Каталог статей

Логічне мислення – засіб успішного навчання і виховання

Логiчне мислення є могутнiм засобом успiшного навчання й виховання, необхiдною умовою досягнення позитивних результатiв.

Розвиток в учнів логічного мислення — одне з важливих питань, що стоять перед учителем.

Спробуємо розкрити природу логiчного мислення, тобто його суть, структуру, взаємозв’язки з окремими компонентами навчального процесу.

Логiчне мислення — це вибiркове емоцiйно-пізнавальне ставлення особистостi до предметiв, явищ, подiй навколишньої дiйсностi, а також до відповiдних видiв людської дiяльностi. Тут виступаютъ в єдностi об’єкт логiчного мислення, що має захоплюючi, привабливi сторони, i є суб’єкт, для якого ці сторони життєво важливі.

Iншими словами, уміння щось побачити, здивуватися, захопитися, захотіти негайно зрозумiти, що, чому i як вiдбувається, знайти в собi сили, щоб вiдшукати вiдповiдi на цi запитання, не вiдступити перед труднощами, а, дiставши вiдповiдь, знову прагнути вперед, у незвiдане — все це, разом узяте, i є логiчне мислення. Логiчне мислення емоцiйне, воно дарує радiсть творчості, радiстъ пiзнання, воно міцно пов’язане з гостротою сприймання навколишнього свiту, увагою, пам’яттю, мисленням i волею.

У педагогіцi розрiзняютъ чотири якiснi етапи розвитку логiчного мислення.

Зацікавленість вважається найелементарнiшим мисленням, що за певних ситуацiй оволодiває учнями, але при змiнi ситуацiї швидко зникає. Цей стан розвитку мислення пов’язаний з новизною предмета, яка може й не мати особливого значення для людини. В учнiв ще не помічається прагнення до пізнання суті виучуваних предметiв, явищ, процесiв.

Допитливiсть характеризується прагненням проникнути за межi побаченого, розширити свої знання, дiстати вiдповiдi на запитання, що виникають пiд час навчання. На цьому етапi для учнiв характернi емоцiї здивування, почуття радостi вiдкриття. Вони самi прагнуть вiдповiсти на запитання: чому?, прагнуть розширити свої знання.

Пiзнавальне мислення — ще вищий етап розвитку учнів. Таке мис- лення пов’язане з намаганням учня самостiйно розв’язати  проблемне питання. В центрi уваги - проблема, а не готовi знання. При цьому учнi шукають причину, намагаються проникнути в суть предмета, самостiйно встановити закономiрнiстъ, розкрити причинно-наслiдковi зв’язки . Учень напружує думку, вольовi зусилля, виявляє емоції.

Теоретичне мислення характеризується спрямованiстю учнiв не ли- ше на глибоке i мiцне засвоєння знань, пiзнання закономiрностей i опанування теоретичних основ, а й на застосування їх на практицi. Теоретичне мислення виникає в учнів тодi, коли в них формуються науковi погляди, переконання, стiйкий свiтогляд.

Усi цi етапи розвитку логiчного мислення змінюються, взаємо проникають, пов’язуються мiж собою, часом спiвiснують в єдиному актi засвоєння знань, пiзнаннi нового.

 Розвиток логiчного мислення, як i будь-який процес становлення - це внутрiшньо необхiдний рух живої системи вiд нижчих до вищих рiвнiв та функцiонування, це якiснi зміни в цiлому, перехiд вiд нижчих структур пiзнання до вищих. У працях психологiв i педагогiв доведено, що розвиток логiчного мислення вiдбувається одночасно й у взаємодiї, на основi формування в них таких якостей : уміння видiляти суть питання (висловлення), відмежовуватися від неiстотних деталей, тобто абстрагуватися; переходити вiд конкретної ситуацiї до схематичної, не опускаючи нiчого iстотного, створювати простішу модель ; видiляти iз загального твердження часткове ; робити логiчнi висновки з посилань i застосовувати ці висновки; оцiнювати ефективнiсть способiв рiзних обчислень, перетворень тощо.

Навчання є основою формування пiзнавального мислення, бо в процесi навчання, з одного боку, вiдбувається збагачення учня новими знаннями, пiд впливом яких ширшим i глибшим стає його кругозiр.

