Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Допомога молодому вчителю [ Додати статтю ]

Виховання думки – плекання характеру

Виховання думки – плекання характеру

 

Виховання творчої особистості, на мій погляд, можливе лише за умови поєднання зусиль учителя з самостійністю, творчістю, ініціативою і самодіяльністю учнів. Різноманітність діяльності учнів — основа виховання. Трудова, пізнавальна, художньо-творча діяльність розвиває комунікативність, ініціативу молодших школярів. Стимулюючи розвиток самостійних починань учнів, дбаємо, щоб у їх поведінці органічно поєднувались слово і діло, відповідальність за результати справи. Цього можна досягти за безпосередньої участі учнівських колективів у плануванні колективних творчих справ, усвідомленні їх необхідності і значення.

Виховне значення педагогічної вимогливості полягає в тому, щоб стимулювати або припиняти, гальмувати певні вчинки учнів. Вимоги можуть бути прямими і непрямими. Прямі вимоги педагога повинні бути позитивними, стимулювати цілком певні вчинки; непрямі — можуть бути позитивними (прохання, довіра, схвалення), нейтральними (порада, гра, натяк, умовна вимога) і негативними (погроза, недовіра, осуд). Вимоги вчителя (колективу педагогів) стають особливо ефективними тоді, коли вони спираються на здорову громадську думку учнівського колективу і підтримуються нею. За таких умов громадська думка стає одним із засобів подолання негативних рис окремих учнів (проявів індивідуалізму, егоїзму, інших відхилень від норм і правил співжиття).

 

Виховання передбачає опору вихователя на хороше в людині, його довіру до здорових намірів і прагнень учнів.

 

Зосередження тільки на негативних рисах характеру і поведінки учнів деформує виховний процес, заважає формуванню позитивних рис особистості. Не можна лише дорікати учневі за недоліки, бачити в ньому тільки негативне. Це може створювати в нього однобоке уявлення про себе, про свої людські якості, взагалі про свою гідність.

 

Одне із завдань педагога — бачити неповторність, творчу індивідуальність кожної дитини, виявляти, розкривати, плекати у неї неповторний індивідуальний талант. Тому кожен педагог, вихователь повинен знати і враховувати індивідуальні особливості дітей, їх фізичний розвиток, темперамент, риси характеру, волю, мислення, пам'ять, почуття, здібності, інтереси, щоб, спираючись на позитивне, усувати негативне в їх діяльності та поведінці.

 

Поведінка людини — це її свідомість у дії. Як суспільний продукт, свідомість формується в процесі суспільної практики. Особливе значення єдності свідомості й поведінки полягає в тому, щоб світогляд набув для кожного учня суб'єктивного смислу, став переконанням, поєднанням зі знаннями і практичними діями.
 

Вавілова Л.М.,  Степанівська ЗОШ І-ІІ ст. Драбівського району Черкаської області

Категорія: Допомога молодому вчителю | Додав: [ADM]Irina (15.05.2010)
Переглядів: 961 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!