Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Вчитель студенту | [ Додати статтю ] |
ВЖЕ МИРНИХ ЛІТ НЕМАЛО ВІДШУМІЛО…
| „ВЖЕ МИРНИХ ЛІТ НЕМАЛО ВІДШУМІЛО…” (Сценарій вечора, присвяченого річниці визволення Закарпаття ) Вступне слово вчителя Копчалюк М.А., викладач Тячівського професійного ліцею 28 жовтня визначна дата в історії Української держави та нашого краю. Майже 68 років тому наші землі були очищені від фашизму. Це свято прийшло до нас золотої осені 1944 року і започаткувало щастя мирного життя. Все далі віддаляють нас роки від найвеличнішої події – перемоги над фашистською Німеччиною. Час зрівняв траншеї на полях колишніх битв. Ті суворі дні залишилися за перевалами десятиріч, за новими подіями, але пам’ять про подвиг народів ніколи не померкне у серцях нинішнього і майбутнього поколінь людства. Давайте разом з вами погортаємо скорботні і радісні сторінки історії того періоду. У 1938 р. характер політичних процесів на Закарпатті сильно змінився. Внаслідок мюнхенської змови західних держав з Гітлером почалося розчленування Чехословаччини. 11 жовтня 1938 р. Закарпаття одержало автономію. Почалася розбудова у Закарпатті автономної української держави. 15 березня 1939 р. на засіданні сейму було проголошено самостійність Карпатської України. Сейм схвалив закон, що містив такі пункти: 1. Карпатська Україна є незалежна Держава. 2. Назва держави є: Карпатська Україна. 3. Карпатська Україна є республіка з президентом, вибраним сеймом Карпатської України, на чолі. 4. Державна мова Карпатської України є українська мова. 5. Барва державного прапора України є синя і жовта. Президентом Карпатської України став Августин Волошин. Це рішення приймалося під гуркіт гармат: 14 березня угорські війська вторглися на Закарпаття. Ще раніше вони захопили частину краю, примусивши уряд провести засідання Сейму в Хусті. Воєнізована організація створена для охорони краю – Карпатська Січ, незважаючи на героїчний опір, не змогла відвернути вторгнення. Закарпатська Україна опинилася у міжнародній ізоляції. З відвертою неприязню ставилося до неї сталінське керівництво. У своїй промові на ХVIII з’їзді ВКП(б) 10 березня 1939 р. Сталін з неприхованим глумом говорив про прагнення Карпатської України добитися самостійності: «Комашка, що хоче прилучити до себе слона», такими словами він охарактеризував героїчну боротьбу карпато – українців. Карпатська Січ боронилася. У січовиків не вистачило зброї, боєприпасів. За різними даними з 14 по 18-те березня загинуло від 4-х до 6-ти тисяч січовиків. Велика їх кількість закатована по звірячому і похована у братніх могила, а частина після тортур покидана у весняну Тису, яка стала червоною від крові. І лунала над Карпатами сумно пісня: «Заспіваймо про руїну, Про Карпатську Україну, Де Січ славно воювала, За свободу життя дала. Життя дала за свободу, За самостійність народу. А над Хустом ворон кряче, На чужині мати плаче. Мати плаче на чужині, А дівчина на могилі. Подивіться соколята Чи не несе ріка брата. Несе ріка, несе брата Жінці мужа, дітям тата. А в нас трупів не ховають, Похоронів не справляють, Тільки ворон серед ночі Вибирає карі очі. Не журіться, милі браття Ще повстане Закарпаття, Галичина, Буковина – Самостійна Україна. Зашуміла Тиса з горя, Тай понесла кров до моря. Зашуміла Тиса з болю, Тай понесла в море волю. Ось про що розповідають жителі Нижніх Воріт уже в пізніші часи, коли можна було розповідати про трагедію Карпатської України: „Верб’язька Ростока 1939 р. На третій день після окупації Карпатської України мадярські вояки гнали через село на Верецький перевал колони голодних і 20 змучених січовиків. Це були полонені волонтери вихідці з Галичини, яка в той час була під владою Польщі. На Верецькому перевалі, тобто на кордоні між щойно окупованою Карпатською Україною і Галичиною, мадярські конвоїри передали колону полонених січовиків польській прикордонній службі, а на ранок, ще до схід сонця, всі вони були розстріляні”. Закарпатську Україну окупувала Угорщина, а Волошин змушений був емігрувати. Незважаючи на окупацію, проголошення незалежної держави мало велике історичне значення. Воно продемонструвало непереборне прагнення українського народу до створення власної держави, його готовність до жертв заради досягнення цієї світлої мети. Звучить пісня про стрільців Карпатської України ( автори М.Град і Ковач) Закувала зозуленька, сіла на калину, Освітило ясне Сонце нашу Верховину. Освітило вільні гори, ріки, полонини, Буде воля у Карпатах навіки від нині. Приспів Гей, там, на горі, Сіно косять косарі. Вівчарики із вівцями вандрують, А там у долині Коло Тиси молоді Січовики мирну працю вартують. Не журися, моя мила, служба лиш до рана, Як звільнюся, зразу прийду до тебе, кохана. На Великдень посватаю, будемо гуляти, На землиці батьків наших будем газдувати. Приспів Най ся славить у Карпатах вільна Україна, Най ізгинуть воріженьки, як слуги Каїна. Президента Волошина будем прославляти, Рідну землю збережемо не дамо стоптати. Приспів Не бідкайся, моя мамо, як у полі згину, Коли буду захищати рідну Україну. Стануть за мною цімборики, щоб ся дале бити, Щоби землю до останку рідну боронити. Приспів Ой, не даром січовая кровця ся пролиє, Бо вона ся гнівом людським на ворогів злиє. Діти наші піднімуться, катів будуть гнати Через ріки, через хащі, далі за Карпати. Друга Світова війна для закарпатців почалася 15 березня 1939 року, Коли війська фашистської Угорщини, за згодою з гітлерівською Німеччиною почали війну проти незалежної держави – Карпатської України. З перших же днів свого хазяйнування загарбники запровадили в краї фашистський режим, що супроводжувався жорстоким терором, масовими вбивствами, насильством над населенням. Патріотами були заповнені концентраційні табори, в’язниці, створені в Ужгороді, Мукачеві, Чинадієві, Перечині та інших містах. Від тортур і знущань угорських фашистів гинули кращі сини і дочки Закарпаття. Так загинули Федір Рознійчук, Іван Полянчук, Іван Годван, Карло Купар, Василь Небола, Василь Тимочук. Після окупації в країні діяла спочатку тимчасова військова адміністрація, яку очолив воєнний диктатор генерал Новакович. У всіх селах і містах краю за людьми встановлювався поліцейський жандармський нагляд. За період фашистської окупації в концентраційні табори було загнано 183,395 закарпатців, з яких 114,982 закатовано і знищено. Виступ учня: «Партизанський рух і підпільна боротьба на Закарпатті в роки війни». Вчитель: «Мамо, ви не турбуйтеся, що довго не писав листів. Ми зараз наступаємо. Це вам відомо з газет. А фріци тікають не оглядаючись. Зараз ми на шляху до міста Мукачева. 21 Кров’ю багатьох товаришів моїх политий кожний шматок закарпатської землі. Хочу, щоб мій біль перетворився на ще більшу зненависть до ворога, ні на хвилину не втрачаю віри у перемогу». (З листа Івана Бірюкова до матері). Районна Рада ветеранів Великої Вітчизняної війни подарувала нашому ліцею Книгу пам’яті, у якій закарбовано прізвища загиблих воїнів нашого району. У нас навчаються учні з різних сіл і в кожного з них мати до нині чекає свого сина з війни. Учні зачитують прізвища загиблих воїнів. Учень читає вірш М. Града „Стоїть могила” Стоїть могила край села, Нема ні квітів, ні хреста. Уся проросла бур'яном, А в ній юнак спить вічним сном. За Україну кров пролив, ЇЇ як неньку боронив. І тільки слава січова В народній пам’яті жива. І недарма ішли бої, Вмирали соколи твої, За волю, за Карпатський край, Вкраїно, їх не забувай! Не гоже, щоб твої сини В землі лежали без вини, Без панахид і без хрестів, І без проклять антихристів. Виступ учня: «Визволення Тячівського району». Вчитель:„Я буду битися до останнього, а якщо треба – помру чесно у боротьбі за свій народ… Я пішов до партизанського загону не за славою, не за чинами, а пішов на смерть…”Так писав своїй дружині напередодні рейду від Путивля до Карпат комісар Сумського партизанського з’єднання Семен Васильович Руднєв. Це були не просто слова, що лягли не папір у хвилини душевного піднесення, щирого відвертого звертання до найдорожчої в житті людини. В цьому вбачали сенс свого життя люди його покоління в роки суворих випробувань, які випали на долю нашого народу, люди покоління Лори Олександрівни Василевської, яку ми сьогодні запросили. Виступ ветерана. Заключне слово вчителя. У складний час відзначаємо ми цю славну дату. Народ України хоче сьогодні не просто державу, а державу заможну, демократичну, сильну, яка зуміла б захистити своїх громадян від духовного і матеріального зубожіння, працювала для людей і в ім’я людей. Тож докладімо всіх зусиль, щоб кожен зробив усе можливе в ім’я зміцнення і розбудови нашої держави. Це буде найкращим пам’ятником і проявом шани до всіх, хто боровся за визволення Закарпаття та України. | |
| Переглядів: 1074 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |