Каталог статей

Протоптали стежку

 (Турбота)

Уночі була хуртовина. Намело кучугури снігу.

Рано-вранці до школи йшло троє дітей — Юрко, Михайлик і Ніна. Скрізь на подвір’ях було видно людей. Чоловіки, жінки, юнаки й підлітки відкидали лопатами сніг, прокладали стежки.

Ось хата бабусі Марії. Вона живе одна-однісінька. Зупинились діти біля бабусиного подвір’я. Нікого не видно.

— Як же бабуся до колодязя йтиме? — каже Юрко. — Снігу стільки...

— Давайте протопчемо доріжку від хати до колодязя! — радить Михайлик.

Діти пішли на подвір’я бабусі Марії по глибокому снігу. Від воріт до хати йти було дуже важко. А від хати до воріт трохи легше. Пройшлися вдруге, втретє, вчетверте... Протоптали стежку від воріт до хати і від хати до колодязя.

Спітнілі, втомлені і радісні поспішали діти до школи. Вони думали: «Ось зараз бабуся Марія вийшла на подвір’я, побачила протоптані стежки. Радіє. І дякує нам...»

Раділи і діти. Бо розуміти чуже горе — велика людська краса.

В. Сухомлинський