Каталог статей

Збори для батьків п’ятикласників

1. З гордістю і тривогою...

У цей час перехід з початкової школи в се­редню збігається з кінцем дитинства — до­сить стабільним періодом розвитку.

Як показує практика, більшість дітей пе­реживають цю подію, як важливий крок у своєму житті. Вони пишаються тим, що «вже не маленькі». Поява декількох учителів з різними вимогами, різними характера­ми, різним стилем викладання є для них очевидним показником їхнього дорослі­шання. Вони із задоволенням і з певною гордістю розповідають батькам, молод­шим братам, друзям про «добру матема­тичку» або «вередливого історика». Крім того, певна частина дітей усвідомлює своє нове становище, як шанс заново почати шкільне життя, налагодити не сформова­ні стосунки з педагогами.

Перехід з початкової школи в середню пов'язаний із зростанням навантаження на психіку учня.

Психологічні й психофізіологічні дослі­дження свідчать, що на початку навчан­ня^ п'ятому класі школярі переживають період адаптації до нових умов навчання, багато в чому подібний до того, що був характерний для початку навчання в пер­шому класі.

Різка зміна умов навчання, розмаїтість й якісне ускладнення вимог, що пропо­нуються школяру різними вчителями, і навіть зміна позиції «старшого» у почат­ковій школі на «наймолодшого» у серед­ній — все це є досить серйозним випробу­ванням для психіки школяра.

2. Неузгодженість вимог

В адаптаційний період діти можуть ста­ти більш тривожними, боязкими або, на­впаки, «розв'язними», надмірно гучни­ми, метушливими. У них може знизитися працездатність, вони можуть стати забудь­куватими, неорганізованими. Іноді пору­шується сон, апетит... Подібні функціо­нальні відхилення в тій або іншій формі характерні приблизно для 70-80 % шко­лярів.

У більшості дітей подібні відхилення мають одиничний характер і зникають, як прави­ло, через 2—4 тижні після початку навчан­ня. Однак є діти, в яких процес адаптації затягується на 2—3 місяці і навіть більше. З адаптаційним періодом часто пов'язані і захворювання дітей. Подібні захворю­вання мають психосоматичний характер. У період адаптації важливо забезпечити ди­тині спокійну, лагідну обстановку, чіткий режим, тобто зробити так, щоб п'ятиклас­ник постійно відчував підтримку і допомогу з боку батьків. При занадто тривалому процесі адаптації, а також за наявності без­лічі функціональних відхилень необхідно звернутися до шкільного психолога.

Шо ж може утруднити адаптацію дітей до середньої школи? Насамперед це не­узгодженість, навіть суперечливість ви­мог різних педагогів: у зошиті з матема­тики поля повинні бути із двох сторін, у зошиті з мови — з однієї, а з іноземної мови потрібні три зошити, і кожен з них ведеться по-різному; учителька історії ви­магає, щоб, відповідаючи урок, учень до­тримувався відомостей, викладених у під­ручнику, а вчителька літератури хвалить за власну думку і т. п.

Такі «дріб'язки» нерідко істотно утрудню­ють життя школяра.

Важливо звернути увагу батьків на позитив­ну сторону такої неузгодженості. Ш коляр уперше опиняється в ситуації множинності вимог і, якщо він навчиться враховувати ці вимоги, співвідносити їх, долати пов'яза­ні із цим труднощі, то опанує вміння, не­обхідні для дорослого життя.

Тому треба, щоб батьки пояснили, із чим пов'язані ці розходження, допомогли під­літкові впоратися з труднощами, що ви­никають (скласти розклад із вказівкою на вимоги, наприклад: «історія — скласти план відповіді за підручником», «інозем­на мова — приносити із собою, крім основ­ного зошита, словниковий зошит і зошит для запису усних тем» тощо).

Труднощі в п'ятикласників може викликати й необхідність на кожному уроці присто­совуватися до своєрідного темпу, особли­востей мови, стилю викладання кожно­го вчителя.

3. Свобода чи самотність?

Необхідно, щоб школярі правильно ро­зуміли вживані вчителем терміни, що зу­стрічаються в текстах підручників. Зараз багато спеціальних шкільних словників, і добре, якщо діти матимуть їх і навчаться ними користуватися. Важливо роз'яснити, що неповне, неточне розуміння слів нерід­ко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу. Труднощі, що виникають у дітей при переході в середні класи, можуть бути пов'язані також з певною деіндивідуаліза­цією, знеособлюванням підходу педагога до школяра. У деяких п'ятикласників вини­кає відчуття самотності: нікому з дорослих у школі вони не потрібні. Інші, навпаки, ніби «чманіють» від раптової волі — вони бігають по школі, досліджуючи «таємні куточки», іноді навіть задираються до дітей зі старших класів. Звідси підвищена за­лежність певної частини дітей від дорос­лих, «прилипання» до класного керівни­ка, плач, капризи, інтерес до книг та ігор для маленьких дітей.

Іноді за однією й тією ж формою поведінки (наприклад, відвідування першого класу, у якому працює колишня вчителька) хо­ваються зовсім різні потреби і мотиви. Це може бути бажання знов опинитися в зна­йомій, звичній ситуації опіки й залежнос­ті, коли тебе знають, про тебе думають. Але може бути й прагнення затвердити себе як «старшого», «дорослого», того, хто може опікувати малят. Причому в того самого підлітка це може об'єднуватися.

Необхідно показати батькам, що деяке «знеособлювання» підходу до школяра — дуже значущий момент для його розвитку, зміцнення в нього почуття дорослості. Важ­ливо тільки допомогти йому опанувати цю нову позицію. Допомога батьків спочатку нерідко потрібна школярам й у підготовці домашніх завдань (навіть якщо в початко­вій школі діти вже робили уроки самостій­но), і в подоланні труднощів у навчанні, які нерідко виникають на перших етапах на­вчання в середній школі. Варто звернути увагу батьків на те, що погіршення успіш­ності значною мірою пов'язане з особли­востями адаптаційного періоду.