Каталог статей

Задачі-жарти та їх роль у розумовому розвитку дитини

Зародження математичних розваг у вигляді жартівливих і цікавих задач, головоломок, відгадування чисел та інших різноманітних зав­дань на кмітливість сягають глибокої давнини. Перші посібники з математики, що їх використовували у Вавилоні, Стародавньому Єгипті, Індії та Китаї, школах великих латиноамериканських, африкан­ських і тихоокеанських острівних цивілізацій, були збірниками ціка­вих задач і повчальних історій. Ця форма залишалася чи не єдиною навіть і тоді, коли накопичився вже достатній запас знань з матема­тики.

     Виник цей жанр дуже давно. Коли потрібно було вчити і вчити­ся математиці, люди перш за все зверталися до жартівливих задач і загадкових історій; "вчитись граючись" - було перше методичне гасло, перша методична вказівка.

     Сліди жартівливих і цікавих задач можна знайти в давньоєги­петських, китайських, грецьких, індійських та інших старовинних документах і книгах. Ще в так званому папірусі Ахмеса 4000 років тому були записані подібні задачі. Цей старовинний документ мав такий заголовок: "Способи, за допомогою яких можна дійти до розуміння всіх темних речей, всіх таємниць, які містяться в речах".

       Розвиток цього типу задач йшов поряд із загальним розвитком математики й обумовлювався різними чинниками, серед яких були допитливість людського розуму та інтерес до чудасій, почуття гумо­ру, задоволення і радість, яка виникає в результаті вдалої розумової діяльності.

       Десятки і сотні математичних задач на кмітливість переходили з покоління до покоління, з вуст у вуста, від народу до народу, з од­них книжок в інші. Одна з перших цікавих книжок з математики "Задачі для вдосконалення розуму юнацького" приписується вчено­му монаху VIII ст. Алькуіну з Йорка, який працював директором школи при дворі франкського короля Карла Великого. Ця книга ко­ристувалася великим успіхом протягом майже цілого тисячоліття. З неї взято багато цікавих задач, які користуються популярністю і тепер (серед них - задача "про переправу через річку вовка, кози і капусти" та інші).

       В Україні теж відомий цілий цикл цікавих задач, в яких вико­ристані математичні поняття. В них виявляється розум, кмітливість і спостережливість нашого народу, відбито його щоденне життя. Нерідко такі задачі, що прийшли до нас з глибини віків, прикрашені добрим народним гумором, забарвлені національним колоритом.

      Відомий методист математики К. М. Щербина, який у 1929 р. у Харкові опублікував статтю "Народна математика і школа", вважав, що народні задачі, що їх найбільше використовують у побуті, можуть привчати дітей уважно, з інтересом ставитися до оточення.

      Прихильником використання народних задач у навчальному процесі у 60-х роках XX ст. в Україні була Л. М. Граціанська. У своїй праці "Нариси з народної математики України" вона зазначає, що саме в народних задачах і загадках відображаються певні математичні поняття, і наводить приклади таких задач. Ось одна з них:

"Скільки нас є?"

Сім, сімнадцять, без двох двадцять, семеро, троє, ще й малих двоє.

      У математичній літературі цікавим задачам завжди приділялася велика увага, бо вважалося, що елемент цікавості полегшує навчан­ня. Задачі-жарти — це цікаві ігрові задачі з математичним змістом. Для їх розв'язання потрібно більше винахідливості, кмітливості, почуття гумору, ніж вміння виконувати обчислювальні дії (тобто певні знання математики), хоча в більшості з них повністю витримана зовнішня форма арифметичних задач: дано умову, є числові дані й запитання. Побудова, зміст, запитання в цих задачах незвичні. Вони лише побічно нагадують математичну задачу. Суть задачі, тобто ос­новне, завдяки чому можна здогадатися про розв'язок, дати відповідь, замасковано зовнішніми, другорядними умовами. Для правильного їх розв'язання не вимагається виконати арифметичні дії, вони базу­ються на здогадці, кмітливості.

      Дітям дошкільного віку доступні задачі-жарти як один з видів математичних розваг. Вони є корисним засобом розвитку у дітей логічного мислення, вміння проводити аналіз і синтез, узагальнюва­ти, абстрагувати, порівнювати, зіставляти і конкретизувати, розкри­ваючи зв'язки, що існують між явищами. 

       Це питання нерозривно пов'язане з розвитком пізнавальних здіб­ностей та інтересів, з певним емоційним ставленням до пізнаваного об'єкту, явища.У процесі роботи над цим видом задач відбувається розвиток правильної, точної, лаконічної математичної мови, а це також одне з важливих завдань формування елементарних математичних уявлень у дітей дошкільного віку.

      Для розвитку інтелекту дошкільнят треба створити такі умови, які б викликали у них інтерес до розумової діяльності, бажання міркувати. Інтерес і бажання - це ті імпульси, без яких мислення не стає потребою.

     Різноманітні за формою і змістом задачі-жарти можуть бути використані вихователем для пожвавлення заняття, зняття втоми, посилення або переключення уваги, при переході від однієї частини заняття до іншої. В цьому випадку вони повинні створити у дітей позитивний емоційний стан, інтерес до наступної діяльності на занятті, активності. З метою уточнення, конкретизації знань дітей вихова­тель може використати їх і в ході заняття з математики. При цьо­му задачі підбираються з врахуванням мети заняття і розвитку дітей.

     Використовуються задачі-жарти і в повсякденному житті у ході спостережень за певними ситуаціями, про які йдеться в умові задачі, під час розмов та бесід. Використовуючи різноманітні ситуації, до­рослий спрямовує пошукову діяльність дитини, коригує її.Успіх у роботі залежить від того, наскільки діти розуміють жарт, вміють послідовно і доказово мислити, акумулювати розумові зуси­лля.Вихователю необхідно враховувати вікові особливості дітей, їхні нахили, індивідуальний темп розвитку, здійснювати індивідуальний підхід.

     Важливо навчити дітей доводити правильність розв'язку і відповіді. Це привчає дітей не тільки висловлювати свої судження, а й доводити їх. Підбираючи такі задачі, треба виявити достатній педагогічний такт, щоб жарт був справді пов'язаний з математич­ним боком справи, а не з якоюсь нісенітницею. Задача-жарт не по­винна бути безглуздою. Така задача не може бути корисною для ма­тематичного розвитку дитини. Необхідно формувати у дітей здатність критично ставитися до змісту задачі, її розв'язку.

    Зміст задач-жартів не має бути занадто простим. У такому ви­падку дитина не докладатиме пізнавальних зусиль, тобто активністьїї буде мінімальною. Якщо ж вони будуть дуже складними, то дити­на навіть не зможе приступити до її розв'язання і, природно, втра­тить пізнавальний інтерес. Необхідно дотримуватися відомого дидак­тичного правила "від простого до складного", з логічною побудовою змісту завдань, з поступовим зростанням складності. Вони повинні бути невеликими, з відтінком легкого й тактовного гумору.

      Роботу над цим видом задач доцільно здійснювати не від випад­ку до випадку, а систематично. Тоді вона призведе до підвищення ефективності навчання математики загалом.

"Веселі задачі" / упор. О. Яловська