Каталог статей

Виховання дитини через батьків

Анотація.  Школа і родина повинні у тісному зв’язку здійснювати виховання майбутнього покоління.

      Сім’я завжди була і залишається природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом матеріальної та емоційної підтримки, необхідної для розвитку її членів, особливо дітей та підлітків, засобом збереження і передачі культурних цінностей від покоління до покоління. Проте не всі батьки розуміють свої обов’язки, деякі з них недооцінюють значення сімейного виховання та, не маючи необхідних знань, припускають серйозних помилок у вихованні своїх дітей. Тому важливим стає питання підготовки батьків до процесу виховання.

      Проблемою всезагальної підготовки батьків до виховання дітей займаються різні організації, заклади й товариства. Серед них важливе місце належить школі. Саме педагогізація батьків є сьогодні центральною проблемою у взаємовідносинах школи та сім’ї.

      Ефективність проведення батьківських зборів значною мірою залежить від вибору вчителем для обговорення з батьками актуальних для них педагогічних проблем. Для підвищення педагогічної культури батьків використовую сукупність різноманітних форм і методів, надаю їм кваліфіковану допомогу в складних життєвих ситуаціях, пов’язаних з вихованням дитини, взаємодією з нею. Найбільш поширеними серед них є: лекції, бесіди, диспути, групові та індивідуальні консультації.

ПРИЩЕПЛЮЄМО ЛЮБОВ ДО ЧИТАННЯ

      Досить часто читання є одним із останніх «розваг», до якої звертаються діти у вільний час. Але читання може стати захоплюючою діяльністю, якщо вам вдається прищепити своїй дитині любов до книг, і показати їй, що читання може бути більше, ніж просто навчальна діяльність.

      Вибирайте книги, які пробуджують цікавість.

      Більшість дітей пов’язують читання зі школою, де книги вважаються робочим знаряддям для кожного предмету.  Важливо продемонструвати своїй дитині, що крім шкільних підручників існує багато цікавих книг, які відкриють нове. Введіть її в захоплюючий світ книг, розкажіть про цікаві речі, які вона зможе відкрити для себе у світі літератури.

      Якщо у дитини є улюблений казковий персонаж, оберіть якомога більше книг про нього.

      Читайте з дитиною

      Навіть якщо це вже не той вік, коли ще потрібно читати казки на ніч, читання може стати цікавим для проведення вільного часу в сім’ї. Ви можете відвести певний проміжок часу і приділити годину вдень, присвячену читанню. Згідно цього графіку, кожний член сім’ї буде читати книги, які цікаві йому. Зробіть звичкою такий спосіб відпочинку.

      Дайте життя книгам.

      Візьміть цікаву книгу, яскраво ілюстровану, і прочитайте її своїй дитині з особливою інтонацією, мімікою і жестами, відповідно до подій історії. Ваша дитина буде в захваті, якими цікавими бувають книги, якщо дати їм життя.  Крім того, дитині можна запропонувати намалювати своє бачення цієї казки чи оповідання.

      Заохочуйте книги замість кінофільмів.

      Фільми і мультфільми були і будуть улюбленим заняттям багатьох дітей. Одначе, важливо привчати дітей читати більше книг, ніж переглянути кіно.

      Крім того, більшість фільмів для дітей є екранізаціями книг. Старайтеся дати дитині книгу прочитати, перш ніж вона побачить фільм. Це більш цікавіше, і дитина може розробити свій власний «фільм», а потім порівняти свої уявні образи з результатами кіновиробництва.

ЧОМУ ДИТИНА НЕ ЛЮБИТЬ ЧИТАТИ?

      Багатьох батьків хвилює питання про те, як дитині прищепити любов до читання.   Чим більше намагається мама чи батько всадити дитину за дитячі книги, тим менше у неї бажання читати.  Єдине, що може кардинально змінити ситуацію – цікава книга, яка виявилась в потрібний час в потрібному місці. Діти, котрі без примушування дорослих починають цікавитися книгами, стають уважними книголюбами, розширюють свої пізнання, фантазію.

      То як же збудити інтерес дитини до книг і навчання взагалі?

1. Ні в якому разі не змушуйте. Багато хто заперечить: «Якщо не змушувати, природна лінь зовсім візьме верх: і буде дитина лише телевізор дивитися і грати в комп’ютерні ігри!»  Але цим ви тільки отримаєте опір!

