Вивчи назубок
Українська мова
Про кого? І що? Йде мова -
Підмет називає слово.
"Що зробити? Що робив?" -
Присудок це говорив.
Головними ми є в реченні,
І порядок забезпечений.
У кого? Чого? Болить.
По кому? Чому? Біжить.
І кого? І що? Я бачу,
З ким? І чим? Писав задачу,
На кому? Чому? Лежить,
Про усе оце багато
Розкаже нам додаток.
Завжди всі означення
Велике мають значення.
Хто який? яке? яка?
Чистий, біле чи рідка.
Всі - які? нові і смілі,
Добрі, радісні і вмілі.
А оці обставини
Розкажуть про вистави нам:
Де? коли? й куди? іти,
Звідки? як? чому? нести:
Вчора, вранці, завтра, мило,
Швидко, гарно, чисто й біло.
Частини мови
Іменник - це така частина,
Що називає нам усе:
Верба, калина, Україна
Нехай нам щастя принесе.
Хто? і що? нам все розкаже
І усім-усім покаже,
Що таке земля і зілля,
Хто нам добува вугілля?
Дієслово має дію,
Розповість вам, що я вмію.
Що робити? що зробити?
Будем справно ми служити:
Грати, бігати, співати,
Рідну землю захищати.
На прикмети я вкажу,
Хто який я розкажу:
Синій, чистий, новий, білий,
І яка у світі сила,
Що зробила нам добро,
Щоб яке воно було?
Всі які повинні бути,
Щоб родину не забути?
Жіночий рід - вона, моя:
Мати, сіль, земля твоя.
Чоловічий рід - він, мій:
Стіл, портфель, диван і бій.
Середній рід - моє, воно:
Поле, озеро й вікно.
Коли одна - це однина:
Парта, дошка й бузина.
В множині - вони, мої:
Книжки, пташки і краї.
Чоловічий і жіночий
Iз закінченням -а, -я:
Мама, Саша, Настя, школа -
Всі вони - моя сім'я.
Кузьма, Микита і Микола -
Всі вони ходили в школу.
Верба, калина, Україна -
Іменник першої відміни.
Чоловічий на (нуль), -о:
Дядько, стіл, Іван, Петро,
І середній: -о; -е; -я:
Поле, море і знання.
Не можуть жити друг без друга,
Бо всі вони - відміна друга.
Рід без закінчення жіночий -
Всім попадати мусить в очі:
Радість, гордість, осінь, піч,
Сіль і мідь, і тінь, і ніч.
Належать всі без зміни
До третьої відміни.
Середній рід на -а і -я,
Від нього клопіт маю я:
Як почну я відміняти,
То почую -єн-, -ат-, -яти:
Лоша, лошати, на лошаті,
Кошеня, у кошеняти,
І говорять всі мені:
Ще й ім'я, бо імені,
Скажу тоді відверто -
Відміна це четверта.
Учні читали,
Літо пройшло -
Це всеє минуло,
Це вже було.
Теперішній час - це зараз, тепер:
Читаю, малюю на свій я манер.
В майбутньому мрію
Відомим я стати,
Щоб всіх лікувати,
Любити, навчати.
Читають, пишуть і клюють -
Всі вони на -уть і -ють,
Скажу я вам уперше:
Дієвідміна перша.
Ліплять, дружать і стоять -
Ви пишіть в них -ать і -ять.
Запишемо ми їх без зміни
До другої відміни.
Я - займенник,
За іменник
В реченні буваю,
Вкажу вам на прикмети,
Але не називаю:
Ти і ми, і ви усі,
Любим митися в росі,
Той, собі, тобі і нам -
Все розставить по місцям.
Є тут особа і число,
Всім нам дуже повезло:
Я, воно, ти, він, вона -
І-III, однина.
Ми, ви і вони -
І-ІІІ множина.
Числівник вкаже на число:
Скільки? вас усіх було,
Котрий? з вас сьогодні вранці
Принесе п'ятірку в ранці:
Перший, третій, п'ятий
Чи двадцять дев'ятий.
Де? коли? куди? і звідки?
І чому? й навіщо? й як?
На запитання все моє
Прислівник відповідь дає:
Вчора, вранці, чисто, біло,
Марно, сумно, рідко й сміло.
Прийменник, сполучник, частка -
Це маленька пастка.
Не буде без них діла,
Бо це - велика сила:
На парті, в домі, в полі,
Й на серці, і у долі.
Розповість вам розповідне,
Все розкаже, все повіда.
Прийшла зима. Вже випав сніг.
Мама нам пече пиріг.
Песик подає всім лапку.
У кінці поставим крапку.
А питальне запитає:
Що буває? Де літає?
Знак питання ми поставим,
Думати ми всіх заставим.
Вас до дії спонукають,
Почуття в нас викликають.
Незвичайні речі, ні,
Спонукальні речення.
В реченні окличному
Ми когось полічимо,
З святом привітаємо,
Щастя побажаємо!
Тут знак оклику в кінці!
Ось які ми молодці!
Ми про щось розповідаєм,
Щось нове повідомляєм.
Вимовляєм звично -
Значить, неокличне.
Префікс в, -з, під-, об-, над-
(Вийшли наче на парад),
Приголосними всі кінчаються,
Й корінь хитро починається:
Пишем в ньому -я, -ю, -ї
(В пам'яті держи своїй),
Щоб у слові не зливалися,
Й поруч у словах писалися -
Напишемо апостроф,
Все ясно й дуже просто.
Апостроф - наче кома
(Та не живе він вдома),
Він пишеться вверху,
Неначе на даху.
Після б, п, в та м
(Букви ми усім знайдем),
Та ще після ф та р
(І раніше, і тепер),
Перед я, ю, є та ї
Пишем в зошити свої.
Давальний і місцевий:
Кому? чому? і де ви?
У кінці тут -и чи -і:
Мамі і сестрі своїй,
В полі, в лісі, в лузі -
Пам'ятайте, друзі?
Префікс - це частина слова,
Пишемо його в основу:
Між ним питання не поставим,
Ніяке слово тут не вставим:
Прилетів, доніс, прийшов,
Виніс, випив і зайшов.
Окремо пишемо прийменники
З займенниками і іменниками,
Поставимо між ним питання
І виконаємо завдання:
Побіг (по чому?) по дорозі,
Знайшов (на чому?) на порозі.
Префікси є роз- і без-
(Діти, пам'ятайте),
В них ми пишем тільки з,
Це не забувайте.
В українській нашій мові
Пишемо у кожнім слові
В суфіксах, де -цьк-, -зьк-, -ськ-
(Український і сільський)
Завжди пишем з м'яким знаком
І писати будем так ми.
Префікс пишем с- чи з-?
Ой, як, друже, не везе!
Треба всім нам пам'ятати
І у зошиті писати:
Перед к, н, т, ф, х -
пишем с-, й не буде лиха:
І спитати, і сказати,
Стиснути і ще сховати,
Друзів (всіх) сфотографувати,
Щоб усіх запам'ятати.
С. І. Мінчукова, вчитель м. Макіївка, Донецька обл.
| 