Виховна робота
З ДОСВІДУ РОБОТИ СШ № 14 М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
Внаслідок напружених пошуків була створена система виховання, яка надає широкі можливості для реалізації творчих сил учня, сприяє духовному становленню особистості, створенню умов для його творчості, самореалізації, задоволенню його потреб та інтересів.
Близько 20 років школу очолював Віктор Леонідович Блажкунов. Він мріяв збудувати такий Шкільний дім, де кожному було б затишно і добре — як у родині, де кожного люблять і поважають просто за те, що він людина, незалежно від його навчальних успіхів; Шкільний дім, який об’єднав би дорослих і дітей у єдине братство, де вчаться любити і дружити; Шкільний дім, де кожний знайшов би справу до душі і зміг розкрити та реалізувати свої потенційні можливості.
На базі школи кілька років працювала експериментальна дослідна лабораторія, метою якої була розробка технологій розвитку творчого потенціалу особистості. Працюючи над даною проблемою, педагоги впевнилися, що неможливо обійти моральний аспект у розвитку особистості. Тому метою лабораторії стало створення виховної системи, яка б гарантувала розвиток, духовне і моральне вдосконалення особистості. Робота над втіленням у життя цих двох цілей органічно перейшла у розробку концепції школи розвитку і самовдосконалення.
Мета і завдання нової школи
Головна мета школи — виховання і розвиток вільної, життєлюбної талановитої особистості, збагаченої знаннями про природу і людину, готової до творчої діяльності і моральної поведінки.
Головні три завдання:
1. Навчити учнів мислити (розвиток інтелекту).
2. Сформувати моральні відносини (виховання почуттів).
3. Сприяти зміцненню здоров’я учнів, їх фізичному загартуванню (фізичне виховання).
Основні педагогічні принципи або заповіді вчителя
1. Любити дітей, захистити їх любов’ю і правдою.
2. Не нашкодь.
3. Шукай у дітей хороше.
4. Навчи дітей думати і любити.
5. Виховуй без примусу.
6. Жодного дня без новизни.
7. Вчитель — друг і помічник учня у його розвитку і самовдосконаленні.
8. Виховуй, спираючись на природу учня.
9. Вчитель — автор власної програми, системи, методів роботи.
10. Вчитель вчить інших до того часу, поки сам вчиться.
Програма виховання
Програма виховання — це педагогічна система, яка складається з двох значних частин: живої гуманістичної етики і сукупності виховання ідей (їх сім).
Жива гуманістична етика
В чому суть гуманістичної етики школи? Благоговіння перед людиною і життям — головний її постулат.
Турбота. Любов — це турбота про кожного учня як про особистість незалежно від його успіхів, фізичних та інших вад.
Віра в обдарованість дітей. Кожен учень має якесь обдарування і варто його у цьому підтримати.
Довіра. Хай учень підніметься на ту висоту, на якій бачить себе. Вчитель допоможе йому розкрити очі, а підніматися до вершини він має сам.
Почуття школи. Що робить школу рідним домом? Щонайменше три чинники: дружба з однолітками і вчителями, здійснення особистих бажань, почуття особистої значущості.
Добротворчість. Жодного дня без доброї справи! Комусь добре слово сказав, комусь допоміг, когось захистив — з цього день починається, цим і закінчується. Для цього у школі постійно працює служба добротворчості. Через неї проходять усі без винятку школярі.
Свобода вибору. Діти не люблять слово «зобов’язані», вже в одному цьому слові вони бачать насильство над собою, ущемлення своєї свободи.
Заповіді учня
1. Роби добре!
2. Бійся скривдити людину.
3. Люби і прощай людям.
4. Стався до інших так, як би ти хотів, щоб вони ставилися до тебе.
5. Бережи честь змолоду.
6. Пізнай себе і світ.
7. Знайди свою мету в житті.
8. Не лінуйся і не шукай виправдання власним слабостям.
9. Краще віддай своє, ніж візьми чуже.
10. У хвилини відчаю не губи віри у себе, зумій сказати собі: «Хай живе житя!».
Сукупність виховних ідей
1) розвитку і самовдосконалення;
2) життєвих фаз і традицій;
3) олюднюваних відносин;
4) активного (діяльнісного) підходу;
5) природовідповідності;
6) естетизації особистості середовища;
7) «почуття гнізда».
Ідея розвитку і самовдосконалення
Мета: розвивати інтелект і почуття дітей, виявляти розвивати їх здібності, озброювати способами самовдосконалення, створювати умови для саморозвитку і самовиховання особистості. Виховання тільки тоді виховання, коли воно «само». Людина сама себе створює. Це «само» надмірно проявляється у підлітковому віці, особливо в 13-14 років, коли активно складається уявлення про своє «Я».
