Каталог статей

Продовження

Моя криниця – край козацький,

Буя Кирилівка в садах,

І Чигирин, і річка Тясмин,

Що вічно в’ється в рівчаках.

А за горою – і Козацьке,

І біла хата у садку.

Де рідна, ніжна, люба мама

Мене гойдала в сповитку.

І над колискою співала:

«Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Та соловейко не дає…»

Вірші поета. Люба мамо, –

Струмок життя, ні – джерело,

Як вщерть наповнена криниця –

Лишає в душах нам добро.

Козацький край – лани широкі.

Безмежжя зораних степів

І – «ми». Хто «ми?» Авжеж нащадки

Преславних лицарів-дідів…

                                                        Галина Красицька

*  *  *

Може десь земля є краща й вища,

А над нею – небо золоте,

Та мені найкраща та, де вишня,

Та, де вишня мамина цвіте.

                                               В. Радиш

Черкаси

Спадають до Дніпра, мов сходинки, тераси,

На рівному плато – будинки і сади.

Це – місто вільних козаків – Черкаси

То князь Мстислав  полки привів сюди.

Столиця гетьманства – тепер велике місто

Студентів, хіміків, учених і майстрів, -

Перлина українського намиста,

Оброблена руками трударів.

                                                                  Й.Спектор

Канів

На Канівських схилах – Чернеча гора,

Під тою горою – сиві хвилі Дніпра…

І думає думу великий Тарас

Про милу Вітчизну, про майбутнє, про нас.

                                                                           Й.Спектор

Корсунь-Шевченківський

З гранітних брил не змиє сива Рось

Живої пам’яті прадавньої звитяги:

Знамено русичів над Хоросунем зайнялось

І похилило грецьких воїв стяги.

Під Корсунем шляхетськії хоругви

Здолав Богдан. А через три віки

Штандарти – символи фашистської наруги –

Були поламані на берегах Росі-ріки.

                                                                           Й.Спектор

*  *  *

Черкащина! Твій край казковий!

В садах буя Звенигора,

Густі зеленії діброви,

Дніпро і Рось – брат і сестра.

Тарасів край, Богдана слава

І пам’ять Корсуня жива….

Пісенний край твій величавий,

Навіки рідна сторона.

                                               Й.Спектор

*  *  *

України рідної окраса,

Край пісень і золота – зерна.

Ти колиска нашого Тараса,

Чарівна Черкаська сторона.

Над тобою прогули  сторіччя

В дзвоні пут і праведних мечів.

А сьогодні доля трудівнича

Розквіта в оселях сіячів.

Оглядаю далі придніпрові –

Й горде щастя крильми обійма.

Є краї на світі пречудові,

 Та за тебе кращого нема.

                                                        П.Власюк.

Черкаська земля

                                 Музика Даценка  Слова народні

Зелені діброви, величні будови,

Гаї неозорі, поля.

Будь щедра і вільна,

Моя українська

Черкаська квітуча земля.

Тобі, наша рідна,

Багата і плідна

І шану складає народ.

Шевченків наш краю,

Про тебе співаєм,

Хай пісня луна до  висот.

Зелені діброви, величні будови,

Гаї неозорі, поля.

Цвіте, наче казка,

Чудова Черкаська

Тараса Шевченка земля.

*  *  *

Хай наймиліша батьківська земля

Тебе на добрі вчинки окриля,

А та любов, що в серці ти зберіг,

Веде завжди на рідний твій поріг,

Бо починається від нього Україна

І рідна мова, й пісня солов’їна.

                                               В.Дігтяр

«Софіївка» - це уманська перлина,

Немов троянда пишно розквіта.

І мова українська солов’їна

Вже звідусіль до мене доліта.

Казковий витвір розуму й природи

Оспівує життя миттєвий плин.

Наперекір всім витівкам погоди

Прийди сюди і освятися ним.

                                                В.Дігтяр

Черкаський край

Колись створив Бог небо голубе,

І нашу землю, і зелені трави,

І воду у Росі, і жито золоте,

Й співучих птиць, що звуться солов’ями.

Людей прекрасних тут він поселив

І дав він мову щиру й гомінку

І душу дав відверту і палку,

І край назвався цей – Черкаським краєм!

                                                                  Ахмєдова Ірада

Чотирнадцяте грудня

У даль віків вогнем багряним

Сторінку слави впише час,

Як мужньо бились і як гнали

Ворожу зграю із Черкас.

Грудневий день цей буряно і грізно

Відкрив світанок крізь війни туман.

Грудневий день цей сяятиме вічно

В серцях і думах вдячних черкащан.

Нам не забуть бійців Путейка,

Вернигори в вогні заграв,

І Молоткова і Хоменка

І всіх, хто місто визволяв.

Немає з нами їх на світі,

Лягли у славі і вінках…

На їх могилах – пламінь квітів,

Нащадків пам’ять у віках.

І кличуть нас на Пагорб Слави

Їх голоси крізь дим століть.

Сьогодні й завтра вони з нами

В новій державі, в дні нові.