Каталог статей

Вправи на розвиток різних типів уваги

Перша група вправ для розвитку уваги

Вправи для розвитку зорової уваги

1. Дати студентам на одну — дві хвилини розглянути зображення на листівках. Забрати листівки й запропонувати напам'ять розказати про побачене. Не задіяні безпосередньо студенти контролюють розповідь товаришів, тримаючи перед очима обговорювану листівку.
2. Запропонувати одному студенту розглянути сусіда, що сидить поруч (які він має волосся, очі, брови, як вдягнений тощо). Після цього той, хто навчається, розказує про побачене. Решта студентів контролюють розповідь.
3. Один із студентів виходить наперед і стає спиною до аудиторії. Після цього розповідає, що він пам'ятає про всіх присутніх на заняттях: хто й де сидить, в якій позі, у що вдягнений тощо.
4. Те саме, що й у попередній вправі, але розповідь має бути про предмети, які знаходяться в аудиторії.
5. Група студентів (4 — 5 учасників) попарно стають обличчям один до одного. Перші виконують будь-які, бажано прості, рухи або вправи, другі — повторюють. За кілька хвилин "дзеркала" та "відображення" міняються ролями.

Жодну із зазначених вправ, крім п'ятої, педагог заздалегідь не пояснює, інакше завдання втрачає сенс.

Вправи для розвитку слухової уваги

1. Прослухати й запам'ятати звуки, які лунали за час, відведений педагогом (на вулиці, за вікном, або у коридорі, в аудиторії). Розповісти про почуте.
2. Одному студентові уважно прослухати голоси товаришів по групі. Відтак, сівши спиною до аудиторії, називати ім'я того, хто задає запитання.
3. Те саме, але замість запитання — одне слово.
4. Те саме, але замість слова — одна голосна, відтак — одна приголосна.
5. Вихідні умови другої вправи. Студенти намагаються змінити власні голоси.
6. "Переговорний пункт". Дві групи студентів (по 3 — 4 учасника в кожній групі) стоять у протилежних стін аудиторії, спиною до партнера (абонента). За командою педагога впродовж часу, відведеного на вправу, починають одночасно розмовляти, кожний зі своїм "абонентом". По завершенні часу переказують отриману від партнера інформацію.
7. Група з п'яти учасників одночасно (кожний зі своєю фразою) звертаються до одного студента з відомою педагогу фразою або коротким (3 — 4 речення) текстом. Той, хто слухає, повинен почути кожну фразу (текст). Повторень може бути не більше кількості тих, хто говорить, тобто на кожного учасника одне повторення. Необхідно прагнути до найменшої кількості повторень.
8. Дві групи по 5 — 6 осіб одночасно вимовляють слово, яке містить два склади. Кожна група вимовляє свій склад. Студент, до якого звертаються, повинен визначити слово.

Вправи для розвитку дотикової уваги

1. Обмацати руками спинку стільця й розповісти про її форму, деталі, фактуру тощо.
2. Навпомацки визначити вартість монети.
3. Відділити з власного волосся одну волосину, не підглядаючи.
4. "Прочитати" текст, наколотий шпилькою на цупкому папері.
5. Намацати під газетою голку, що лежить на столі.
6. За рукостисканням, із заплющеними очима (попередньо "вивчивши" руки партнерів), визначити, хто простягнув руку.
7. За доторком до волосся (на тих самих умовах, що й у попередній вправі) визначити товаришів.
8. На тих самих умовах визначити товаришів за тканиною одежі.
9. Намацати босою ногою на долівці стрижень кулькової ручки, голку, кнопку, яка лежить шпичаком догори.

Вправи для розвитку нюхової уваги

1. Із заплющеними очима, за запахом, визначити губну помаду, попередньо ознайомившись із запахом кожної (3 — 4 помади) зокрема, заздалегідь домовившися, як вони називатимуться.
2. Те саме, але з предметами косметики з іншим запахом (парфуми, пудра, лак та ін.).
3. Попередні спалити сірника за відсутності студента. Попрохати визначити пахощі в аудиторії.
4. Пригадати найприємніші пахощі.
5. Пригадати найнеприємніші пахощі.
6. Пригадати пахощі, які викликають конкретну реакцію, оживлюють у пам'яті точні пережиті відчуття.

Вправи для розвитку смакової уваги

Всі вправи цієї групи пропонуються як домашні завдання. Ці завдання можна розв'язувати у позаурочній формі роботи. Вони мають не менше значення, ніж інші вправи, що розвивають інші органи сприйняття.

Вправи для розвитку комплексної уваги

1. Студенти розповідають, що вони чули на попередньому занятті (тільки чули, без інших елементів уваги, наголошуючи увагу на всіх звукових проявах: висоті, тембрі, ритмі, способі видобування звука тощо).
2. Ті, хто навчається, розповідають, що вони бачили на попередньому занятті (тільки бачили, наголошуючи увагу на зоровій частині).
3. Студенти розповідають, що вони відчували на попередньому занятті (тільки відчували, без "чули" та "бачили").
4. За командою педагога впродовж однієї хвилини студенти подумки перелічують усі предмети, наявні в аудиторії, назви яких починаються на певну літеру ("п", "с", "д" та ін.).
5. Перший студент називає один предмет, наприклад, підлогу, другий — підлогу, стелю, третій — підлогу, стелю, стіну й так далі, додаючи по одному слову, повторюючи попередні слова партнерів. Дійшовши до останнього учасника, вправа продовжується вдруге. Тему пропонує педагог. Смисл слів ("розповідь") має розвиватися.
6. На відлік "п'ять" підвестися, на відлік "три" обійти навколо стола, на відлік "п'ять" повернутися назад, на відлік "два" сісти. Повторити вправу, але з іншими опорними цифрами. Педагог лічить до п'ятнадцяти, не зупиняючися. Вправа повторюється, доки за допомоги слухової уваги студенти не зможуть легко й вільно відгукуватися на команди (тут — називання цифри) педагога.
7. На відлік "три" підвестися, на відлік "сім" підійти до стола вчителя, на відлік "п'ять" оглянути предмети на столі, на відлік "сім" повернутися назад, на відлік "три" сісти на своє місце.
8. Далі ця вправа має розвиватися. Наприклад, учасники виходять по одному, пропускаючи першу дію попереднього товариша, тобто починаючи з відліку "чотири". За цієї самої умови вони виконують вправи за заздалегідь визначеними групами тощо. Необхідно домогтися того, щоб ті, хто навчається, вміли діяти як одночасно, так і поодинці, дотримуючися у першому та другому випадках заданого педагогом ритму.
9. Те саме, що й у сьомій вправі, але педагог змінює ритм (тобто час, відведений на виконання вправи). Слід домагатися, щоб кожна дія, припустимо "підійти — відійти" або "підвестися — сісти", виконувалася в різному ритмі, на відміну від заданого у сьомій вправі.

Наступний момент у вихованні уваги полягає в тому, що викладач обирає якийсь предмет, пропонує приблизний план, за яким можна вивчати цей предмет. Наприклад, такий план: колір предмета, його форма, матеріал, з якого він виготовлений, процес його виготовлення, його складники, якість предмета (його переваги та недоліки) та ін. У такий спосіб можна поступово домогтися того, що увага тих, хто навчається, дістане необхідну всталеність та активність. У результаті виконання всієї цієї групи вправ треба домогтися, щоб ті, хто навчається, могли утримувати свою увагу настільки довго, наскільки цього потребує завдання.

Друга група вправ для розвитку уваги

В усіх описаних вище вправах вихідним пунктом був зовнішній об'єкт (предмет, пахощі, фактура, звук та ін.). Процес виникав у формі зовнішньої уваги. Другу групу вправ для розвитку професійної уваги становлять завдання на увагу внутрішню.

Викладач вимовляє якийсь іменник, наприклад "сосна" чи "колиска". Студенти повинні подумки зосередитися на цьому предметі, намагатися думати виключно про нього. Проте досвід при перевірці показує, що думка не може довго утримуватися на заданому об'єкті, а "перестрибує" на інші предмети, й буває навіть важко пригадати первинний об'єкт. Інакше кажучи, віддаючися плинові хаотичних думок і бажань, гублячися в хаосі образів та ідей, студент відволікається від поставлених завдань і немовби марить. Справді, чимало спільного із сновидіннями має неконтрольована гра розуму та уяви, в яку ми занурюємося повз наше бажання. Й чим глибше занурюємося ми у цей "сон", тим неуважнішими стаємо, тим більше робимо помилок у тій діяльності, якою займаємося цього часу. Для того, щоб "прокинутися", необхідно взяти під контроль випадкові коливання розумової діяльності. Ті, хто навчається, повинні розуміти, що "випадкові" коливання нашого розуму не такі вже й випадкові. Хаотичні, здавалося б, думки та образи, які миготять на сцені розпорошеної свідомості, йдуть один за одним у строгій відповідності до своєї особливої логіки асоціативних зв'язків.

