Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи | [ Додати статтю ] |
Виховний захід "День Збройних сил України"
| Виховний захід «День Збройних сил України» Мета: сприяти патріотичному вихованню учнівської молоді; спонукати особистість до осмислення себе як частинки великого українського народу; пробуджувати національну самосвідомість; виховувати патріотичні почуття до рідної землі, дружби та взаємоповагу один до одного, взаєморозуміння. Хід проведення В.1: Доброго вечора, дорогі вчителі, гості, учасники! Бий барабан! Грайте сурми веселі! свято стрічайте в містах і селах! радісну вість чує весь світ: українській армії, привіт! В.2. Не дивлячись на виниклі економічні та інші труднощі, які випали на долю нової незалежної української держави з розпадом Радянського Союзу, діючому складу українських військових вдалося не лише зберегти високий професіоналізм, боєготовність і хороші армійські традиції, але і стати однією з найсучасніших і боєздатних армій на пострадянському просторі. На сьогоднішній день сили українських миротворців широко затребувані всім світовим співтовариством, що свідчить і про високі технічні можливості, і про довіру до професійної підготовки військовослужбовців Збройних Сил України. В.1. Доблесть і честь солдатів і офіцерів - в цьому справжня сила будь-якої армії та українські військовослужбовці зберегли все це і примножили. Український воїн - надійний захисник, відданий патріот і людина, для якої честь, свобода і незалежність далеко не порожній звук. В.2: 6 грудня у календарі позначено як День Збройних сил України. І вже стало традицією вітати у цей день усіх хлопців, чоловіків. В.1: Народна мудрість стверджує, що Земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі своїх джерел, але захистити сама себе не може. В.2: Наші хлопці майбутні захисники вітчизни, ми впевнені, що вони з гідністю нестимуть це звання, адже їм довірять оберігати спокій багатьох мільйонів жителів України Привітання від дівчат День чудовий – 6 грудня Це є свято серед буднів, Зрозуміло тут без слів: Це є День Чоловіків. Ось тому вся сильна стать Може лиш відпочивать, Бо в цей день жіноцтво всюди “Віддуватись” за них буде Ви для нас – тверда опора, Ось тому в цю гарну пору, Стать слабка свою всю вдячність Та повагу віддає, Каже Вам: “Спасибі любі, Лиш за те, що Ви в нас є!” А ще традицію таку ми маєм Що вчителів завжди вітаєм Шановні наші вчителі – мужчин Слова для вас звучать ці на світлинах. Почуттів переповнену чашу Свіжий подих красуні зими Всю любов і прихильність нашу Адресуємо директору ми Подякуємо фізкультурі За те, що в нас здоров’я є Вона з кожним уроком Здоров’я й наснаги додає Про музику і про живопис Я кілька слів сказати мушу Уроки тонкого мистецтва Збагачують дитячу душу. Святкуємо цю знамениту дату, В ній – щастя, доля всіх людей, Якщо твердіш хода солдата, - Дзвінкішим буде сміх дітей! Воїне, лицарю славний, Ти зброю тримаєш в руках, Щоб на нашу країну-державу Злий ворог не напав. До армії ти йшов – хлопчина А вийшов з армії – справжній мужчина Дізнався багато чого про життя І знаєш ти те, чого не знаю ще я Ти знаєш, як дружбу треба заслужити Ти знаєш, як треба родину цінити Ти знаєш, як Бога в молитві прохати Коли душа хоче кричати Будь мужній і будь достойний Ти слави своїх батьків, Відважний вкраїнський воїне, Нащадку славних віків. Ведуча1: Достойними нащадками Українського війська є сьогоднішня молодь, яка вже має право називатися захисниками