Головна умова розвитку логiчного мислення — це розуміння дитиною змiсту i значення виучуваного. Для цього учитель повинен поставити перед собою педагогiчно чiтку мету : в чому він повинен сьогоднi переконати учнiв, як розкрити  їм значення даного питання в наш час i в найближчу для дiтей перспективу.

Друга важлива умова — це наявнiсть нового як у змiстi виучуваного, так i в самому пiдходi до його розгляду. Не можна повторювати вiдомі iстини на одному й тому самому пiзнавальному рiвнi; треба розширювати горизонти пiзнання учнiв.

Третя умова - це емоцiйна привабливiсть навчання. Треба прагнути, щоб здобуті на уроках знання викликали в учнiв емоцiйний вiдгук, активізувати їх моральнi, iнтелектуальнi та естетичнi почуття.       

Вже в 1 класi слiд пропонувати учням скласти задачу за малюнком; за коротким записом умови; за запитанням; за розв’язанням та вiдповiддю скласти умову; вставити в задачу пропущенi числа, за числовими даними скласти задачу на вказану дiю.

В розв’язанні таких задач вiдображається хоч i невеликий, але власний досвiд учня. Це — результат його конкретного мислення, вражень, уяви. У задачах можуть відбиватися колективна праця дiтей, спiльні iгри, спортивні змагання, участь в олiмпiадах тощо.

                   Особливий iнтерес у розвитку логiчного мислення вiдiграє складання i розв’язування вправ за таблицями, практичні завдання на визначення мiсткостi коробки вiд цукру, кофе, цукерок тощо, ваги грудки цукру, ваги зерна, яке мiститься в сiрниковiй коробці та iн.

         Для розвитку логiчного мислення класовод пропонує дiтям вранцi i ввечерi спостерiгати за небом, за змiнами в природi, за поведiнкою птахiв, а на уроцi скласти умову задачі про побачене.       

         Також для розвитку логiчного мислення учнiв доцільно   використовувати  прийом незакінченого розв’язання того або іншого  завдання.

 Робота проводиться у такій послiдовностi:

              - створення у дітей психологічної настроєності до сприймання                         нового способу розв’язування задач;

              - виконання спеціально дiбраної системи прикладiв “з буквами” (не тільки з Х) на основі зв’язку між даними дії i результатом її;

              - складання окремих дiй за реченнями, що є частинами умови задачi;

              - складання з окремих дiй числових вправ з буквою, розв’язування  цих вправ.

         Вiдповiдно до цього ми опрацювали з учнями цiлу систему запитань, вправ i завдань, якi вимагають порівнювати i узагальнювати. Серед завдань були логічні задачі, задачi без числових даних, задачi на кмiтливiсть i спостережливiсть, завдання дослiдницького характеру.

         На наступному етапі підготовчої роботи вводимо буквену  символіку для позначення шуканих чисел, рiзних виразiв, для перевiрки засвоєння поточного матерiалу.

         Пiсля цього учні розв’язували числовi приклади з обов’язковим аналізом їх i узагальненням в символiчному виглядi,

наприклад: 1. 47+13=13+47

                        25+50=50+25

перший доданок + другий доданок = другий доданок + перший доданок. Скориставшись тільки першими буквами, дiти записують: П+Д=Д+П; або Х+У=У+Х ; А+В=В+А i т.п.

                     2. 2+2+2+2=2*4=4*2 ; читаємо: “4 рази по 2, або по 4 двiйки”

                         5+5+5+5=5*4=4*5 ; читаємо : “4 рази по 5, або по 4 п’ятірки”

                         Х+Х+Х+Х=Х*4=4*Х;

                         А+А+А+А=А*4=4*А i т.п.

                     3. 4*2=2+2+2+2

                         4*5=5+5+5+5

                         4*Х = Х+Х+Х+Х

                     4. 2Х+3Х=Х+Х+Х+Х+Х=5Х

                         3А+2А=А+А+А+А+А=5А

         Пiсля виконання цiєї системи вправ i пiзнавальних завдань проводимо узагальнюючу бесiду на диференцiацiю понять “приклад з буквою” i “приклад без букви”.

