Каталог статей
| Головна » Статті » Увага! Першокласник! » Різні аспекти цього питання | [ Додати статтю ] |
Впровадження гуманістичних принципів у навчально-виховний процес у 1 класі
| Касянчук Лариса Петрівна вихователь ГПД, НВК №1 «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад I ступеня» м. Умань Черкаської області Впровадження гуманістичних принципів у навчально-виховний процес у 1 класі Ми живемо в час, що характеризується безліччю протиріч у світогляді людей, нестабільністю їх життєвих цілей, орієнтирів, принципів, ідеалів. Сьогодення породжує новий тип духовності, носієм якого має стати людина із сучасним типом мислення. Нині ми говоримо про необхідність гуманістичного підходу до виховного процесу школярів. Такий якісно новий підхід передбачає глибоке розуміння педагогом психології вихованців, їх індивідуальних рис і можливостей, поваги до особистості дитини і турботи про її гармонійний розвиток. Працюючи з дітьми, як, напевно, кожен педагог, я відчуваю, наскільки в сучасному суспільстві погіршився моральний клімат. Жорстокість, насильство, які ллються з екранів телевізорів та комп’ютерних моніторів, заповнюють дитячі душі, вбиваючи цінність високих моральних істин: повагу до інших, піклування, почуття відповідальності за свої вчинки, доброчинність, щедрість, великодушність. Знецінюється людське життя. Батьки прагнуть задовольнити лише матеріальні потреби своїх дітей, забуваючи про їхнє духовне збагачення. Майбутнє українського суспільства, його моральний клімат, на мою думку, визначаються тим, що відбувається в душах молодого покоління. Пізнання й усвідомлення моральних цінностей має починатися з перших кроків дитини. Тому саме вчителю початкових класів, який допомагає дітям зробити перші кроки в їхньому шкільному житті, належить честь і обов’язок дати їм перші уроки добра й милосердя. Більш, ніж будь-коли, ми зобов’язані думати про те, що ми вкладаємо в душу людини. Шестирічна дитина приходить до вчителя з відкритою душею, довіряючи йому своє серце. І те, які паростки почнуть проростати у дитячих душах, багато в чому залежить від нас, учителів. Упевнена, що моральні якості, набуті в дитинстві, залишаються в людини на все життя. Тому моя мета : формувати у дітей моральні якості, плекати в них доброту, людяність, милосердя, чесність, працьовитість; виховувати духовно багату особистість, яка б була готова йти в цей світ творити добро, жити за законами добра та милосердя. Вважаю, що для формування духовного світу дитини потрібен системний підхід. Важливо не лише формувати у дітей моральні якості, а й розуміння їхньої важливості в житті людей, необхідності систематичного дотримання моральних норм та правил. Тому у навчально-виховному процесі я намагаюся звертатися до творів В.О.Сухомлинського. Дуже доречним є використання казок, оповідань, легенд письменника, які мають неабияке виховне значення: вони допомагають не тільки розвинути пізнавальну діяльність вихованця, але й сприяють розвитку необхідних моральних якостей дитини. В.Сухомлинський писав: «Дитина, яка відчуває серцем іншу людину, стає доброзичливою. Дуже важливо також і те, що вона сприйнятлива до доброзичливості вчителя: відчуває її, платить добром за добро – важливість цієї обставини у виховній роботі важко переоцінити. Душа дитини має бути підготовлена до виховання ласкою, добротою, сердечністю». Пропоную вашій увазі розробки виховних заходів. Добро, як сонечко, гріє Матеріал та обладнання: дерево «добрих справ» (макет), листочки, ілюстрації до творів В.Сухомлинського, прислів'я про добро. Мета. Формувати у дітей уявлення про доброту та чуйність; підвести до усвідомлення того, що кожна людина приходить у цей світ творити добро. Виховувати доброту. Хід заходу Вихователь. - Діти, сьогодні у нас незвичайна гостя – свічка. Привітаймося з нею. (Доброго ранку, свічко!) - Погляньте, яка в неї вогненна зачіска. Приємно вам дивитися на полум'я? Чому? (Відповіді дітей). - Піднесіть руки ближче до вогню. Що ви відчуваєте? (Тепло) - Як ви гадаєте, чи може людина світитися, як свічка, і дарувати тепло? (Може коли робить гарні вчинки). Гра «Скажи комплімент» Вихователь пропонує дітям пограти у гру «Скажи комплімент», звертає увагу дітей на те, як світяться їхні оченята, коли їм говорять гарні, приємні слова. Вихователь. Так, у доброї людини очі випромінюють тепло і сяють, як зіроньки, а своїми добрими вчинками вона розраджує, заспокоює, ніби притягує до себе. Таку людину цінують і шанують. - Що ж таке добро? - Яку людину називають доброю? - Чи є у нас добрі діти? - Чому їх так можна назвати? (Відповіді дітей) Вихователь. Гарні, добрі слова завжди приємні, але важливо підкріплювати їх добрими й гарними справами . Справді, добро, як сонечко, гріє і завжди перемагає зло. А зараз послухайте цікаву історію, яка трапилася з Дівчинкою. Читання казки В.Сухомлинського «Намисто з чотирма променями». Намисто з чотирма променями Побачило Сонечко хвору Дівчинку в ліжку. Дівчинка лежала, очі її були закриті. Вона тихо стогнала. Жаль стало Сонечкові Дівчинки. Нахилилося воно над її голівкою й тихо прошепотіло: - Візьми, Дівчинко, чарівне намисто з чотирма променями. Чотирьох нещасних ти можеш зробити щасливими. На кого спрямуєш промінь – той і стане щасливим. Відкрила очі Дівчинка, бачить – лежить на постелі чарівне намисто, чотири промені грають на стіні. «На кого ж направити щасливі промені? – думає Дівчинка. – Хто у нас нещасливий?» Подумала і важко зітхнула: нещасними були бабуся, дідусь, тато й мама. У бабусі зуб болить, у дідуся ліжко скрипить, татко горілку п'є, мама сльози ллє. Спрямувала дівчинка чарівний промінь на бабусю – і зуб у неї відразу перестав боліти, спрямувала промінь на тата – перестав тато горілку пити. Спрямувала промінь на маму – перестала мама сльози лити, радісно посміхається. Про себе, про свою хворобу Дівчинка забула. А коли всі стали щасливими, вона стала найщасливішою, і хвороба залишила її. Запитання до дітей: - Що сонечко подарувало Дівчинці? - Чому саме Дівчинці, а не комусь іншому, зробило воно подарунок? - Яким виглядало Сонечко у ставленні до дівчинки? - Як скористалася Дівчинка дарунком Сонечка? - Охарактеризуй дівчинку – дівчинка, яка? Відповіді дітей. Вихователь. А зараз, дітки, я запрошую вас вирушити «стежкою добра». Проходячи нею, пригадайте, яку добру справу чи прояв доброти ви зробили вчора чи сьогодні. Розкажіть про неї. Діти по черзі проходять по яскравій доріжці, знаходять листочок, розповідають про свій добрий вчинок і вішають листочок на дерево «добрих справ» (макет дерева з гілками). Вихователь. Гляньте, яким красивим стало дерево, аж світиться, радіє за нас. (На кожному листочку намальовано посмішку.) Але гляньте, один листочок чомусь сумний, не посміхається? А я знаю, чому. Його треба роз чаклувати? Для цього давайте пограємо. Гра «Скажи навпаки» Діти називають протилежні за значенням слова. Ненависть – любов; зло – добро; сльози – усмішка; сум – радість; біда – щастя. Вихователь. Ось, погляньте, наш листочок повеселішав і хоче вас ознайомити з прислів'ями і пограти у гру. • Добре слово краще за цукор і мед. • Добро, як сонечко, гріє. • Добре роби, добре й буде. • Свого «спасибі» не жалій, а чужого не чекай. - Як ви розумієте ці прислів'я.? (Відповіді дітей). Гра «Хто нам дарує доброту» Вихователь роздає дітям картки з малюнками будь-яких предметів чи явищ навколишнього світу (наприклад: сонце, вода, вітер, земля, дерева, будинок, меблі, посуд, одяг, книга тощо). Кожен має розповісти про доброту того, що зображено на картці, не називаючи його. Діти повинні відгадати, про що розповідали їхні друзі (наприклад: напуває (вода); вкриває, захищає від негоди, дарує затишок (будинок) тощо). Вихователь. Дякуємо тобі, листочку. Повісимо його на почесне місце – на верхівку дерева. Діти, а як без слів можна показати добре ставлення один до одного? (Відповіді дітей. наприклад:добрий погляд, добрі очі, добра посмішка, добре рукостискання). Тож потисніть один одному руки і посміхніться. - Нам було сьогодні так добре й тепло! І це не тому, що наша гостя свічка зігрівала нас, вона маленька і лише одна. Нам було так затишно й приємно, бо у ваших сердечках живе добро. Тож нехай поряд із вами усім людям буде тепло й затишно. І хай вашою заповіддю в житті змалку стануть мудрі слова: «Усе добре переймай, а зла уникай». Діти разом з вихователем виконують пісню «Який добрий ти…» (муз. Б. Савельєва) з мультфільму «Пригоди кота Леопольда». Добре слово – ключик до серця Матеріал: червоне сердечко, кольорові пелюстки, серединка-кружечок до гри «Квітка Милосердя». Мета. Виховувати у дітей доброту, жалість, милосердя. Хід заходу Вихователь. Діти, пропоную пограти в цікаву гру. Дидактична гра «Перша думка» Вихователь називає слово і пропонує дітям висловити першу думку, яка асоціюється з цим словом. Наприклад: подарунок - … день народження. їжачок - …ліс; сніг - - …зима; вікно - …дім; хвіст - … собака; крила - … пташка; серце - … людина. Вихователь. Діти, що таке серце? - Для чого воно потрібне? - У кого є серце? - Про кого кажуть: «Безсердечна людина», «У цієї людини немає серця». - Чи справді є люди, у яких зовсім немає серця? (Відповіді дітей). Вихователь. У яких випадках кажуть: «У цієї людини золоте серце?» Хіба серце буває золотим? (Відповіді дітей). Правильно, так кажуть про людину, яка завжди співчуває іншим. - А ви чули вираз: «Ця людина все серце віддає?», або «Милосердна людина»? - Невже можна насправді вийняти своє серце та віддати комусь? (Відповіді дітей). - Справді, так кажуть про людей, які піклуються про інших, люблять, допомагають їм. Вихователь. Діти послухайте прислів'я: «Злим словом можна людину вбити, а добрим словом можна хворого з ліжка підняти» і поясніть, як ви розумієте його. (Відповіді дітей). - Так, потрібно говорити тільки добрі слова, робити добрі справи, давати добрі поради. Вихователь читає оповідання В. Сухомлинського «Добре слово» Добре слово В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п'ять років, вона серйозно захворіла: застудилась, почала кашляти й танула на очах. До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке вершкове масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Усі казали: «Треба добре харчуватися, дихати свіжим повітрям – і хвороба втече в ліси й на болота». Оля їла стільниковий мед і солодке вершкове масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Та нічого не допомагало - дівчинка вже ледве вставала з ліжка. Одного дня біля хворої зібралися усі родичі. Дідусь Опанас сказав: - Чогось їй не вистачає. А чого – і сам не можу зрозуміти. Раптом відчинились двері – і до хати увійшла прабабуся Олі – столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в хаті, нікуди не виходила. Та почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її. Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою зморшкувату і маленьку, й сказала: - Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров'ячого масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у мене в серці – щоби ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечкові. Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине серце забилось частіше, щічки порозвішали, а в очах засяяла радість. - Ось чого не вистачало Олі, - сказав дід Опанас. – Доброго слова. Запитання до дітей: - Що трапилося з Олею? - Як поставились до хвороби Олі родичі? - За що турбувався дід Опанас? - Чого саме не вистачало Олі для одужання? - Як ви думаєте, чи може бути добре слово виявом милосердя? - Чому добре слово було для Олі сильнішим за цілющий мед, свіжі ягоди, горіхи й інші смачні та корисні страви? Вихователь. Отже, слово має дуже велику силу. Добрим словом можна заспокоїти людину, зробити її щасливою, підняти настрій, підбадьорити хворого, поставити на ноги, але це все відбувається лише тоді, коли добрі слова звучать ніжно, лагідно, від серця, і з душею. Гра «Стежка Милосердя» Вихователь просить дітей уявити собі, що вони йдуть Стежкою Милосердя у своєму місті, і після цього написати або розповісти про все, що з ними трапиться на цій стежці. Наприклад: на цій стежці я втішу малюка, який плаче, поллю квітку або посаджу дерево. За розповідь діти отримують червоне сердечко. Вихователь. Діти , як ви розумієте вислів Джона Донна «Бути милосердним – це значить робити все, що в наших силах» (Відповіді дітей). Творча робота в групах (об'єднання дітей у групи) Завдання для груп. Знайти різні способи допомоги людям чи тваринам у тій чи іншій ситуації. 1. Ви дізналися, що поруч живе самотня бабуся… 2. У когось важко захворіла близька людина… 3. Хлопчик забув в автобусі ранець з підручниками… 4. Ви знайшли біля свого будинку маленьке кошеня… Презентація робіт.
Вихователь. Я задоволена, діти, що, вирішуючи різні життєві ситуації, ви надали перевагу добру й милосердю. Сподіваюсь, що і в реальному житті ви не поступитесь своїми принципами. - Діти, давайте викладемо «Квітку милосердя» - Погляньте на цю квітку. Що ви помітили? (В неї немає пелюсток). Ця квітка - зачарована. І оживе вона тоді, коли ви подумаєте і намалюєте , як вам допоміг чийсь милосердний учинок. Я викладаю серединку, а ви пелюстку-малюнок, пояснюючи, чому взяли пелюстку саме такого кольору. Вихователь. Отже наша квітка ожила. Діти, ми з вами виклали дуже красиву квітку, ніжну добру, світлу. Я вам бажаю, щоб ваші серця були наповнені тільки добром і відкриті лише для добра, ніжності та любові. (Звучить пісня «Хай завжди буде сонце!») Література 1. Моральне виховання молодших школярів. Розробки занять/Упоряд. В.Л.Сухар. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок»,2008.-176с. 2. «Початкова освіта» №7, лютий 2008. 3. «Початкова школа» №11, листопад 2011. Джерело: http://oipopp.ed-sp.net/ | |
| Переглядів: 2342 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |