Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » "Методична скарбничка" | [ Додати статтю ] |
Інсценізація за мотивами народної казки "Ріпка"
Інсценізація за мотивами народної казки "Ріпка"
Ведучий:
Не часто в нашій Україні Бува, щоб ріпку хтось садив... Але було... В одній хатині Дідусь Панас з сім”єю жив. Раз навесні, коли берізки Пухкі сережки одягли, Коли дрібні зелені бризки Так рясно на гілля лягли, Дід порався в своїм садочку, Доріжки чистив, тин ладнав, Скопав землицю на горбочку, Що посадити тут – не знав. І раптом вибігла Ганнуся, Набрати думала води... Підбігла, лащиться:”Дідусю, Ти мені ріпку посади!” І посадив... Ходив щоранку поливати, Глядів, щоб півник не стоптав. Бур’ян зривав, щоб їй зростати, Ретельно ріпку доглядав. А українські землі – диво! За труд відплачують як слід. І ріпка виросла красива, „Хороша ріпка!” – каже дід. Блищить на сонці чепурненька, Як мед, не скласти їй ціни, Тугенька, жовта, величенька. А висоти! А ширини! Танок сонячних промінчиків: „гріють ріпку” Дід довго нею милувався, І знав, що він досяг мети. Хоч шкодував, і хоч вагався, Та все ж сказав:”Пора тягти!” На другий день зібрався зранку, Неначе десь на свято йшов, Надів сорочку-вишиванку, До ріпки стиха підійшов. До неї чемно привітався, Примірявся і так, і сяк. Але ж... як тільки не старався, А витягти не міг ніяк. Дід: Гей, жінко, нумо вийди з хати, Покинь всі справи хоч на мить. Біжи мені допомагати, Бо ріпка глибоко сидить. Баба: Ти кликав, діду? Я хутенько, Усе покинула й біжу. Ця ріпка й справді величенька, Давай тобі допоможу. Ведучий: Бабця - за діда, дід – за ріпку, Разом щосили потягли... Вона ж сидить в землиці кріпко – Так витягти і не змогли. Баба: Онучко, чуєшь? Йди скоренько! Де ти там граєшься? Давай! Засіла ріпка глибоченько, Її тягти допомагай! Ведучий: Дівча – за бабцю, Та – за діда, А дід – за ріпку, Й потягли... Не подає красуня й виду. Так витягти і не змогли. Онучка: Сірко! Біжи сюди, собачко! Чіпляйсь за мене, В ряд ставай! Разом і витягнем, побачиш. Ти тільки нам допомагай. Ведучий: Сірко – за внучку, Та – за бабу, Бабуня діда обійма, Той тягне... Та виходить слабо, І успіху ніяк нема. Сірко: Гей, кицько, глянь, усі при ділі. Не гай часу, сюди біжи! Що розляглася в тому зіллі? Ти краще нам допоможи. Ведучий: Киця - за собачку, Той за онучку зачепивсь, Вона – за бабу, та – за діда, А дід за ріпку ухопивсь. Дід тягне обома руками, Командує:”Тягніть! Тягніть!” Сам сперся обома ногами... А ріпка смирненько сидить! Лоби в усіх уже намокли, Сміється сонечко згори, А мишеня блиснуло оком І хвацько вилізло з нори. Миша: Без мене тут не буде діла, Це знає навіть дід Панас. Буває, що великій силі Бракує трішечки підчас. Кіт: Ти краще, мишко, не хвалися. Підходь хутчіш, за хвіст бери, Гарненько ніжками зіприся, Повітря в груди набери... Ведучий: І тянуть всі: Мишка – за кицю, Кицюня – хвостик у Сірка, Сірко – онуччину спідницю, А та – бабуні фартуха. Бабуня держить чоловіка, Піт виступає на чолі, Дід тягне ріпку, цупить, смика... І.... ріпку витягли з землі! Коріннячко у жовтій глині, Така блискуча і гладка... Всі впали і лежать на спині, Проте ніхто не наріка. Сусіди вибігли із хати, Ото вже галасу було!... Дідусь усіх став пригощати, Наїлося усе село! М.Могила. З живого джерела. К.:1997 | |
| Переглядів: 6563 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |