Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » "Методична скарбничка" [ Додати статтю ]

Каліграфічні хвилинки

Каліграфічні хвилинки

( На матеріалах поетичної творчості В.Симоненка)
 
Розробила Кащенко І.П., вчитель початкових класів Уманської загальноосвітньої школи №5 ім. В.І.Чуйкова Черкаської області

 

Мета: Формування розуміння того, що українська мова – це найдорожчий скарб нашого народу;розширити знання про красу і багатство поезії В.Симоненка; пробудити почуття національної гідності; виховувати любов до рідної мови, рідного краю, почуття поваги до героїв Великої Вітчизняної війни.

 

         Каліграфічна хвилинка на уроках рідної мови займає 2-3 хвилини, але значення її чимале. Вона націлює дітей на старанність і зосередженість, на естетичне оформлення своєї роботи. Якщо вміло і цілеспрямовано підійти до цього фрагменту уроку, то він сприятиме і розвитку мислення дітей, і розвитку пам’яті, і умінню аналізувати, співставляти, систематизувати, спостерігати, міркувати, пізнавати щось нове і цікаве. Така робота сприяє розвитку свідомості, правильній вимові й засвоєнню певних термінів.

 

Якщо сядемо красиво,

То напишемо на диво –

Чисто, рівно і красиво.

Раз, два, три, чотири, п’ять

Починаємо писать.

Ручку вправо поверніть,

Зошит вправо покладіть

І рівненько напишіть.

 

 

 

1.     Аа  Аа  Аа

Ас сф фа ал ль ьт

Асфальт

Минула ніч, і сонце білогриве

Несе на трості огненному день,

І блискавки, швидкі та метушливі,

Стрибають на асфальті де-не-де.

 

          2.  Бб  Бб  Бб

Бо ор ро от ть ьб ба

Боротьба

Труд їх стоїть над віками –

Свідок життя й боротьби.

              *   *   *

Тільки тим історія належить,

Хто сьогодні бореться й живе.

 

          3.  Бб  Бб  Бб

Бу ук кв ва ар

Буквар

Коли не вмів ще й букваря читати,

Ходив, як кажуть, пішки під столом,

Любить людей мене навчила мати

І рідну землю, що б там не було.

 

          4.  Вв  Вв  Вв

Ві іт тч чи из зн на

Вітчизна

Ті пісні мене найперше вчили

Поважати труд людський і піт,

Шанувать Вітчизну мою милу,

Бо вона одна на цілий світ.

 

          5.  Гг  Гг  Гг

Ге ер ро ой

Герой

Я не корчу із себе героя,

Тож відкрию правду для вас:

Гнів народний – то наша зброя,

Кожен кущик ховає нас!

 

          6.  Дд  Дд  Дд

Ду ум мк ка

Думка

Щось нове у серці забриніло,

Мов сп’яніло запахом суцвіть,

Будить думку і бадьорить тіло,

Але що – не можу зрозуміть...

 

          7.  Ее Ее Ее

Еп по ох ха

Епоха

Твої вірші – думок великих злиток:

У них епоха і життя нове.

 

          8.  Єє  Єє  Єє

Єд ди ин ни ий

Єдиний

Як хороше у нас на Україні,

Де пісня нив чарівна та лунка,

              І шепіт верб, і поклики гудка

              Злились навік в мелодії єдиній.

 

         9.  Жж  Жж  Жж

Жи ит тт тя

Життя

Земле рідна! Мозок мій світліє,

І душа ніжнішою стає,

Як твої сподіванки і мрії

У життя вливаються моє.

                            *   *   *

Твоє життя і щастя між людьми,

Бо правда і любов на їхнім боці.

              *   *   *

Але правди в брехні не розмішуй,

Не ганьби все підряд без пуття,

Бо на світі той наймудріший,

Хто найдужче любить життя.

              *   *   *

Живе лиш той, хто не живе для себе,

Хто для других виборює життя.

              *   *   *

Твоє життя ніхто не відбере,

Коли воно доручено народу.

 

       10.  Зз  Зз  Зз

За ав вж жд ди

Завжди

Скільки б не судилося страждати,

Все одно благословлю завжди

День, коли мене родила мати

Для життя, для щастя, для біди.

              *   *   *

Я хотів би,

                   як ти, прожити,

Щоб не тліти,

                   а завжди горіть,

Щоб уміти,

                   як ти, любити,

Ненавидіть, як ти,

                                 уміть. 

 

       11.  Зз  Зз  Зз

Зд до ор ро ов в’я

Здоров’я

Мене ліси здоров’ям напували,

Коли бродив у їхній гущині,

Мені поля задумливо шептали

Свої ніким не співані пісні. 

 

       12.  Зз  Зз  Зз

Зд др ра ас ст ту уй

Здрастуй

Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре!

Здрастуй, свіжосте нив!

 

       13.  Зз  Зз  Зз

Зе ем мл ля

Земля

З нею я ділити завжди буду

Радощі, турботи і жалі,

Бо у мене стукотить у грудях

Грудочка любимої землі.

              *   *   *

Чую, земле, твоє дихання,

Розумію твій тихий сум,

Як на тебе холодні світання

Ронять пригорщами росу.

              *   *   *

За нашу землю, дорогу й кохану,

Я рад прийняти на себе всі вогні.

              *   *   *

Я ж разом з вами підвівся і виріс

Із однієї землі.

              *   *   *

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

Категорія: "Методична скарбничка" | Додав: [ADM]Irina (28.11.2008) | Автор: Кащенко Ірина Петрівна
Переглядів: 15708 | Рейтинг: 3.3/14
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!