Учитель (показує відкриту коробку з олiвцями) :

-    Полiчiть, скiльки олівцiв у коробцi.

Учень: У коробці п’ять олівців.

Учитель : Як записати число олiвцiв у коробцi?

Учень: Число олiвцiв у коробцi запишемо цифрою 5.

Учитель: (показує iншу закриту коробку):

-   А тепер скажiть, скільки олiвцiв у цiй коробцi.

Учень: Напевне сказати не можемо, бо не маємо змоги полiчити.                         Учитель:  Як записати число олiвцiв у цiй коробцi?

Учнi не можуть вiдповiсти.

         Виникає проблемна ситуацiя, розв’язавши яку робимо висновок:

число предметів, кількiсть яких нам вiдома, позначають цифрами;

число предметiв, кiлькiсть яких нам невiдома, позначають буквами.

         Отже, числа на письмi можуть зображатися як цифрами, так i буквами. Потiм з’ясовуємо, що числа, об’єднанi знаком дії, утворюють вираз (приклад):

5 + 4 = ;    8 – 7 = ;    5 + А = ;    18 – К = ;    Р – Х = i т.п.

         Увага учнiв звертається на те, що вирази (приклади) є без букви i з буквою. Потiм учні можуть розв’язувати спецiально дiбранi приклади з буквами та їх варiацiї. Заздалегiдь ми визначили, якi види задач дiти спроможні розв’язати складанням прикладiв з буквою, i записати ці приклади в тому порядку, в якому пропонує вiдповiдні їм види задач програма.

         Змiстом пiдготовчої роботи на цьому етапi були не тiльки приклади з Х, а їх аналоги з рiзними буквами, якi дiти опрацювали, спираючись на зв’язки між даними i результатами дії. При нагодi, щоб урізноманітнити роботу з формування свiдомого математичного мислення дитини, ми пропонували знайти значення букви методом добору чи використання певних властивостей натурального ряду чисел.

         Потiм учитель може запропонувати таку задачу: “За перший день робiтник виготовив кілька деталей, а за другий — на 5 більше. Всього за два днi вiн виготовив 45 деталей. Скiльки деталей робiтник виготовив за другий день?”

         Коли цю задачу було розв’язано, як звичайно:

45д. - 5д. = 40д.

40д. : 2 = 20д.

20д.+ 5д. = 25д.

учитель зауважив, що тут, по сутi, три приклади без букв.

- А якi ще приклади ми розв’язували? - продовжував вiн.

- Крiм прикладiв без букв, ми розв’язували приклади з буквою, - вiдповiли   учнi.

- А чи не можна цю задачу розв’язати за допомогою прикладiв з буквою?

         Знову виникає проблемна ситуацiя. Природно, учням важко одразу вiдповiсти на запитання, але у них виникає iнтерес до нового методу. Цей iнтерес пiдтримується i поглиблюється у процесi наступної роботи.

         “Давайте помiркуємо!” — цi слова можна часто почути на уроках. Схвилювати уяву учнiв, збудити їх iнтерес, дати поштовх думці, вчити логiчно й самостiйно мислити - така загальна мета будь-якого уроку. Тому урок має бути насичений цiкавим матерiалом, включати завдання підвищеної складності та завдання з логічним навантаженням.

          Пiд завданням з логiчним навантаженням розумiють такі вправи й задачi, виконання яких потребує всебiчного врахування взаємозв’язкiв мiж даним i шуканим, правильного оцiнювання окремих компонентiв завдання, поданого в нестандартнiй формi; розуміння деяких властивостей величин чи залежностей мiж ними, що безпосередньо не зазначенi в умовi, але випливають з певних загальних закономірностей або залежностей. До завдань з логiчним навантаженням належать також тi звичайнi (стандартні, типовi, програмовi) задачi, пiсля розв’язування яких вимагається щось видiлити, порiвняти, i так званi завдання, що складаються iз комплексу звичайних задач.

         Зауважимо одразу, що подiл завдань на звичайнi i з логiчним навантаженням умовний. Тiльки та система завдань забезпечуватиме форму- вання iнтересiв, яка спрямовується на поглиблене знання учнiв, розвиток їхнього логiчного мислення, збагачення мови.