Каталог статей

Прощавай, казкова країно!

Лунає мелодія пісні «Попелюшка». На сцені з'являється дівчинка-Попелюш­ка, яка тримає в руках торбину.

Попелюшка. Сьогодні у короля бал. Я так мріяла на ньому побувати. Навіть уві сні чула чарівну музику, під  яку я танцюю у світлому залі серед  прекрасних  дам  і   кавалерів.  Та  мачуха сказала, що бал не для Попелюшки. Ось залишила мені завдання, яке я маю виконати до її повернення... Як  гірко, що моя мрія не збудеться!

(На сцену виходить хлопчик-ліцей.)

Ліцей. Люба дівчинко! Невже ти не  знаєш, що у людей щирих і добрих мрії обов'язково збуваються? Я не чарівник, але я допоможу тобі  відчути  себе щасли­вою! Сьогодні у тебе є унікальний шанс  побувати на випускному балу в ліцеї, який я влаштовую на честь своїх найстарших, найдорожчих дітей. Зустрічайте випускників _____ року!

(На фоні урочистої мелодії до залу захо­дять і піднімаються на сцену випускники ліцею.)

Попелюшка. Скільки краси, бли­ску, яка чарівна музика! Я, здається, і справді  потрапила  на бал. Але серед таких гарних панів та панянок я у пій бридкій сукні відчуваю себе справжньою Попелюшкою. Найголовніше, що змінити нічого неможливо, адже мачу­ха навіть думати мені заборонила про бал, допоки я не виконаю її завдань.

1-й випускник.  Мила  Попелюшко, а чи не могли б ми допомогти тобі? Які завдання ти маєш виконати?

Попелюшка. У цьому мішку ква­соля. Мені потрібно перерахувати всі квасолини. Мабуть, і ночі не вистачить, щоб це зробити.

2-й випускник. Не бачу ніякої проблеми. Ми зробимо це за дві хви­лини.

(Випускники за допомогою математичних розрахунків виконують завдання.)

3 випускник. Ну ось і все, нічого складного у цьому завданні не було. До­рога Попелюшко, ми запрошуємо тебе на наш випускний прощальний бал!

Попелюшка (у гарній сукні). Я щиро дякую всім вам, дорогі випускники, за цей унікальний шанс — бути поруч з вами на прекрасному балу! Хай музика лунає урочисто, світлом радості наповнюється зал. Хай  усмішка  у всіх розквітне, мов намисто. В ліцеї випускний прощальний бал!

(Дівчатка-випускниці виконують пісню про ліцей. Випускники під музику спу­скаються у зал, займають місця)

Ліцей

Я про майбутнє України не хвилююсь.

Воно щасливим бачиться мені.

Державу нашу розбудують

Мої найкращі доньки і сини.

Урочиста частина з нагоди вручення  атестатів про загальну середню освіту  випускникам      навчаль­ного року оголошується відкритою!

(Гімн України.)

Ліцей. Наказ про вручення випу­скникам Смілянського природничо-математичного ліцею атестатів Про загальну середню освіту читає заступ­ник директора з навчально-виховної  роботи.    Атестати вручає  директор ліцею

(Вручення атестатів на фоні урочистої  мелодії про кожного випускника добрі  слова говорять класні керівники. Привітальне слово директора.)

Ліцей. З привітальним словом до ви­пускників звертаються

(Виступи гостей.)

Ліцей. Офіційна частина урочистості  з  нагоди вручення атестатів про  загальну середню освіту випускника­ми  навчального року  оголошується закритою.

(Гімн України.)

(На сцену піднімаються 2 пари випускників-ведучих на фоні ліричної мелодії.)

1-й  ведучий. Прощання із дитинством  не описують словами. Воно, як небо, незбагненне та сумне. Впаде на землю кришталевими сльозами 1 огорне холодним подихом мене.

2-й  ведучий

Я розчинюся у безслів'ї і розтану,

Як ніжний сніг, котрий вмирає навесні.

Але минулого шукати вже не стану.

Нехай залишиться воно у теплім сні.

3-й ведучий. Сьогодні незвичай­ний день у нашому житті. Сьогодні ми прощаємося з дитинством  і   вирушаємо до країни, про яку завжди мріяли, до  якої завжди хотіли якнайшвидше по­трапити. Це країна—доросле життя.

4-й ведучий. Ось вона. Так  близько. Здається, треба зробити лише декілька кроків, щоб по-справжньому відчути себе жителем нового цікавого, багатого, але непростого, загадкового світу. Та  чомусь трішки страшнувато, вам не здається?