2. Зацікавити. Більшість батьків самі обирають художню літературу дітям. Природно, що більшість зупиняються на старих добрих книгах свого дитинства.  Ось лише сучасні діти отримують таку кількість інформації, що просто текстом з малюнками їх дуже складно зацікавити. Порада: почніть з яскравих легких сучасних книг, а коли інтерес до читання вже закріплено, запропонуйте дитині почитати літературу на ваш вибір.

3. Залучайте дитину до вибору. Якщо похід до книжкового магазину стане для вашої дитини захоплюючим заняттям, то напевно, і самі книги стануть їй цікавими.  Лише при виборі літератури не забирайте ініціативу у юного читача, навіть якщо його вибір вам і не до душі.  Просто дайте до його книг ваші – з часом вони також згодяться.

4. Подавайте приклад.  Вивчайте книги разом з дитиною, не заощаджуючи на цьому свій вільний час. Вона повинна бачити, що читання вам цікаве, тоді дитина інтуїтивно також горітиме цікавістю до цієї ж книги. Не потрібно залишати дитину наодинці з книгою, а самому занурюватись в перегляд телепередач.  Результат буде один: в світі стане на одного книголюба більше.

СЕКЦІЇ ТА ГУРТКИ ДЛЯ ДИТИНИ

      Фізичний і творчий розвиток дитини – важлива частина виховного процесу. Іноді від захоплень і інтересів чада залежить його майбутнє, вибір професії і спосіб життя.  Важливо вибрати секцію для дитини таким чином, щоб їй самій було цікаво, а заняття приносили користь і задоволення.

     Почати,  звичайно, потрібно із захоплень і темпераменту самої дитини. Якщо вона активна і енергійна,то спорт чи танці будуть чудовим вибором.  Не ставте перед собою ціль виростити професійного спортсмена: спорт повинен приносити задоволення і не занадто втомлювати. Командні види спорту допоможуть сором’язливій дитині розслабитися і знайти нових друзів, а гіперактивний малюк буде більш старанним за уроками, після секції легкої атлетики. Гарну осанку і вміння впевнено триматися в центрі уваги дитина набуде в танцювальних гуртках.

      Кожній дитині потрібно творчо самовиявлятися. Це не лише розвиває фантазію і уяву, але і дозволяє проявити свої емоції, хвилювання. Під час малювання і ліплення задіяні як творча півкуля мозку, так і аналітична. Дитина, яка регулярно малює, розвиває просторову уяву, матиме здібності до вивчення геометрії і креслення, а ліплення допоможе розвинути дрібну моторику рук.

      Гра на музичних інструментах – заняття для посидючих. Таку секцію потрібно відвідувати регулярно або не відвідувати взагалі. Якщо дитині подобається грати на інструменті, методичні відвідування занять розвинуть почуття відповідальності і пунктуальності, а також моторику рук, пам'ять і концентрацію уваги. Показові виступи допоможуть виробити почуття впевненості і хорошу самооцінку.

      А якщо ваша дитина полюбляє привернути на себе увагу, емоційна і артистична, то їй сподобається театральний гурток чи уроки вокалу. Вона зможе самовизначитись, навчитись контролювати емоції і отримає задоволення від демонстрування свого таланту.

     Якщо малюк в захваті від тварин – віддайте дитину до клубу юних натуралістів. Спілкування з тваринами і навички догляду за ними важливі для дітей. Це розвиває в них почуття відповідальності, любов до природи, вміння жаліти і співчувати.

      Технічним гурткам надають перевагу діти більш старшого віку. Такі гуртки розраховані на здібності хлопчиків, але і дівчатка часто являються їх активними відвідувачами.

ЛАЙЛИВІ СЛОВА

      Чому лихослів’я швидко запам’ятовуються дітьми і охоче повторюються?  Лайливі слова притягують своєю емоційністю, з якою вони часто промовляються.

      Діти помічають, що в оточені дорослих зустрічаються сильні вислови. А якщо мама чи тато говорять, що подібні слова промовляють тільки дорослі, то зрозуміло, що в прагненні бути схожим на дорослих дитина навмисне буде вживати заборонені слова і вислови.

      Тримайте себе в руках, коли почуєте від дитини нецензурне слово, реагуйте спокійно. Зробіть вигляд, що ви не помітили сказане. Не підтримуйте цю розмову, тоді у дитини пропаде інтерес повторювати нове слово. Підберіть натомість інші слова: «мені образливо», «я засмучена» та ін.

      Бажано вибирати зручний момент для розмови на тему поганих слів. Говоріть дитині, що вам неприємно чути лайливі слова. Обов’язково пояснюйте значення цих слів, і що вони можуть бути образливими для іншої людини.