Вітчизни, бо брала активну участь у Революції гідності, допомагає і підтримує українську армію з початку війни з російськими загарбниками. Ми – діти держави, де воля і мир, Не хоче війни наш народ-богатир! Стоять матері і батьки повсякчас На варті свободи і щастя для нас. Ми в школі вчимося й сади ростимо, Лісами, полями в походи йдемо. Простелилися нам світлі шляхи до мети, Під небом спокійним ми хочем рости. Щоб у мирі ми росли, Щоб щасливі ми були, – Хто щоночі і щодня Спокій нам охороня ? Щоб на світі завжди був мир, Щоб ми жили спокійно Українська армія стоїть Невсипно на сторожі. Ніхто її не зломить міць, Ніхто не переможе! Тож ви, хлопці, підростайте, Професію обирайте, Щоб у армії служити І Вітчизну боронити! Ведуча Найбільша радість для солдата отримати вістку з дому… Один із листів матері до сина, що пішов служити до армії, ви зараз прослухаєте. Коли сонечко весною землю пригрівало Сина в армію служити мати проводжала І стиснулось серце, очі засльозились Як на хлопців – новобранців усіх подивилась Привикай же сину до життя в казармі Нехай ції роки не пройдуть намарно Вчись сумлінно й гідно ти бійцем ставати І поважай старших молодий солдате! Слухай командирів – розуму навчайся Пиши листи друзям і не зазнавайся А як трапиться в житті скрутная хвилина Пам’ятай же сину, що ти є людина Щоб душі твоєї злоба не скорила Підлість та підступність тебе не згубила Обминай дороги, де чвари і сварки І не прикладайся ти часто до чарки Щоб тверезий розум тримав в віжках силу А любов та дружба розправляла крила. ПРОШУ ТЕБЕ, СОЛДАТИКУ, ПРОСТИ !!! Прошу тебе, солдатику, прости! За те, що вдома я, а ти воюєш, За те, що кольоровi бачу сни, Коли у полi мiннiм зорi ти рахуєш... Прости за те, що в Бога молячи добра, Тебе згадать забула у молитвi, За те, що радощами тiшуся життя, А ти останнi сили вiддаєш у битвi... За те, що нарiкаємо на дощ, чи град, Не розумiєм цiнностi прoжитої хвилини, В той час, як вiд розiрваних гранат, Тiла братiв ридаючи збираєш по частинах.. Дурнею маримо, у чiм у гостi йти, У шубi теплiй чи в новiй дублянцi? А ти в гарячцi та холоднi б'ють поти, Та й вигрiтись не можеш у сирiй землянцi... Прости за те, що у святковий час, За стiл багатий ми спiшили сiсти, Та, нарiкаючи, що переїлися не раз, Ми не згадали, чи ти мав що iсти... Прости солдатику, у небi за салют, За вистрiли шампанського в салати, У тебе справжнi феєрверки небо рвуть, Свинцевi кулi та нещаднi гради.. Прошу тебе, солдатику, прости, За те, що iншi вдома, ну а ти воюєш, По полю залишаючи хрести, Навiки горе на обличчi своїм закарбуєш... Прости за черствiсть та помножену в стократ, Мовляв, всi мої вдома, моя хата скраю, «Що особисто ти зробив для цих солдат?», В своєї совiстi я чесно запитаю. МАМИ У БОГА БЛАГАЮТЬ… (вірш присвячується українським солдатам та їх мамам) Чекають синів своїх мами, І моляться день і ніч. Молитвами зцілюють рани, Запалюють тисячі свіч. У Бога, благають спасіння В молитвах за рідних дітей. Повернення, благословіння, Та теплих, спокійних ночей. Благають, щоб все закінчилось, Щоб більше не було війни. Щоб крові на землю не лилось І були живими сини. Так моляться слізно і щиро, Що чує це навіть земля. Вона ж бо зиму не пустила, Щоб снігом не вкрила поля. Щоб ночі, не так холодили Й солдатам було тепліш. У Бога мами просили, Щоб діти вертались скоріш! Заплакані, стомлені очі, Молитви-святий оберіг. Матусі недоспані ночі- Повернуть з далеких доріг. Повернуть у батьківську хату У