Шановні діти! Сьогодні ми подаруємо один одному приємні хвилини спілкування.
Немає такого куточка на Україні , де б сьогодні не знали Тараса Григоровича Шевченка, де б не було його творів , відомих далеко за межами нашої Вітчизни. Отож, сьогоднішній наш ранок присвячений вшануванню пам’яті безсмертного Кобзаря.
9 березня 2014 року минає 200 років з дня народження великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка.
В народі звуть його батьком, просто Тарасом, Кобзарем – такими простими і разом з тим такими багатозначними словами.
А такі слова у народу - тільки для найулюбленіших, тільки для тих, хто усім своїм серцем належить народові, невідривний від нього.
Щовесни, коли стануть сніги,
І на рясті просяє веселка
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.
Тарасе, наш Кобзарю, всюди
Приходиш нині ти як свій
Тебе вітають щиро люди
На всій Україні моїй.
Кобзарем його ми звемо ,
Так від роду і до роду
Кожен вірш свій і поему
Він присвячував народу.
В похилій хаті, край села,
Над ставом, чистим і прозорим,
Життя Тарасику дала
Кріпачка-мати, вбита горем.
У Моринцях, в простій родині
Що мала двоєчко дітей .
Родився ще один хлопчина
Із ясним поглядом очей.
Тарас йому дали наймення.
Він ріс і світ все пізнавав…
Із ранніх літ лишився мами,
Та скоро й батька поховав.
Ой тяжко – важко було жити
У світі хлопцю – сироті,
Лихому панові служити,
Пасти овець на самоті.
Та мав Тарас дитячу мрію -
Хотів картини він писати.
В його душі жила надія –
Художником він має стати!
Усе, що бачить він довкола,
Хлопчина прагнув змалювати:
Садок, село і вольну волю,
Всю Україну – рідний край!
Так і склалось.
Став Тарас співцем свободи:
Він і пензлем, і словами
Показав життя народу,
Що бідує під панами!
Слів Шевченкових вогненних
Не згасає світло й нині.
І для нас дає натхнення
Жить для щастя України!
Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами.
Земля, яку скропив Тарас
Дрібними росами – сльозами.
Мов троянда, розквітає
Вільна Україна,
Народ повік не забуде
Великого сина.
І скільки б не минуло літ,
І скільки б днів не знав наш світ,
Слова Шевченкові житимуть вічно –
Мудрі, пророчі й святі.
Знають їх і дорослі й малі.
Поки буде Дніпро сивий
Нести в море воду,
Живий буде Тарас в серці
Вільного народу.
Важке, але світле в Тараса життя,
А пам’ять про нього нетлінна!
Його вільні думи ідуть в майбуття…
Шануймо поета уклінно.
(Діти схиляють голови)
Пам’ять про Шевченка
Не вмре , не загине,
Хай живе і квітне
В серці України!
| 