Каталог статей

Досвiд переконує, що на розвиток пiзнавальних iнтересiв учнів позитивно впливають такі види завдань з логiчним навантаженням:

1. Завдання з елементами дослiдження. До них можна вiднести        вправи iз словами “порiвняйте”, “видiлiть головне”, “покажiть”, “доведiть”, “узагальнiть” та iн.

2. Завдання, при виконанні яких учнi “вiдкривають” для себе зв’язки, залежностi, закономiрностi тощо i переконуються в їх справедливостi. До них належать, зокрема, вправи на здiйснення простих умовисновкiв, найпростiших класифiкацiй та групування предметів.

3.  Практичнi завдання  на використання рiзних тверджень.

4.  Цiкавi вправи та iгри.

5. Самостiйне складання вправ учнями (спочатку за аналогією, пiзніше — за конкретними умовами).

          Щоб учні, скажiмо, глибше усвiдомлювали зв’язки i залежностi мiж величинами, що входять у задачу, потрiбнi слецiальнi вправи. Їх можна розподiлити на три групи:

              * задачi-запитання;

              *прості задачi пiдвищеної трудності;

              * приклади, що пропонуються парами.

         У задачах-запитаннях вiдомими є два i бiльше значень однієї з величин, пов’язаних мiж собою певною залежнiстю, а шуканим — відношення мiж вiдповiдним значенням другої величини. Для вiдповiдi на задачу-запитання досить встановити залежнiсть мiж величинами, а дії виконувати не треба. Наприклад: «Двi дiлянки прямокутної форми мають однакову ширину. Довжина першої дiлянки 150 м, а другої – 450 м. Яка дiлянка має бiльшу площу?»

         Задачi-запитання здебiльшого передбачають розкриття взаємозв’язку мiж пропорціональними величинами (цiною, кiлькiстю, вартiстю; швидкiстю, часом, відстанню; площею прямокутника тощо).

Розв’язування простих задач підвищеної складностi допомагає учням засвоїти залежностi мiж величинами, оскiльки тут треба з’ясувати не лише змiст арифметичних дiй, а й вiдповiднi взаємозв’язки мiж величинами.

Наприклад : “З однієї дiлянки викопали 360 т картоплi, а з другої за такого ж урожаю з 1 га - 120 т. Площа якої дiлянки більша? У скiльки разiв?”

         Пропонуємо зв’язки прикладiв-пар:

370 + 48 i 370 + 50

У якому прикладi вiдповiдь бiльша? Чому? На скiльки бiльша? Знайдіть вiдповiдь першого прикладу. Знайдiть вiдповiдь другого, використовуючи вiдповiдь першого.

Розглянемо зразки функцiональних вправ з бiльшим логічним навантаженням:

1.На шлях вiд дому до школи учень затрачає стiльки ж часу, як i на шлях вiд дому до крамниці. Про що це свідчить?

2.Мiж електростанцiєю i селом А поставили електричних стовпів бiльше, ніж між електростанцією i селом В. Про що свiдчить цей факт?

         Методика роботи вчителя з використанням завдань з логiчним навантаженням як засобу розвитку пізнавальних iнтересiв учнiв передбачає:

1. Живе споглядання. Конкретний якiсний i кількісний аналiз (одночасно) пiзнавального матерiалу. Дедуктивне прикладання попередніх аксіом у складнiших пiзнавальних ситуацiях.

2. Iндуктивне узагальнення пiзнавального досвiду засобамм своєчасно впроваджуваної термiнологii.

3. Пiдсумки, синтез, формулювання тверджень, що логiчно обґрунтовують усвiдомлене вмiння вчитися, активно здобувати знання. У синтезi збагачується система аксiом, необхiдна i достатня для логiчного обґрунтування вмiнь, які в системi однотипних тренувальних вправ трансформуються в автоматизованi навички — iстотну ознаку квалiфiкованої творчої працi.

         Складаючи систему нестандартних завдань, ми виходили з таких мiркувань. У життi людей в основному доводиться мати справу з нестандартними ситуацiямм. Навіть якщо ми будуємо будинок за одним проектом, i то при спорудженнi кожного окремого будинку доводиться вирiшувати рiзнi вiдмiнні одна вiд одної задачi.

              Систему завдань ми розбили на кiлька рiвнiв за їх логiчним навантаженням. При виконаннi завдань першого рiвня учень лише обґрунтовує твердження. Завдання другого рiвня дають змогу самостiйно дiйти до певних висновкiв, довести їх правильнiстъ, перевiрити тощо. Вправи й задачi третього рiвня стимулюютъ дiтей до активної розумової дiяльностi, до творчого пошуку, що є характерною ознакою справжнього пiзнавального iнтересу.       