Умови розвиту і самовдосконалення:
— спільні дії трьох сторін: учня, класного керівника і батьків;
— бажання самого вихованця;
— системність;
— наявність спільного плану самовдосконалення.
Класний керівник разом із психологом складає закладену у комп’ютер карту індивідуального розвитку учня, проводить за допомогою тестів психодіагностику особистості, допомагає розробити індивідуальний план самовдосконалення, знайти сенс та мету життя, визначити моральні цінності, ідеал.
Ідея життєвих фаз і традицій
Кожна виховна фаза має свою мету, зміст, форми і методи, які відповідають головній меті. З року в рік вони змінюються, оновлюються, конкретизуються. А спільне в них — створення ситуації успіху, використання педагогіки подій, коли спільна діяльність, співдружність і співпраця педагогів та учнів стають значущими для кожного учня.
Перша фаза (вересень-жовтень) — «вчимося спілкуванню».
Надзвичайно важливо на початку навчального року встановити у шкільному колективі доброзичливий клімат шляхом виховання культури відносин; стиль і тональність вимог; допомогти засвоїти права і обов’язки, заповіді учня. Завершується перша фаза підведенням підсумків 19 жовтня — в день ліцейського братства — театралізованим святом, у підготовці і проведенні якого беруть участь усі класи. Свято символізує єднання, дружбу, взаємодопомогу, культуру спілкування, знання пушкінської спадщини.
Друга фаза (листопад-грудень) — «вчимося мислити».
Проводяться нестандартні уроки, тематичні вечори; олімпіади з усіх предметів, психотренінги по розвиту пам’яті, зустрічі з вченими, письменниками; пропонуються варіанти нетрадиційних задач, організуються конкурси, оформлюються стенди, виставки газет.
Традиції: Свято книги (нагородження переможців олімпіад), День казок (для малюків), День фантазерів (для старших), зустріч Нового року.
Третя фаза (січень-березень) — «вчимося творчості».
Згідно з програмою «Творчість» кожен учень вибирає і за допомогою вчителя готує індивідуальне творче завдання.
Традиції: Свято захисників Батьківщини, Свято матерів і бабусь, День старшокласників — Всесвітній день закоханих (14 лютого), фольклорне свято, комунарські збори (на весняних канікулах).
Четверта фаза (квітень-травень) — «вчимося підводити підсумки».
Підводяться підсумки трьох фаз: як навчилися спілкуватися, як навчилися мислити, творчо жити й працювати. Триває підготовка до проведення іспитів та до роботи у таборах праці й відпочинку.
Ідея олюднювання стосунків
Через добротворчі справи, через залучення до мистецтва і культури, через уроки етики, тренінги затвердити сприятливі умови для довіри, поваги, людської гідності, створити психологічно комфортну атмосферу в школі, атмосферу, в якій дитина почуватиме себе захищеною, потрібною, значущою; викорінювати насильство одних над іншими; створити школу, яка посміхається. Залучити дітей до природи. Виховати повагу до історії свого народу, гордість за свою Батьківщину.
Ідея активного (діяльнісного) підходу
Основа виховання — діяльність.
Ідея природовідповідності
Все шкільне життя створюється, виходячи з природовідповідності виховання, що передбачає обов’язкове врахування статево-вікових особливостей школярів вивчення та виховання особистісних властивостей учнів у загальній структурі вікових та статевих проявів; побудову віко-психологічної діагностики і корекцію поведінки з урахуванням прийнятої в науці періодизації віку.
Ідея естетизації особистості і середовища
Естетика зовнішнього вигляду, поведінки, мови, міжособистісних стосунків поряд з естетикою навчального кабінету, шкільного приміщення і подвір’я повинні стати щоденною турботою дітей і дорослих.
Ідея «почуття гнізда»
Виховання любові і поваги до матері батька, рідного вогнища, краю, країни, на формування відповідальності за свою сім’ї, колектив, народ, за продовження й честь свого роду.
Учнівське самоврядування
У школі створюються учнівські громадські організації на принципах самоуправління (співуправління):
— організація для дітей і молодших школярів зі своєю програмою «Я — Ми — Сім’я — Батьківщина». Кожний учень сам складає свою урочисту обіцянку;
— спілка старших підлітків і старшокласників, програму складають школярі. У перспективі — поступово перейти від структури «клас» до груп за інтересами.
На чолі кожної організації — рада лідерів, яку обирають демократичним шляхом.
У класах вибирається помічник класного керівника строком на один місяць, для творчих колективних справ — рада справи. У роботі рад беруть участь усі без винятку. Після завершення кожної колективної творчої справи підводяться підсумки у формі «палаюча свічка» та інших.
Головне — задовольнити природне бажання дітей самим вирішувати, яким повинен бути зміст їхнього життя.
У школі працює дитяча служба довіри, яка допомагає самим знаходити вихід із психологічних утруднень.
Вчитель, класний керівник
Три головних турботи бере на себе класний керівник: здоров’я вихованця, виховання його почуттів і розвиток його розуму.
Класний керівник завжди, за будь-яких обставин виступає з позицій захисту підопічного, володіє діалоговою педагогікою, мистецтвом комунікабельності. Головні його інструменти — любов, доброта, довіра, терпіння.
Вчитель — тільки тоді вчитель, коли займається вихованням. Не кожний вчитель — вихователь, але кожний вихователь — вчитель!
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ
*Завжди говори правду дітям, навіть тоді, коли це невигідно для тебе.
*Не намагайся силою досягнути успіху.
*Будь великодушним — умій прощати.
*Не забувай хвалити.
*Хвали в міру, вміючи.
*Помічай найменші успіхи учня.
*Оцінюй тільки вчинки дитини, а не її саму.
*Знайди ключ до кожного.
*Починай навчання не з букваря чи формул, а з радості.
*Коли розмовляєш з дитиною, завжди дивись їй в очі.
*Висловлюйся як можна ясніше й чіткіше.
*Не вбивай у дітях казку.
*Думай про дитячий «банк щасливих спогадів».
*Краще виховання — запрошення учня до роздумів.
*Тільки наблизивши до себе дитину, можна впливати на розвиток його духовного світу.
*Діти не повинні йти від вчителя підкореними.
*Визнавай права учня на помилку. До того часу, поки у дітей є віра в добро, людину, ідеал, є й виховання.
*Дитина ставиться до тебе так, як до неї ставляться дорослі.
*Не кажи про учня «нездібний», а кажи: «Здібності у нього ще не розкриті».
*Ніколи не карай учня, котрий завинив, одразу.
*Не «заводься» з учнями. Ніяких нотацій.
*Не можна говорити учням тільки про їх недоліки.
*Не використовуй оцінки як засіб покарання.
*Необдумане покарання дуже шкодить.
*Нетактовність, несправедливість учителя — криміногенні.
*Завищені вимоги до учня — одна з причин конфліктів.
*Учень, упевнений у неможливості змінити щось, відмовляється від пошуку.
*Від постійних невдач діти озлоблюються.
*«Важкі діти — це ті, котрих зрадили батьки» (А.С.Макаренко).
Виховна система, створена у СШ № 19 м.Дніпропетровська, функціонує і нині. Досвід роботи педагогічного колектив убуло узагальнено Інститутом змісту і методів навчання Міністерства освіти України** і рекомендовано до поширення як такий, що дає хороші результати. З кожним роком поглиблюється зміст навчально-виховної роботи.
Нові технології навчання надають учням можливість вибору (тем, творів, рішень, домашніх завдань), що найкращим чином стимулює дитячу життєтворчість. З метою врахування інтересів та індивідуальних особливостей учнів їм вже з п’ятого класу надається вибір факультативних і додаткових (індивідуальних і групових) занять, а у старшій школі — факультетів і спецкурсів, які ведуть викладачі Дніпропетровського університету.
На допомогу педагогам і батькам у школі працює психологічна служба. Для забезпечення психологічної грамотності батьків практикуються виступи психолога на батьківських зборах, групові та індивідуальні консультації. Причому зустріч на початку навчального року з батьками учнів 1-х, 5-х та 9-х класів обов’язкова. І це не теоретична лекція, а конкретна, дуже відверта розмова, доброзичлива порада, як допомоги дитині адаптуватися до шкільного та класного життя.
Протягом п’яти років психологічна служба відслідковує динаміку зміни міжособистісного статусу кожного учня. За результатами дослідження класні керівники і батьки учнів отримують відповідні рекомендації.
З метою забезпечення психологічної грамотності учнів у 5-7-х класах читається курс психології.
У позакласній роботі у школі обрали методику колективної творчості через різні форми навчально-пізнавальної діяльності: клуби за інтересами, клуби веселих і кмітливих, дидактичний театр, пізнавальні ігри, філософський стіл, турніри лицарів, літературна вітальня, диспути, створення рукописних журналів.
Переорієнтація педагогічного колективу на саморозвиток і самореалізацію особистості дитини найбільш чітко виражена у формулі «Допоможи мені зробити самому». Вчитель не вчить, а допомагає учню вчитися, пізнавати себе і світ. Вчитель не виховує учня, а допомагає йому шукати себе кращого. Отже, вчитель створює умови для вільного самовизначення особистості дитини.
Такий нетрадиційний підхід до шкільної освіти надає можливість створення іншої, нової школи — школи особистісного розвитку і самовдосконалення.
http://www.tnpu.edu.ua
|