1-й ведучий. Так, починати будь-яку справу непросто і страшно, а тим більше розпочинати нове життя. Яке щастя, що сьогодні у цей знаменний для нас час поряд з нами наші найдо­рожчі люди — батьки, вчителі, друзі!

2-й ведучий. Ви відчуваєте, яка аура любові і тепла  панує заразу цьому залі? Скільки щирих посмішок, промени­стих очей, гучних аплодисментів, квітів!

3-й ведучий. У  мене  таке  враження, що в залі  зібралася велика дружня родина на сімейне святкування.

4-й ведучий. А  це  дійсно  так, нас поріднив ліцей, зустріч  з яким для кож­ного присутнього в залі, безперечно, стала важливою подією в житті —до­леносним шансом, скориставшись яким ми всі стали такими близькими один одному і такими щасливими!

1-й ведучий. Так, це дуже важли­во — скористатися своїм шансом. Тим  більше, що шанс — не частий гість у нашому житті. Пропустиш і чекай  тоді роками — коли ще він до тебе
завітає!      

2-й ведучий.  А  я  знаю  шанс, яким ми всі скористалися на 100 %. І цей шанс нам дали наші батьки. Спасибі, наші рідні, за дорогоцінний шанс жити і бути щасливими, який ви подарували нам, своїм дітям! За кожен день, що був, ми вдячні вам! За кожний день, що буде,— вдячні вам.

3-й ведучий. Рідні наші мату­сі і татусі! Ми різні. Є багато речей, які ми бачимо різними очима, багато явиш, які ми сприймаємо по-різному. Важливі для нас речі чомусь для вас інколи здаються дріб’язковими. А наші захоплення не завжди сприймаються вами з розумінням.

4-й ведучий. Так, ми різні, але ми —це ви, лише більш сміливі і су­часні, неспокійні і відверті. Ми — це ви, якщо б ви просто стали нами сьо­годні. Ми — це ви у майбутньому. Ми різні, але ми такі схожі з вами.

1-й ведучий. На сцену запро­шуються переможці заочного туру конкурсу двійників батьків та дітей «Тебе, як в дзеркалі, я бачу».

(На фоні урочистої мелодії на сисну під­німаються 5 пар батьків та дітей, дуже схожих зовнішньо.)

2-й ведучий. Це просто фанта­стично, що ми так схожі з нашими бать­ками. Запитання до всіх «двійників» у нас буде одне: про який шанс мріяли і мрієте, чого бажаєте один одному?

(Виступ дітей і батьків. Подяка батьків ліцею.)

3 -й ведучий. Мамо — берегине життя, Мамо — неспокійного серця биття, Вічна ніжність і вічна журба. Ти для мене завжди молода.

(Лунає пісня «Сину, ангел мій», пара тан­цює на сцені. Випускники запрошують мам на танець.)

4-й  ведучий. Минуть роки, все дуже зміниться— я знаю. Ще стільки буде у житті знайомств, подій. Та в щасті і в печалі я завжди згадаю, Учителю, сумний і світлий погляд твій.

1-й ведучий.  Говорять,  що  очі—це дзеркало душі людини. А ви звертали увагу на те, які променисті очі у на­ших учителів? Це, мабуть, тому, що душі їхні сповнені світлом і любов'ю до кожного з нас.

2-й ведучий. Зустріти на своє­му шляху учителів із променистими очима — велика удача, це шанс, який випадає не всім.

3-й ведучий.  Від  імені  всіх  педагогів випускникам зичать  щастя  їх  найближчі, найрідніші вчителі — класні  керівники   

(Виступ класних керівників. На сцену піднімається група випускників.)

Випускник. Дорогі наші вчителі, наставники, добрі друзі. Сьогодні таке  чудове свято. Боляче усвідомлювати,  що це свято розставання. Навіть не  віриться, що 1 вересня ми не зустрі­немося на урочистій лінійці, не нам скаже привітальне слово. Не для нас пролунає перший дзвоник у новому навчальному році. Та де б ми не були у той день, ми подумки буде­мо разом з вами, дорогі наші вчителі. Адже ви зробили для нас найцінні­ше — дали нам міцні і надійні крила, на яких ми впевнено линемо кожен у своє майбутнє. Ми щиро дякуємо вам і ми дуже любимо вас.

(Випускники у супроводі гітари викону­ють ПІСНЮ.)

Ваши благородия, впереди разлука.