     Щоб дитина не вживала лайливих слів, в першу чергу прослідкуйте за собою. Більшість вихованих дорослих, перебуваючи засмученими, не контролюють свої висловлювання.

      Якщо дитина почала ображати маму і інших членів сім’ї, значить, в родині недостатньо доброзичливі відносини.  Зверніть увагу, як у вас розмовляють між собою мама і тато, дідусь з бабусею – чи досить поважно? Старайтеся в присутності дитини більше хвалити один одного. А претензії висловлюйте наодинці.

    Дитина повинна бути впевнена, що маму всі в сім’ї люблять, адже вона так смачно готує, вона добра і всім допомагає.  А тато у неї найсильніший, веселий, його поважають на роботі.  І дідусь з бабусею у неї чудові.  Чим частіше дитина буде чути про гідність рідних, тим міцнішим буде їх авторитет, і навряд чи дитині захочеться вживати лихослів’я на адресу батьків.

      Не уникайте від відповіді, якщо дитина задала вам запитання про значення нецензурного слова.  Якщо ви не в змозі вільно обговорити непристойне слово з дитиною, краще все-таки чесно їй сказати, що воно настільки погане, що ви не хочете його промовляти. Але зовсім не потрібно давати неправильне «культурне» пояснення.

      Дайте зрозуміти дитині, що краще запитувати значення незрозумілого слова у вас, перш ніж вживати його з друзями.  Можна навіть завести вдома словник нецензурної лексики.

      Доведіть дитині, що вживають такі слова лише люди невиховані і нестримані, коли вони хочуть розізлити чи образити людину. Якщо дитина почула погане слово від вас, потрібно вибачитись і пояснити, що ви не змогли стриматися, вчинили погано. Ваше каяття повинно бути щирим, і, звичайно, надалі тримайте себе в руках.

 «В ШКОЛУ НЕ ПІДУ!»

      Дитина йде в школу як на каторгу? Домашні завдання робить з-під палиці, а кожний день розпочинається з нарікань: «Не піду! Не хочу! Не буду!» Не потрібно сваритися з нею.

      Будіть дитину спокійно. Прокинувшись, вона повинна побачити вашу посмішку і почути лагідний голос. Не підганяйте її зранку і не смикайте за дрібницями, не квапте дитину. Правильно підрахувати час, необхідний їй на збирання до школи, – це ваше, а не її завдання. І якщо вона не встигає зібратися – це ваша провина: взавтра розбудите її раніше настільки, наскільки вона «закопалася» сьогодні.

      Не прощайтеся з нею, попереджаючи: «Дивися не пустуй», «Поводь себе добре», «Дивися, щоб не було поганих оцінок». Корисніше на прощання побажати дитині удачі, підбадьорити, відшукати лагідні слова.

      Цікавтесь в учителя успіхами дитини не в присутності малюка. А вислухавши його зауваження, не поспішайте влаштовувати дитині сварку, потрібно вислухати обидві сторони.  Не вимагайте від дитини, щоб вона відразу після школи сідала за уроки. Перерва в 2-3 години їй просто необхідна. А ще краще, якщо першокласник поспить півтори години – це кращий спосіб відновити розумові сили.  Найкращий час для приготування уроків – з 15 до 17 години.

      Не примушуйте її робити всі уроки відразу. Після 15-20 хвилин занять краще робити 10-15 хвилинні перерви, і добре, якщо вони будуть рухливими.

      Не стійте над душею, коли дитина виконує домашнє завдання. Дайте їй можливість працювати самостійно. Та вже якщо потрібна ваша допомога – наберіться терпіння.  Спокійний тон, фрази: «Не хвилюйся, все у тебе вийде», «Давай розберемось разом», «Я тобі допоможу» і похвала, навіть якщо у неї не дуже-то виходить, їй життєво необхідні. Інакше швидко відіб’єте у дитини бажання прохати вас про допомогу.

      Протягом навчального року є критичні періоди, коли навчатися складніше. Дитина швидше втомлюється, у неї знижена працездатність. Для першокласника це перші 4-6 тижнів (і 3-4 тижні для учнів 2-4 класів), потім кінець 2-ї чверті (приблизно з 15 грудня), перший тиждень після зимових канікул і середина третьої чверті. В ці періоди будьте особливо уважні до дитини.

