Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Здоров'я вчителя | [ Додати статтю ] |
Роль педагога у вихованні емоційної поведінки
«Виховання завжди означає зміну». Якби нічого було змінювати, нічого було б виховувати. Які ж виховні зміни повинні здійснюватися у відчуттях?
Емоції доводиться розглядати як систему попередніх реакцій, що повідомляють організму найближчу майбутню його поведінку та організуючих форми цієї поведінки. Звідси для педагога відкривається в емоціях надзвичайно розумний засіб виховання тих або інших реакцій. Жодна форма поведінки не є такою міцною, як пов'язана з емоцією. Тому якщо ви хочете викликати у учня потрібної вам форми поведінку, завжди поклопочіться про те, щоб ці реакції залишили емоційний слід в учні. Жодна моральна проповідь так не виховує, як живий біль, живе відчуття, в цьому значенні апарат емоцій є як би спеціально пристосованою і тонкою зброєю, через яку легше всього впливати на поведінку. Емоційні реакції роблять істотний вплив на всі форми нашої поведінки та моменти виховного процесу. Хочемо ми досягти кращого запам'ятовування з боку учня або тим більше успішної роботи думки – все одно ми повинні поклопотатися про те, щоб та чи інша діяльність стимулювалася емоційно. Досвід та дослідження показали, що емоційно забарвлений факт запам'ятовується міцно та міцніше, ніж байдужий. Всякий раз, коли ви повідомляєте що-небудь учню, поклопочіться про те, щоб уразити його відчуття. Це потрібно не тільки як засіб для кращого запам'ятовування та засвоєння, але й як самоціль. Турбота педагога повинна полягати не тільки в тому, щоб учні продумали та засвоїли географію, але пережили її. Ця думка чомусь звичайно не приходить в голову, емоційно забарвлене викладання є у нас рідкісним гостем, переважно пов'язаним з безсилою любов'ю до свого предмету самого викладача, який не знає засобів для того, щоб повідомити його учням, тому звичайно славиться диваком. Тим часом саме емоційні реакції повинні скласти основу виховного процесу. Перш ніж повідомити те або інше знання, вчитель повинен викликати відповідну емоцію учня та поклопотатися про те, щоб ця емоція зв'язалася з новим знанням. Тільки те знання можуть щепитися, які пройшли через відчуття учня. Все інше є мертве знання, вбиваюче всяке живе відношення до світу. На уроках наших тільки при викладанні літератури, тільки в незначному ступені признавалася необхідним у складі виховного процесу наявність емоційного моменту. Що стосується виховання емоцій у власному значенні цього слова, насущною педагогічною задачею тут є оволодіння емоціями, тобто таке включення їх в загальну сіть поведінки, коли б вони тісно зв'язалися зі всіма іншими реакціями та не уривалися в їх течію порушуючим, турбуючим чином. Уміння володіти своїми відчуттями психологічно не означає нічого іншого, як уміння володіти їх зовнішнім виразом, тобто пов'язаними з ними реакціями. Тому відчуття перемагається тільки через оволодіння його руховим виразом, той, хто навчиться не кривитися та не морщитися при огидному смаку, переможе саму огиду. Звідси та надзвичайна влада над вихованням відчуттів, яка належить розвитку свідомих рухів та управлінню ними. Це володіння емоціями, яке складає задачу всякого виховання, може з першого погляду показатися придушенням відчуття. Насправді воно означає тільки підкорення відчуття, скріплення його з рештою форм поведінки, доцільну його спрямованість. Прикладом розумного використовування відчуття можуть служити так звані інтелектуальні відчуття: цікавість, інтерес, здивування, які виникають в безпосередньому зв'язку з інтелектуальною діяльністю та керують нею найявнішим чином, хоча самі мають надзвичайно незначний тілесний вираз, що вичерпується переважно декількома тонкими рухами очей та особи. Практичний психолог Костянтинівського Навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Зінченко Наталія Володимирівна
| |
| Переглядів: 1710 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |