Каталог статей

Озирнись навкруги: в землі, в траві, в камінні, у хмарах, в деревах, у будинках, в горах, в людях і навіть в старому чоботі сплять маленькі жовті частинки (назвемо їх головастиками), що утворюють електрику. Їх не видно, але вони є. Коли навколо спокійно, ці малята сплять, ніби нічого не трапилось.
Але ледь вітер почне ганяти хмари, а грім-буревій порушує їх спокій, головастики страшенно сердяться і електрика одразу прокидається. Малята починають бігати, шукати один одного і збираються докупи. Ось уже зібралися в хмаринці: їх багато, тому й захотіли на когось напасти, в щось влучити. Вибрали гору.
«Трах!» — влучили. Із хмари вилетіла блискавка. Вона вдарила прямо в гору. А з блискавкою вискочили і головастики. Вони теж кинулися на гору. Ті, що повилітали з двох хмар, знову націлилися одне на одного.
«Трах!» — блискавка полетіла між хмарами. Це головастики кинулися із хмари, де їх було багато, в хмару, де їх було мало.
Потім блискавки мигали одна за другою: електрика перескакувала з однієї хмаринки в другу, з другої — в третю, потім знову назад, і знову у землю.
«Трах!» — блискавка влучила у високу тополю. Дерево відразу загорілося. Блискавка завжди вибирає що-небудь високе: високе дерево, високу башту, високі гори.
Отже, блискавка — це надзвичайно сильна електрична іскра, а головастики — електричні заряди, її треба остерігатися.