Каталог статей

Учень 1-й

Село дріма в передранковім сні,

Із вітром тихо гомонять тополі,

Світанок бродить по терпкій росі,

Фарбує обрій у рожевий колір.

Учень 2-й

Ось прокричали в небі журавлі,

І потяглися в далі малинові.

Скриплять за мостом явори старі,

Розгойдуючи тишу світанкову.

Учень 3-й

Вертаються із вирію лелеки,

Несуть на крилах сонце і тепло,

Так сонячно на світі і так легко,

Не віриться, що є на світі зло.

Учень 4-й

Щось не те на Україні,

Щось не все в порядку.

Сади вишневі похились,

Хрущі давно вже не гудуть.

Лише жуки ті колорадські,

Картоплю день і ніч гризуть.

Жайворонки в полі вже не так співають,

Пестициди й хімікати вітри розганяють.

На городах наших огірки не родять

Хмари з кислими дощами дуже часто ходять.

Учень 5-й

Ревуть та стогнуть землі просторі,

Від дудчанських рясних бур’янів

Земля не видна в цьому горі,

Що має таких господарів.

Учень 6-й

Невже вам, люди, байдуже буде,

Як землям ради не дадуть.

Куди не гляне людське око,

Поля в амброзії цвітуть.

Учень 1-й

Ніхто землі не захищає.

І обробляють як-небудь.

А коли вродить щедро нива

Із землі святої все гребуть.

Учень 2-й

Та треба миром їм сказати,

Щоб знали ледарі про це

Усім, хто до землі байдужий

Пора вручити їм пірце.

Дівчатка співають частівки

Ми в Дудчанах живем

Край свій дуже любим.

Та у нас екопроблем

Не злічити, друже.

         Перша: траса є у нас.

         Нам свинець, СО дає.

         То ж тепер наші городи

         Лиш свинець чудово родять.

Ще морока є у нас –

Дим із траси нам несе.

Тож і дихає народ

Тим, «что Бог нам пошлёт»

         Іще диво, ось так диво:

Був у нас і парк красивий,

Птахи, квіти, звірі, трави.

Усього було чимало.

А тепер лиш глянь – умреш.

Ти ж куди сміття це преш?

Був лісочок – став смітник,

І народ до цього звик.

         Мертві бджоли не гудуть,

А живі голосять –

Ніде гречки не знайдуть,

Тож нітрати носять.

Разом промовляють:

Про недоліки колись

Говорили неохоче.

Тепер криком кричимо –

Ніхто й слухати не хоче!

(Звучать тривожні акорди, на сцену вибігає переляканий зайчик, дерева обступили зайчика. Співають на мотив пісні «Остров невезения»)

Дерева

Що з тобою зайчику, чому знов тремтиш?

Чом на своїх ладоньках ледве ти стоїш?

Чом на своїх ладоньках ледве ти стоїш?

Що з тобою зайчику, чому знов тремтиш?

Зайчик

Гнали мене трактором і якимсь авто.

Пес поїв зайчаток всіх, не утік ніхто.

Пес поїв зайчаток всіх, не утік ніхто.

Гнали мене трактором і якимсь авто.

Дерева ховають вітами зайчика. На сцену виходить лисичка і шкандибає.

Дерева

Що з тобою лисонько, чом на лапках трьох?

Чом така обідрана, що з тобою, ох?

Чом така обідрана, що з тобою, ох?

Що з тобою лисонько, чом на лапках трьох?

Лисичка

Снить про шапку лисячу кожен чоловік.

Ледь з капкана вирвалась обідрала бік.

Ледь з капкана вирвалась обідрала бік.

Снить про шапку лисячу кожен чоловік.

Дерева ховають лисичку.

На сцену виходить обгоріле дерево з мертвою пташкою в руках.

Дерева

Що з тобою, сестронько, чом згорів весь бік?

Хто пташкам вкорочує так безжально вік?

Хто пташкам вкорочує так безжально вік?

Що з тобою, сестронько, чом згорів весь бік?

Обгоріле дерево

В лісі, на галявині дикуни жили,

Звалися туристами, їли і пили.

Птиць з рогатки нищили, молодняк товкли,

І смітник, і вогнище кинули й пішли.

Учень 1-й

Ми – атомні заложники прогресу,

Вже в нас нема ні лісу, ні небес.

Так і живем – від стресу і до стресу.

Абетку стресу маємо – АЕС.

Учень 2-й

О, земле рідна! Боляче душі.

За ту збіднілу фауну і флору,

І сором за душевних тих сліпців,

Що нівечать безцінну твою вроду.

Учень 3-й

Сліпців, котрі не втямили азів,

Що справжнє щастя – в килимах із квітів,

У сріблі рос, у золоті хлібів,

У кришталях оцих джерелець світлих.

Учень 4-й

Прости нам, Земле, спалені ліси,

Прости ґрунти збіднілі й неродючі,

І атом той, що вирвався на волю,

Перевернув людську нелегку долю.

Учень 5-й

Прости нас, Земле, все ж таки прости,

Бо голова всьому живому – ти.

Можливо, розум людства не засне,

І він проснеться і тебе спасе.

Співають на мотив пісні «Мы желаем счастья вам!»

В селах, де кружля сірчистий газ,

Де феноли часто душать нас,

Де хорошу воду  в бочці ждемо вічність ми.

Щоб було нам легко в тяжкий час,

Дуже треба кожному із нас

Берегти природу повсяк час.

         Ми бажаєм вам завжди

         Чистого повітря і води

         І сонця промені

Хай завжди ідуть сюди.

Ми бажаєм щастя вам

І воно повинне прийти.

Учень 6-й

Любіть природу рідну,

Завжди милуйтесь нею:

Ранковими світанками,

Вечірньою зорею.

Учень 1-й

Не спричиняйте болю,

Не рвіть природі коси,

А щоб росли густії,

Споліскуйте у росах.

Учень 2-й

Все на землі, все треба берегти:

І птаха, і звіра, і оту тваринку.

Не чванься тим, що цар природи – ти,

Бо врешті ти – лише її частинка.

Так, частка-невеличка і залежна.

Цю істину сприймай беззастережно.

Якщо береш, то треба віддавати,

Коли й надалі хочеш царювати.

Учень 3-й

Природа нам – як рідний дім,

Вона усім – як мати.

Щоб лад завжди був в домі тім,

Про це нам треба дбати.

Звучить гімн Всеукраїнської дитячої спілки «Екологічна варта» -
«Діти сонця» сл. Олександра Вратарьова, муз. Юрія Шевченка.