Каталог статей

Загальна психологічна характеристика дітей, що приходять до школи
 

Старший дошкільний вік є етапом інтенсивного психічного розвитку. Саме в цьому віці відбуваються прогресивні зміни у всіх сферах, починаючи від вдосконалення психофізіологічних функцій і закінчуючи виникненням складних особистісних новоутворень.
В сфері відчуттів відзначається істотне зниження порогів всіх видів чутливості. Підвищується диференційованість сприйняття. Особливу роль у розвитку сприйняття в старшому дошкільному віці відіграє перехід від використання предметних образів до сенсорних еталонів - загальноприйнятих уявленням про основні види кожного властивості. До 6-річного віку розвивається чітка вибірковість сприйняття по відношенню до соціальних об'єктам.
В дошкільному віці увага носить мимовільний характер. Стан підвищеної уваги пов'язане з орієнтуванням у зовнішньому середовищі, з емоційним ставленням до неї. При цьому змістовні особливості зовнішніх вражень, забезпечують це в підвищення, з віком змінюються. Суттєве підвищення стійкості уваги відзначається в дослідженнях, в яких дітям пропонується розглядати картинки, описувати їх зміст, слухати розповідь.
Переломний момент в розвитку уваги пов'язаний з тим, що діти вперше починають свідомо керувати своєю увагою, направляючи й утримуючи його на певних предметах. Для цієї мети старший дошкільник використовує певні способи, які він переймає у дорослих. Таким чином, можливості цієї нової форми уваги -- довільної уваги - до 6-7 років уже досить великі.
В значною мірою цьому сприяє вдосконалення плануючої функції мови, яка є "універсальним засобом організації уваги". Мова дає можливість заздалегідь, словесно виділити значимі для певного завдання предмети, організувати увагу, з огляду на характер майбутньої діяльності. Незважаючи на істотні зрушення в розвитку уваги, що переважає протягом усього дошкільного періоду, залишається мимовільна увага.
Навіть старшим дошкільнятам ще важко зосередитися на чомусь одноманітному. А от у процесі цікавої для них гри увага може бути досить стійкою.
Подібні вікові закономірності відзначаються й у процесі розвитку пам'яті. Пам'ять в старшому дошкільному віці носить мимовільний характер. Дитина краще запам'ятовує те, що для нього становить найбільший інтерес, дає найкращі враження. Таким чином, обсяг фіксованого матеріалу багато в чому визначається емоційним ставленням до даного предмету або явищу.
За порівняно з молодшим і середнім дошкільним віком відносна роль мимовільного запам'ятовування у дітей 6-7 років дещо знижується, разом з тим міцність запам'ятовування зростає. У старшому дошкільному віці дитина в стані відтворити отримані враження через досить тривалий термін.
Одним з основних досягнень старшого дошкільника є розвиток довільного запам'ятовування. Деякі форми цього запам'ятовування можна відзначити у дітей у віці 4-5 років, проте значного розвитку воно досягає до 6-7 років. Багато в чому цьому сприяє ігрова діяльність, в якій вміння запам'ятовувати і вчасно відтворювати необхідні відомості є однією з умов досягнення успіху.
Важливою особливістю цього віку є та обставина, що перед дитиною 6-7 років може бути поставлена мета, спрямована на запам'ятовування певного матеріалу. Наявність такої можливості пов'язано з тим, що дитина починає використовувати різні прийоми спеціально призначені для підвищення ефективності запам'ятовування: повторення, смислове та асоціативне зв'язування матеріалу.
Таким чином, до 6-7 років структура пам'яті зазнає суттєвих змін, пов'язані зі значним розвитком довільних форм запам'ятовування і пригадування. Мимовільна пам'ять, не пов'язана з активним ставленням до поточної діяльності, виявляється менш продуктивною, хоча в цілому вона зберігає панівне становище.
Подібне співвідношення довільної та мимовільної форм пам'яті відзначається відносно такої психічної функції, як уява. Великий стрибок в його розвитку забезпечує гра, необхідною умовою якої є наявність замісної діяльності і предметів-заступників. У старшому дошкільному віці заміщення стає чисто символічним і поступово починається перехід до дій з уявними предметами.
Формування уяви знаходиться в безпосередній залежності від розвитку мови дитини. Уява в цьому віці розширює можливості дитини у взаємодії з зовнішнім середовищем, сприяє її засвоєнню, служить разом з мисленням засобом пізнання дійсності.
Розвиток просторових уявлень дитини до 6-7 років досягає високого рівня. Для дітей цього віку характерні спроби провести аналіз просторових ситуацій. Хоча результати не завжди гарні, аналіз діяльності дітей вказує на розчленованість образу простору з відображенням не тільки предметів, але і їх взаємного розташування.
Розвиток уявлень багато в чому характеризує процес формування мислення, становлення якого в цьому віці в значній мірі пов'язано з вдосконаленням можливості оперувати уявленнями на довільному рівні. Ця можливість істотно підвищується до шести років, у зв'язку з засвоєнням нових способів розумових дій.
Формування нових способів розумових дій у значній мірі спирається на підставі певних дій із зовнішніми предметами, якими дитина опановує в процесі розвитку та навчання. Дошкільний вік представляє найбільш сприятливі можливості для розвитку різних форм образного мислення.