Тому на першому етапі необхідно домагатися повної й глибокої внутрішньої зосередженості, поступово опановуючи характер розумового дослідження. Вкрай важливо у цій групі опанування елементів уваги домогтися від тих, хто навчається, здатності впродовж тривалого часу утримувати певну проблему або предмет з метою всебічного дослідження. Інший бік цього процесу допоможе пояснити вправа, яка має умовну назву "Кульгавий мавпій".

"Кульгавий мавпій"

Учасники розташовуються у напівколі, сидячи на стільцях. Педагог виголошує інструкцію: "Завдання, яке ви зараз дістанете, вимагає точного дотримання інструкції. За моєю командою ви заплющите очі й виконуватимете вправу до команди "Досить!". Хто не зможе виконувати потрібне, мовчки підійме руку й відкриє очі. А зараз заплющіть очі й намагайтеся не думати про "кульгавого мавпія".

По деякому часі в аудиторії не залишиться студентів, які б не підняли руки. Наш досвід показує, що людині дуже складно з першої спроби перемкнути свою увагу й не думати про задане. Спрацьовує феномен домінанти О.О.Ухтомського.

Далі слід обговорити результати здійсненої вправи, де необхідно підкреслити неможливість на замовлення не думати про задане. Важливо, щоб педагог розумів, що цей "кульгавий мавпій" є й у кожного його учня, й відповідно до цього будував педагогічний процес.

Навчитися не думати про "кульгавого мавпія" можна тільки за допомоги вміння перемикатиувагу.

Третя група вправ для розвитку уваги

Ця група вправ має на меті навчити швидко й легко перемикати увагу з об'єкта на об'єкт. Якщо за допомоги попередніх вправ ми домагалися швидкого й міцного привертання уваги до заданого об'єкта (зосередження), то тепер необхідно виховатита вміння відвертати (розосереджувати) увагу для своєчасного перемикання її на інший об'єкт. Здатність до швидкого перемикання! довільної активної зосередженості є надзвичайно важливою для педагога, оскільки інертна увага є найсерйознішою перешкодою у творчості педагога. Саме вміння розосереджувати та зосереджувати увагу є найважливішим показником розвитку педагогічної уваги.

Вправи для розосередження уваги

Ведучий заняття пропонує всім зосередити увагу на предметі, наприклад на долоні, відтак на вхідних дверях, на ґудзикові піджака, на картині, що висить на стіні, та ін.

Так само здійснюється вправа й на слухову увагу. Наприклад: вулиця, коридор, аудиторія.

Далі вправи на розосередження уваги ускладнюються:

1. Зорова увага: двері аудиторії.
2. Слухова увага: вулиця за вікном.
3. Зорова увага: ніготь лівого мізинця.
4. Слухова увага: галас у коридорі.
5. Дотикова увага: тканина на спинці стільця.
6. Нюхова увага: пахощі в аудиторії.
7. Дотикова увага: поверхня портфеля.

Такого роду вправи необхідно варіювати, чергуючи різновиди уваги у будь-якій послідовності та змінюючи об'єкти. Для цього придатні вправи з першої та другої груп.

Четверта група вправ для розвитку уваги

Спеціальна увага

Наступним етапом в опануванні елементів уваги є увага спеціальна. Річ у тім, що нерідко, потрапляючи в обстановку, коли студент сам стає об'єктом уваги, він не може повторити ті самі вправи, які легко виконував в аудиторії. Завдання вправ на цьому етапі полягає в тому, щоб відновити набуті вміння й навички за нової обстановки. Наприклад, у присутності учнів, тут їхню роль грають колеги по групі.

Вправи для розвитку спеціальної уваги

1. Одному з тих, хто навчається, педагог пропонує розповісти про когось із присутніх за допомоги виключно прикметників. Решта вгадує, кого описали.
2. Те саме, але використовуються виключно дієслова. Як і у попередній вправі, слід уникати прямих характеристик, які вказують на ті чи ті явно зрозумілі якості. Проте це може бути прийнятно для перших двох чи трьох студентів, доки група не "включиться" у роботу.
3. Педагог дає одному учасникові м'яча. Той, хто навчається, обравши партнера, кидає йому м'яча зі словом (іменником). Партнер, спіймавши м'яча, додає до іменника догідне за смислом дієслово, відтак кидає м'яча третьому партнерові, назвавши свого іменника, і так далі. Слова не повинні повторюватися.
4. Те саме, але замість дієслова учасники називають прикметники.
5. Ті самі умови, але у грі два м'ячі різного кольору. Перший — для дієслів, другий — для прикметників. Обидва м'ячі беруть участь у вправі одночасно.
6. У вправі також потрібний м'яч. Перший учасник кидає м'яча й називає якусь цифру. Педагог негайно називає "ключ", припустимо, "плюс сім". Партнер, якому кинули м'яча, спіймавши його, називає результат додавання. Наприклад, якщо перший сказав "п'ять", то другий каже "дванадцять" і кидає м'яча далі. Третій, спіймавши його, має сказати "дев'ятнадцять" і т.д. Коли число стає тризначним, педагог змінює ключ, припустимо, каже "мінус чотири", й вправа триває далі. На більш складній стадії, мірою вільного оволодіння пропонованими навичками, можна впровадити такі математичні операції, як ділення або множення.
7. Для вправи береться повітряна кулька й підкидається над групою (10 — 12 осіб). Кожний з учасників повинен по черзі назвати дієслово, прикметник або займенник (залежно від завдання педагога), супроводжуючи своє слово ударом по кульці, аби та весь час була у повітрі. Той, хто впустив кульку на підлогу, вибуває з гри.
8. Те саме, але вправу виконує якийсь один студент.
9. Ті самі умови, що й у восьмій вправі. Але у цьому разі використовують дві кульки, а решта учасників заважають виконувати завдання.
10. Те саме, що й у сьомій вправі. Педагог пропонує якого-небудь вірша. Кожний з учасників вимовляє по одному слову із запропонованого вірша.
11. Два учасники по черзі, називаючи потрібне слово (іменник), підкидають угору повітряну кульку. Тим, хто програв, вважається той, хто не вимовив догідного слова до падіння кульки на підлогу. Далі переможець грає з наступним учасником і т.д., доки через вправу не пройдуть усі члени групи. Тему "розмови" називає педагог, причому він може зробити це, не чекаючи на паузу. До тем можуть бути віднесені "риби", "метали", "меблі", "квіти", "музика" та ін.
12. Студенти рухаються по колу. За командою педагога "Птах", "Риба" або "Звір" та вказівкою того, хто відповідає, студент називає відповідне слово, наприклад "сова", "карась", "ведмідь". Якщо учасник не називає догідного іменника, він виходить з кола.
13. Наступний варіант цієї вправи такий самий, але команди інші: "Хто пливає?", "Хто літає?", "Хто ходить?" або "Хто плазує?". Вправа триває, доки у колі не залишаться два чи три студенти.
14. Запропонувати студентові розв'язати математичне завдання. Відтак аналогічне завдання розв'язує цей самий студент, а решта йому заважають. Необхідно звернути увагу студентів на час, який значно збільшується у другому разі.
15. Одному студентові пропонується прочитати й запам'ятати текст. Після запам'ятовування й переказування він виконує завдання вдруге, з іншим (подібним за складністю) текстом, але при цьому всі студенти йому заважають. Слід, як і в попередній вправі, звернути увагу на те, що час на запам'ятовування двох сторінок тексту збільшується. Детальність же викладу матеріалу різко погіршується.
16. Один із студентів вистукує ритм на стільці чи на столі. Другий, засвоївши ритм, підключається. Так само третій і так далі, до останнього учасника.
17. Призначений педагогом студент починає співати знайому всім пісню. Другий підхоплює, відтак третій та решта, доки "хор" не доспівує пісню до кінця.
18. Запропонувати одному з учасників вправи написати вірша. Решта студентів йому заважають. Відтак те саме, але у спокійній обстановці.
19. Учневі пропонується ситуація конкретного уроку з його спеціальності, яку він вивчає. Решта студентів йому заважають, використовуючи типові засоби шкільних учнів. Виконавцеві необхідно донести інформацію й перевірити засвоєне "учнями". Поступово час засвоєння, швидкого орієнтування (адаптації) рішення, перероблення навички або трансляції інформації скорочуватиметься. Педагогові важливо весь час створювати дедалі нові перешкоди (пропоновані обставини) для тих, хто навчається, максимально наближені до реальної професійної діяльності вчителя. На цьому грунті студенти самі повинні вигадувати вправи. Особливо це стосується вправ четвертої групи.

Джерело