміє читати і рахувати, то їй нема чого робити в дитячому садку, тільки подурнішає за рік;

♦      не варто поспішати зі школою, нехай малюк ще походить до дитячого садочка, насолодиться дитинством.

Насправді це запитання краще ставити не батькам, а кваліфі­кованим лікарям і психологам. Тому що вони мають ґрунтовнішу і переконливішу відповідь.

Дитину не варто віддавати до школи, поки вона не досягне шкільної зрілості.

А що містить у собі поняття «шкільна зрілість»?

Передусім йдеться про чисто фізичну здатність дитини витри­мати шкільні навантаження. У віці 5—6 років дитина інтенсивно росте — лікарі називають цей період «напівростовим стрибком». Віддати дитину до школи до того, як вона здолає «напівростовий стрибок», — означає, по-перше, змусити її виконувати подвійну роботу і витримувати подвійне навантаження, по-друге, прирек­ти її на сидячий спосіб життя в той момент, коли хребет дитини є найуразливішим та схильним до деформацій. Фізіологами і гігі­єністами достеменно встановлено: якщо дитина починає відвіду­вати школу до того, як у неї минув «напівростовий стрибок», це різко негативно позначається на її здоров'ї та успіхах у навчанні. Якщо дитина значно відстає в зростанні та у вазі від однолітків, якщо вона швидко стомлюється після незначних фізичних наван­тажень, то, швидше за все, у школі їй доведеться важко. Можливо, їй потрібна спеціальна програма з реабілітації, яку вам варто роз­робити разом із лікарем.

Певна річ, точніше фізичну зрілість дитини повинен устано­вити терапевт, але є простий орієнтовний тест, який дозволить вам приблизно визначитися з тим, чи завершила ваша дитина «напівростовий стрибок». Необхідно попросити дитину дістати правою рукою ліве вухо, провівши руку над головою. Цей тест допоможе вам зрозуміти:

♦ чи відповідають пропорції тіла вашої дитини її віку (справа у тому, що пропорції тіла людини змінюються з віком — із не­мовляти з великою головою і маленькими ручками та ніжка­ми вона поступово перетворюється на дорослу людину, в якої руки й ноги достатньо великі і володіють достатньою фізич­ною силою; якщо рука вашої дитини недостатньо довга для того, щоб вона могла, провівши її над верхівкою, дотягнутися до вуха, то, швидше за все, і м'язи її руки недостатньо силь­ні для того, щоб витримати навантаження на уроках письма в школі);

♦      чи достатня в дитини координація рухів, чи здатна вона пов­ною мірою керувати своїм тілом;

♦      чи визначилася ваша дитина з правим і лівим боком (вона може тримати ложку і ручку у лівій руці, у цьому немає нічого страшного, але вона повинна твердо знати, де ліва рука, а де права, інакше вона не зможе виконувати завдання вчителя на зразок: «Напиши цифру 2, а праворуч від неї цифру 3», а така важлива математична тема, як відмінність між одиницями і десятками, і зовсім виявиться для неї китайською грамотою, вона просто не зрозуміє, що 23 і 32 — це різні числа, хоч і за­писані однаковими цифрами);

♦      чи здатна дитина правильно зрозуміти на слух і виконати до­сить складну інструкцію (необхідна умова для успішного на­вчання в школі).

Відразу хочу зазначити: якщо ваша дитина в 6 або навіть у 6,5 років не «дозріла» для школи, це не означає, що вона — «дефектна» або ви — погані батьки, які недостатньо піклуються про здоров'я дитини. Вам достеменно відомо, що темпи зростання і розвитку у різних людей можуть бути абсолютно неоднаковими.

Варто пройти обстеження в лікарів, тому що іноді за затрим­кою в зростанні дійсно можуть «приховуватися» захворювання.

Так від фізичної зрілості ми перейшли до фізіологічної. До питання про те, чи здатна нервова система вашої дитини витри­мати навчальні навантаження.

Частково ми вже говорили про це: дитина повинна вміти розуміти, запам'ятовувати і виконувати усні інструкції, повинна відрізняти правий бік від лівого, верх від низу (наприклад, повин­на вміти намалювати зірочку у верхній половині листа, грибок унизу, кошеня праворуч, а собачку — ліворуч), повинна не плута­ти кольори і мати прості уявлення про кількість предметів.

Окремо хочеться поговорити про увагу. Мені неодноразово доводилося мати справу з тим, коли викладачі або керівники гуртків скаржилися батькам на те, що дитина неуважна і пога­но дисциплінована, що вона на занятті швидко відволікається, починає крутитися, не слухає педагога. Під час подальшої роз­мови з'ясовувалося, що на початку заняття дитина поводиться чудово, а ось через 40—50 хвилин починає «хуліганити». Справа у тому, що фізіологічна норма концентрації уваги для 6—7-річної дитини — 25 хвилин. Саме такою повинна бути тривалість заняття з дітьми цього віку. Після цього діти мають повне право починати скаженіти. При цьому не забудьте, що якщо дитина нездужає або чимось засмучена, цілком імовірно, що її здатність концентрувати увагу знизиться, — і в цьому немає нічиєї провини. Так вирішила матір-природа.

Але що робити, якщо дитина втрачає інтерес до занять наба­гато раніше від «наміченого» матір'ю-природою терміну, якщо викладачі або вихователі в дитячому садку скаржаться на те, що «жодної хвилини не всидить на місці» і «не чує, коли до неї звертаються»? Ситуація цілком виправна. Потрібно звернутися до невропатолога і психолога, вони добре знають, як допомогти таким дітям.

Так само слід зробити, якщо дитина здається оточуючим дуже «повільною» і «тугодумом». Спеціальні заняття з такими дітьми зазвичай дають позитивний результат уже за 3—4 місяці. Зрозу­міло, такі заняття краще проводити до школи, а не тоді, коли за дитиною вже закріпилася репутація неуспішного, ледачого і неуважного учня.

Скажу також декілька слів про пам'ять. Найпростіше визна­читися з короткочасною пам'яттю. Ви кажете дитині, що зараз назвете десять слів і попросите її запам'ятати їх (можна пере­творити тест на гру — наприклад, це можуть бути паролі або чарівні слова), називаєте десять не пов'язаних одне з одним слів і через 5—10 хвилин просите дитину повторити їх. Вона повинна пригадати не менше ніж шість. Пізніше ми будемо з вами говори­ти про методи тренування пам'яті, а поки тільки візьміть собі на замітку, що вам необхідно звернути увагу на короткочасну пам'ять дитини. Особливий вид короткочасної пам'яті — активна робоча пам'ять. Наприклад, якщо дитина робить аплікацію, вона повин­на пам'ятати: яку картинку узяла за зразок; куди поклала ножиці, обрізки паперу потрібного кольору; чи закрила тюбик із клеєм тощо. Якщо вона постійно плутається, то цілком імовірно, що в школі у неї буде постійний безлад на робочому столі, у портфелі і в голові. Цей вид пам'яті також можна тренувати, просто необ­хідно звернути на це увагу і поставити перед собою та дитиною відповідне завдання. І нарешті, довгочасна пам'ять, яка, як легко здогадатися, є запорукою успішного навчання і в початковій, і в середній, і у вищій школі.

Ви можете перевірити стан довгочасної пам'яті дитини за тим, наскільки легко й охоче вона запам'ятовує вірші, згадує про події, що відбувалися декілька місяців тому, пам'ятає зміст улюблених книг, запам'ятовує нові слова і поняття тощо.