В віці 4-6 років відбувається інтенсивне формування і розвиток навичок і умінь, що сприяють вивченню дітьми зовнішнього середовища, вивчений властивостей предметів і вплив на них з метою зміни. Даний рівень розумового розвитку, тобто наочно-дієве мислення, є як би підготовчим. Він сприяє накопиченню фактів, відомостей про навколишній світ, створенню основи для формування уявлень і понять.
В процесі наочно-дієвого мислення виявляються передумови для формування більш складної форми мислення - наочно-образного мислення. Воно характеризується тим, що вирішення проблемної ситуації здійснюється дитиною в руслі уявлень, без застосування практичних дій. До кінця дошкільного періоду переважає вища форма наочно-образного мислення -- наочно-схематичне мислення. Відображення досягнення дитиною цього рівня розумового розвитку є схематизм дитячого малюнка, вміння використовувати при вирішенні завдань схематичні зображення.
Наочно-схематичне мислення створює великі можливості для освоєння зовнішнього середовища, будучи засобом для створення дитиною узагальненої моделі різних предметів і явищ. Придбана риса узагальненого, ця форма мислення залишається образної, що спирається на реальні дії з предметами та їх заступниками. У той же час дана форма мислення є основою для утворення логічного мислення, пов'язаного з використанням і перетворенням понять.
Таким чином, до 6-7 років дитина може підходити до вирішення проблемної ситуації трьома способами: використовуючи наочно-дієве, наочно-образне і логічне мислення. Старший дошкільний вік слід розглядати тільки як період, коли має розпочатися інтенсивне формування логічного мислення, як би визначаючи тим самим, найближчу перспективу розумового розвитку.
Накопичення до старшого дошкільного віку великого досвіду практичних дій, достатній рівень розвитку сприйняття, пам'яті, уяви та мислення підвищують у дитини почуття впевненості в своїх силах. Це виражається в постановці все більш різноманітних і складних цілей, досягнення яких сприяє вольова регуляція поведінки. Дитина 6-7 років може прагнути до далекої (у тому числі і уявної) цілі, витримуючи при цьому сильне вольове напругу протягом досить тривалого часу.
При виконанні вольових дій значне місце продовжує займати наслідування, хоча воно стає довільно керованим. Разом з тим, все більше значення набуває словесна інструкція дорослого, спонукаючи дитину до певних діям. У старшого дошкільника чітко виступає етап попередньої орієнтування. Гра і вимагає заздалегідь виробити певну лінію своїх дій. Тому вона в значній мірою стимулює вдосконалення здатності до вольової регуляції поведінки.
В цьому віці відбуваються зміни в мотиваційній сфері дитини: формується система супідрядних мотивів, що надає загальну спрямованість поведінці старшого дошкільника. Прийняття найбільш значущої на даний момент мотиву є основою, що дозволяє дитині йти до наміченої мети, залишаючи без уваги ситуативно виникають бажання. У цьому віці одним з найбільш дієвих в плані мобілізації вольових зусиль мотивів є оцінка дій дорослими.
Необхідно відзначити, що до моменту досягнення старшого дошкільного віку відбувається інтенсивний розвиток пізнавальної мотивації: безпосередня вразливість дитини знижується, в той же час він стає більш активним в пошуку нової інформації.
Істотні зміни зазнає і мотивація до встановлення позитивного ставлення оточуючих. Виконання певних правил і в більш молодшому віці служило для дитини засобом одержання схвалення дорослого. Однак у старшому дошкільному віці це стає усвідомленим, а що визначає його мотив - "Вписаним" в загальну ієрархію.
Важлива роль у цьому процесі належить колективної рольовій грі, яка є шкалою соціальних нормативів, з засвоєнням яких поведінка дитини будується на основі певного емоційного ставлення до навколишніх або залежно від характеру очікуваної реакції. Носієм норм і правил дитина вважає дорослого, однак за певних умов у цій ролі може виступати і він сам. При цьому його активність щодо дотримання прийнятих норм підвищується.
Поступово старший дошкільник засвоює моральні оцінки, починає враховувати, з цієї точки зору, послідовність своїх вчинків, передбачає результат і оцінку з боку дорослого.
Основою первісної самооцінки є вміння порівнювати себе з іншими дітьми. Для 6-річок характерна в основному не диференційована завищена самооцінка. До 7-річного віку вона диференціюється і дещо знижується. З'являється відсутня раніше оцінка порівняння себе з іншими однолітками. Недефференцірованность самооцінки призводить до того, що дитина 6-7 років розглядає оцінку дорослим результатів окремого дії як оцінку своєї особистості в цілому, тому використання осуду і зауважень при навчанні дітей цього віку має бути обмежена. В іншому випадку у них з'являється занижена самооцінка, невіра в свої сили, негативне ставлення до навчання.
Узагальнюючи найбільш важливі досягнення психічного розвитку дитини 6-7 років, можна висновок, що в цьому віці діти відрізняються досить високим рівнем розумового розвитку, що включає розчленоване сприйняття, узагальнені норми мислення, смислове запам'ятовування. У цей час формується певний обсяг знань і навичок, інтенсивно розвивається довільна форма пам'яті, мислення, уяви, спираючись на які можна спонукати дитину слухати, розглядати, запам'ятовувати, аналізувати. Старший дошкільник вміє узгоджувати свої дії з однолітками, учасниками спільних ігор або продуктивної діяльності, регулюючи свої дії з громадськими нормами поведінки. Його власна поведінка характеризується наявністю сформованої сфери мотивів та інтересів, внутрішнього плану дій, здатністю до досить адекватної оцінки результатів власної діяльності і своїх можливостей.