Мы так сильно любим вас,

Вот такая штука.

В жизнь уже большую

Нам открыта дверь.

Грустно расставаться

С вами нам теперь.

Ваши благородия, вы за нас в ответе.

Быть для вас хотели мы лучшими на свуте.

С делами быстро справиться хотели мы одни,

Чтоб гордиться нами вы всегда могли.

Ваши благородия, вам желасм ечастья,

Пусть обходят стороной ваш порог ненастья.

Чтоб на все хватило здоровья и сил,

Чтоб мечты сбывались

Очень мы хотям.

Спасибо вам за труд большой,

Вторые папы, мамы,

В жизни нашей было все:

Комедия и драма.

С вами мы прощаться не будем никогда,

Сердце остаётся с вами навсегда.

Попелюшка. Я просто у захваті від того, що відбувається у цьому залі. Та я не можу зрозуміти, що це за така країна «Ліцей», у якій так багато любові й радості? Хтось може мені розповісти, хто ті люди, яким дорослі діти весь час зізнаються у коханні?

1-й ведучий. Дорога Попелюшко, ти живеш у казковій країні, ніколи не чула про наш ліцей і тобі, мабуть, буде не просто побачити те, що ми відчуваємо серцем.

2-й ведучий.  Та  все  ж  ми  спробуємо відкрити тобі той дивний світ, який зветься ліцеєм і познайомити з людьми, які творять щастя і радість у ньому.

3-й ведучий. Мила дівчинко, ска­жи, хто у твоїй казковій країні ви­рішує все, відповідає за все, керує всім, піклується про всіх? Хто най­головніший?

Попелюшка. Звичайно, король.

4-й ведучий. І у нашій країні є король, а точніше — королева. Це наш любий директор — чарівна   жінка  Попелюшка. А вона що більше любить: карати чи милувати? Скільки голів за її наказом відрубано?

1-й ведучий. Ти не повіриш, По­пелюшко, але наша королева зовсім не вміє карати. Вона навіть не уміє викликати на килим і грюкати кула­ком по столі.

Попелюшка. А як же вона тоді править країною?

2-й ведучий. Наша країна «Ліцей» найкраща і найвідоміша у світі, мабуть, тому, що править нею мудра, справед­лива, рішуча, сучасна, прогресивна, талановита, а, найголовніше, добра і світла королева— справжня красуня.

Все наше королівство пишається і милується.  нею, а тому кожен праг­не зробити щось для неї приємне, І щоб отримати в подарунок її чарівну посмішку і добре слово.

3-й ведучий.  Дорога  наша ___________. Ми щиро дякуємо Вам за найцінніший шанс, який ви дали кожному з нас — бути ліцеїстом і залишатися ним на­завжди! У доросле життя кожен з нас візьме із собою Вашу добру посмішку як світлий спогад ліцейної юності.

4-й ведучий. Усміхніться, наша  люба королево, для Вас танцюють  наймолодші піддані Вашого королів­ства .         

(Танець.)

Попелюшка. А  хто допомагає ко­ролеві правити країною? У нашого короля є три міністри. Говорять, це найкращі міністри у всьому казковому світі. Мабуть, тому що вони уміють голосно і страшно сварити підданих. їх боїться навіть сам король.

1-й ведучий. І  у  нас  є  свої  міністри.  Це три наші заступники директора:           їх не бояться, а по­важають.

Попелюшка. Поважають, тому що вони вміють гарно сварити під­даних?

2-й ведучий. Вони нікого не сва­рять зовсім. Вони професійно роблять свою справу і вкладають у неї душу. А тому мають просто фантастичні результати.

3-й ведучий.  Щоб  тобі  було  зрозуміліше,  я  скажу  так: це  великий будівник. Вона будує весь навчальний процес в ліцеї. Розкла­ди уроків, атестацій, занять гуртків, проведення предметних олімпіад та  багато-багато іншого вибудовується в її  умілих  руках  у великий надійний замок.
У ньому кожен почуває себе впевнено  і захищено, дякуючи професійному  і людському таланту _____________.

4-й ведучий - __________  це  наш  сучасний  мудрець.  Навіть  її  друг — комп'ютер почуває себе хлопчиськом, спілкуючись з нею. Та й справді, хіба  він здатен запропонувати таку феє­рію ідей, які постійно народжують­ ся в голові  і які вона  тут же втілює ужиття? Наша країнавважається найбільш прогресивною,  тому що життям  її керує такий мудрий  і   сучасний міністр, як _________________.