      Запам’ятайте, що навіть дорослі (7-8 річні) діти люблять казку на ніч, лагідне прогладжування. Це заспокоює дитину. Старайтеся не нагадувати їй перед сном про неприємності, не з’ясовувати відносини і т. ін.. Взавтра новий день, і у ваших руках зробити все, щоб він був спокійним, добрим і радісним.

БЕЗПЕКА ШКОЛЯРА

      Навіть найбільш турботливі батьки, бабусі і дідусі не в змозі забезпечити безпеку дітей, постійно знаходячись поряд з ними. Тому дуже важливо навчити школярів навичкам, щоб у випадку виникнення надзвичайної ситуації вони змогли постояти за себе.

      Поясніть школяреві, що вимоги чітко озвучувати маршрут свого руху і повідомляти місце прогулянки і час приходу додому викликані не бажанням обмежити його свободу, а побоюванням за його безпеку. Знаючи номери телефонів батьків, дитина зможе зателефонувати їм в будь-якій ситуації. Можна запрограмувати номери телефонів на конкретну цифру клавіатури, що полегшить виклик в критичних випадках.

      Навчіть дитину не демонструвати мобільний телефон на вулиці, не слухати музику через навушники. Подібні дії можуть спровокувати на насилля його ж ровесників, незалежно від того, наскільки коштовна модель апарату.

      Розкажіть, що не можна спілкуватися з незнайомими людьми і приймати їх пропозиції та подарунки, якими б вабливими вони не були. Так само потрібно реагувати і на прохання про допомогу. Якщо вони здаються реальними, потрібно звернутися за допомогою до інших дорослих. Правила безпеки для школяра повинні пояснюватись просто і доступно.

      Привчіть дитину не заходити до ліфту і в під’їзд з незнайомцями.  Буде безпечніше, якщо вона почекає кого-небудь із сусідів.

      Поясніть дитині, що коли хтось намагається взяти її за руку і силою повести куди-небудь, потрібно відразу кричати. Краще за все допомагає крик про пожежу. Якщо ж стороння людина намагається викликати на розмову і отримати інформацію про його місце проживання, батьків, то краще всього відразу піти.

      З раннього віку пояснюйте дитині правила дорожнього руху і закріплюйте отримані навички на практиці. В цьому випадку до школи він вже буде вміти переходити дорогу самостійно.

БАТЬКІВСЬКИЙ АВТОРИТЕТ

      Важливою умовою виховання дітей є авторитет батьків. Тобто, вплив батька і матері на дитину, побудований на знаннях, моральних якостях, що виховує повагу до батьків, дорослих людей, взагалі.

      До того, хто має авторитет, оточуючі ставляться з довірою і повагою.  Довіра і повага тут – ключові слова.  Щоб ваша дитина так до вас ставилася, це потрібно заслужити!

      У авторитетних батьків не стоїть завдання покарати дитину, для них важливим моментом у вихованні дитини є усвідомлення малюком ступеня важкості вчинених провин у відношенні до інших людей, а також до самого себе. Авторитетні батьки не підвищують голосу, не хапаються за ремінь без причини, не кричать. Вони спокійно аналізують ситуацію і дають дитині зрозуміти, що ці вимоги необхідно виконувати без заперечень. Якщо самі батьки вміють пробачати, а також просять вибачення, їх авторитет у дитини буде непохитним. Дитина ніколи не стане вибачатися, якщо в своїй сім’ї подібний досвід не практикується.  Ще одна дуже важлива риса батьків, котрі хочуть мати авторитет в очах своїх дітлахів, – це перестати боятися критики зі сторони своїх дітей. Дитина повинна усвідомлювати, що помилки – це не страшно. І що його батьки також можуть помилятися. Їх думка – не непогрішна істина.  Дитина рано чи пізно це зрозуміє.

      Відповідальність батьків є основою батьківського авторитету.  Дитині не повинна закрадатися думка про те, що керівництво сім’єю надає вам задоволення чи є розвагою.  Вона повинна твердо знати, що на вас лежить тягар відповідальності за всю сім’ю. Потрібно вміти відкрито і твердо сказати дитині, що вона ще виховується, що їй необхідно ще дуже багато навчитися, що вона має вирости порядним громадянином і хорошою людиною, що батьки відповідають за досягнення цієї мети і що вони не бояться цієї відповідальності.

      Щоб завоювати авторитет і владу, батькам необхідно мати в активі ряд дисциплінарних мір, які можна використати для виховних цілей. Авторитет необхідний в сім’ї. Потрібно розрізняти справжній авторитет від авторитету неправдивого, закладеного на штучних принципах: такий, що може створити покірність будь-якими засобами.