Каталог статей

Родинне свято

 Підготовка до свята: разом з батьками скласти родинне дерево; написати твір на тему „Моя родина”, вивчити прислів’я про родину, сім’ю; розучити з дітьми пісні до свята; запросити на свято всіх родичів.

              Оформлення залу: на стінах „Родинні дерева”; на сцені – декорації „Українська хата”;  у залі – столи з українським посудом, коровай на рушнику; вироби, виготовлені руками батьків і дітей; записи пісень, платівки.

Хід свята

              1 учень.

              Добрий день вам, люди добрі!

              Раді з святом вас вітати,

              Щастя і добра бажати.

                  2 учень.

              Красиво і ніжно у нашій світлиці –

              Квіти на вікнах горять чарівні.

              Сьогодні у нас родиннеє свято

              І хочеться всіх привітати мені.

Звучить пісня „Зеленіє жито, зелене” у запису.

 Танець з рушниками.

              Учитель. Шановні гості, просимо вас взяти участь у нашій щирій розмові на святі нашого роду. Ми з вами всі – український народ, який складається з родин – великих і малих, дружних і працьовитих. Як могутня ріка черпає силу з маленьких джерел, так і наша українська культура збагачується родинами, сім’ями. Потрібно вивчати, шанувати свій народ, його мову, рідний край, бо ми – його частина. Згадаємо, що ж таке родина, родичі, родове дерево.

              3 учень. Родина – це група людей, що складається з дружини, чоловіка, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом.

              Родовід – це історія поколінь певного роду. Діти – листочки й квіти на дереві, батьки – гілки, бабусі й дідусі – стовбур, товсті гілки, а прародичі – то коріння.

              4 учень. Чи знаємо ми своїх предків – дідусів, бабусь, прародичів? Чим вони займались, як жили в ті давні часи? Наші батьки не вічні. Настане час, коли пам’ять про них залишиться у спогадах, фотографіях, листах, які ми не вміємо берегти. Ми хочемо більше знати про те, як жили наші предки.

1 учень читає вірш О.Олеся

            Наші предки слов’яни

                                                      Над озерами, річками,

                                                      На полянах лісових,

                                                      На стрімких високих горах,

                                                      На просторах степових,

                                                      Де лише сіріє стежка,

                                                      Або вкрився збіжжям лан –

                                                      Скрізь розкидані оселі

                                                      Наших прадідів – слов’ян.

                                                      Оселялись цілим родом:

                                                      Що людина, як одна?

                                                      Кровні люди – рід складали,

                                                      Кровні роди – племена.

Кілька учнів розповідають про свої родинні дерева.

              Учитель. Справді, це щастя, коли ми можемо торкнутися джерела нашої культури. У народі кажуть: „Козацькому роду нема переводу”. Щоб роду не було переводу, треба берегти його коріння. Як співає Н.Матвієнко: „З роду в рід кладе життя мости, без коріння саду не цвісти, без стремління човен не пливе, без коріння гине все живе”. Хто ж є берегинею роду?

              5 учень. У давнину говорили, що то хата, оселя, усе, що в ній є, що збагачує, освячує сім’ю і піснею, і вишивкою, і добрим словом, і спогадом.

              6 учень. Дім, домівка, рідна хата. Такі давні і завжди сучасні поняття. Близькі, зрозумілі кожному. Але житло лише тоді ставало домом, коли в ньому поселявся Дух, спалахувало родинне вогнище.

Пісня „Хата моя, біла хата”

              7 учень. Берегиня – це богиня сімейного затишку. Головною берегинею родини була мати.

              8 учень. Її називали святою. Т.Г.Шевченко писав:

                                                      У нашім раї на землі

                                                      Нічого кращого немає

                                                      Як тая мати молодая

                                                      З своїм дитяточком малим.

              9 учень. Мама народжувала дитину, співала їй колискових, вчила добра і любові.

              10 учень.                 

                                                      Заспівай мені, мамо моя,

                                                      Як бувало колись над колискою.

                                                      Буду слухати, слухати я

                                                      І стояти в задумі берізкою.

Мами виконують колискову.