темряві шлях осяють Життя збережуть солдату. Бо мами у Бога благають… Автор: Віта Стронська Пісня «А мати жде..» Без імен Нам невідомі всіх їх імена, Хто їх чекає, хто за ними плаче, Де їхній дім, як їм болить війна, Яке в них серце — щире чи терпляче. Як страшно їм, коли усе горить, Коли руїни, смерть перед очима, І як в бою важлива кожна мить, Які в них білі крила за плечима. Нам невідомі мрії й здобуття, Всі їхні рани, всі слова прощання, Вони — солдати, що кладуть життя, Заради нас і мирного світання. І без імен помолимось за них, За трошки вдачі світлої, простої. В час зрад страшних і втрат таких гірких, І без імен вони для нас герої. Вшануємо хвилиною мовчання світлу пам’ять героїв Небесної сотні, які 3 роки тому віддали свої життя відстоюючи європейський вибір нашої держави, пом’янемо хвилиною мовчання воїнів української армії, які загинули в зоні проведення антитерористичної операції, захищаючи цілісність і незалежність України. Хвилина мовчання. Присвячується загиблому українському солдату " ... На місячній доріжці зустрілись дві душі, Одна - до Бога пішки, а інша – в грішний світ. Одна – душа солдата, загиблого в бою, А інша – немовляти, народжена в Раю. І так би розминулись… але душа бійця На іншу обернулась: знайоме щось з лиця. Сказала: «Гей, малеча, а нумо, хлопче, стій! А як ім’я, до речі, матусеньки твоїй?» Душа же немовляти була як чистий сніг: «Мене чекає мати, аби я вчасно встиг… Казав Господь, Галина - таке її ім’я, Ось-ось народить сина, а син її – то я! Мене на Землю жити Господь благословив, Я маю народитись… ти вже там пожив?» - Так у бійця спитало майбутнє немовля (Воно ще знань не мало: що то таке – Земля?) А той боєць «Галина» повторював ім’я … Та це ж його дружина чекала немовля. Сплили перед очима щасливі ті роки: Як він , ще був хлопчина й просив її руки… Весілля і навчання, І пристрасті потік… Він всі її бажання виконував, як міг. Усе було чудово: вагітність – добрий знак! І взяв він з жінки слово, що родиться козак! А потім…сум в родині... в країну зло прийшло. Галини очі сині зробилися мов скло. «Не йди – вона просила – Бо смерть гуляє там., Скількох вже покосила, та їй тебе – не дам!» Та він своїй дружині сказав приблизно так: «Як друзів я покину, який же я козак? Як гляну в очі сину, що з’явиться в цей рік? Скажу, що в злу годину я за спідницю втік?» Поцілував Галину і рушив на війну… А потім.. постріл в спину.. і запах полину…. Згадав боєць те стрімко й до немовля сказав: «Ти бережи Галинку що краща буде з мам. Пробач мені, дитино, вас з мамою підвів. Та буду я невпинно з тобою з перших днів! Дивитимусь із неба, як швидко ти ростеш, А все що буде треба в житті ти сам знайдеш. Обнімемося ж, сину, тобі час йти в життя А я прикрию спину тобі із небуття» На місячній доріжці невпинний душ потік: Одні – до Бога пішки, хтось – в протилежний бік. Народжуються діти, в воєнний час страшний, І щоб їх захистити хтось винен йти у бій. Але допоки в серці в жіночому любов, Життя не перерветься, відроджуючись знов! Автор: Людмила Лєгостаєва Клянемось Богом , Україно! Що вмремо, та не підемо в ярмо. Дух воскреслий з темної руїни, на наругу в рабство не дамо. В нас клятва єдина. Єдиний в нас клич і пориви: Ніколи, ніколи не буде Вкраїна Рабою фашистських катів. Вкладає меча в руки вірного сина Наш край, щоб цей меч пломенів. Ніколи, ніколи не буде Вкраїна Рабою фашистських катів. | |
| Переглядів: 1707 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |