Каталог статей

З добрим дружи, а лихого стережись

Юрко був маленького зросту, худенький і блідий хлопчик. Мама турбувалась за його здоров’я і водила час від часу до поліклініки. Але лікарі нічого не знаходили й рекомендували свіже повітря, заняття спортом і правильний режим харчування. Мама, а особливо бабуся, старалися нагодувати Юрка чимось смачненьким. Кожного дня вони клали в його ранець великий бутерброд з ковбасою або шинкою.

Одного разу, повертаючись зі школи, Юрко згадав, що знову не з’їв бутерброд, знову йому будуть докоряти. Він побачив біля паркану обшарпаного пса, що постійно бігав у пошуках якогось наїдку. Юрко розгорнув бутерброд, і пес жадібно накинувся ковтати шматки запашної ковбаси.

До Юрка підійшов Тарас, і запитав:

— Навіщо ти його годуєш? Йому щойно тітоньки з кухні виносили їсти.

— Та мені щодня кладуть бутерброди, а я не хочу їх їсти. Щоб мама з бабусею не нервувались, я вирішив віддати його собаці.

Тарас подивився на бутерброд, який швидко зникав у пащі пса, і сказав:

— Я завжди готовий допомогти другу! Адже я тобі друг?

— Так! А що ти можеш зробити? — запитав Юрко.

— Я буду забирати твій бутерброд. У мене, правда, і свій є, але задля друга я помучусь!

— Дякую тобі, Тарасе! Кожного ранку підходив Тарас до Юрка і питав:

— Ну, що тобі сьогодні поклали на обід? Давай сюди!

Він сідав за парту і з задоволенням жував...

Одного разу Юрко зайшов до класу і побачив, як зі свого ранця Тарас дістав три великі яблука. І так йому захотілося того яблука!

— Ну що, приніс бутерброд, викладай!

Юрко потягнувся до ранця, не відводячи очей від яблук. Тарас перехопив погляд Юрка і повагом поклав яблука знову у свій ранець.

Світланка спостерігала за хлопцями зі своєї парти. Вона підійшла до Юрка і простягнула йому яблуко.

— Пригощайся! Не турбуйся, в мене ще є. У бабусі в саду вродили яблука, груші.

Юрко подякував і сів за парту. Чому він ніколи не звертав уваги на Світанку? А вона така добра, чуйна і не скупа. Юрко почав готуватися до уроку і помітив на дні ранця кілька шоколадних цукерок.

«Це бабуся! Мила бабуся хотіла порадувати онука!»

Юрко вихопив цукерку і подав Світланці:

— Це тобі!

Тарас аж підскочив:

— А мені? Я ж твій друг!

Юрко замислився: а чи справжній друг йому Тарас?

А ви як думаєте?

Л. Глазунова

Чи можна вважати справжнім другом того, хто, «мучаючись», їсть твій бутерброд, а з тобою поділитися чимось жалкує?