         Наведемо для прикладу добiрку завдань для 1 класу:

1. Кубик — паровоз, порожнi сiрниковi коробки - вагони. Причепи до паровоза К вагонів (К менше 10). Покажи перший, другий.... десятий вагончик. Покажи останнiй, передостаннiй. Вiдчепи другий, третiй з кінця, вiдчепи останнiй вагон.

2. Полiчи кружечки зліва направо, а потiм справа налiво. Що можна сказати про кiлькiсть кружечкiв в обох випадках?

3.  Назви найменше число. Чи можна назвати найбiльше?

4. Склади приклад на вiднiмання, де зменшуване дорiвнювало б вiд’ємнику.  Який результат?

5. В автобусi було 17 чоловiк. На зупинцi зiйшло 8, а ввiйшло 1. Збiльшилася чи зменшилася кiлькiсть пасажирiв i на скiльки чоловiк?

6. У мене є кілька монет на суму 20 коп. Якi в мене монети i скiльки їх?

7. Диня важить менше, ніж кавун, а кавун менше, нiж гарбуз. Що легше:

диня чи гарбуз?

         Таким чином, розвиток логiчного мислення — неодмiнна умова свiдомого набуття знань учнями, формування їхнього пiзнавального iнтересу. Для виховання iнтересу надзвичайно важливо, “щоб усi предмети викладалися логiчно: щоб заняття кожним предметом розвивало логiчнiсть у думках учня”. Це означає, що кожний учитель мусить навчити дiтей визначати подiбне й вiдмiнне мiж предметами i явищама, привчати їх до аналiзу, синтезу, узагальнення, індукцiї, дедукції та iнших розумових операцiй.

         Безперечно, використання завдань з логiчним навантаженням — це тiльки частина проблеми формування стiйкого iнтересу до навчання. Не менш важливо, щоб вивчення програмних питань курсу передбачало розумовий розвиток дiтей, тренування пам’ятi, самостійностi, гнучкостi мислення тощо. Так, тренування пам’ятi доцiльно пов’язати з пошуками найрацiональнiших прийомiв запам’ятовування, з виявленням певних закономiрностей. Наприклад, один з учнiв бере 10-15 маленьких аркушикiв паперу i малює на них без будь-якої системи вiд 3 до 10 кружечкiв або ставить стільки ж крапок, перемішує малюнки, витягає один з них i показує своєму товаришевi, потiм ховає картку i пропонує цьому учневi сказати, скiльки кружечкiв чи крапок на картцi та в якому порядку вони розмiщенi. Згодом такі вправи ускладнюються : на аркушах учнi малюють кружки, трикутники, квадрати та iншi геометричнi фiгури.

         Досвiд показує, що успiх у формуванні пiзнавального iнтересу в основному забезпечується правильним плануванням видiв i форм вправ, складанням ефективних їх систем, а також дійовим способом керівництва процесом навчання, створенням правильних дидактичних умов.

         Сучаснiсть висуває серйозні проблеми розвитку й удосконалення освiти. Вiд якостi, глибини та обсягу знань, якими оволодiває пiдростаюче поколiння, значною мірою залежить прогрес нашого суспільства.

         Пiдвищення наукового рiвня загальноосвітньої підготовки випускників середньої школи тiсно пов’язане зi станом початкової освiти. У молодших класах в учнiв формуються основні інтелектуальні уміння, необхiднi для успішного оволодіння курсом середньої школи, розвиваються пiзнавальнi сили i здiбностi, змiцнюються їх уміння й навички самостiйно засвоювати та осмислювати навчальний матерiал. Найважливiшою умовою виховання цих цiнних якостей є підвищення пізнавальної активності дітей, розвиток у них пізнавальних iнтересiв, логiчного мислення.

         Основними шляхами розвитку логічного мислення є:

- виховання свiдомого, вiдповiдального ставлення до навчальної дiяльності, почуття обов’язку, розуміння суспiльної значущостi знань;

- виховання позитивних емоцiй, пов’язаних з навчальними заняттями ; розкриття краси процесу пiзнання, краси природних явищ, мовних засобiв, математичних законiв тощо;

- опосередковане виховання iнтересу (використання наявних у дiтей iнтересiв для виховання нових).

              Усе це разом - єдиний процес формування справжнього iнтересу до навчання, розвитку логічного мислення.

                                                                Баранюк М. І.      м. Умань

                                                                         Черкаська обл.