Каталог статей

Розвиток діалогічного мовлення молодших школярів

Велика увага в  Програмі середньої загальноосвітньої школи 1-4 класів з української мови надається питанням оволодіння учнями вміннями орієнтуватися в ситуації спілкування, зв’язно, логічно, послідовно викладати думки. Саме цим пояснюється потреба в якісному навчанні школярів діалогічного мовлення.

         У молодшому шкільному віці відбувається інтенсивне засвоєння дітьми лексики, граматики (відомостей про граматичні форми), елементів синтаксису (відомостей про нескладні синтаксичні конструкції), а також відомостей про інтонування речень і текстів. Розвиток мовлення, у тому числі й діалогічного, слід поєднувати з вивченням відомостей з фонетики, граматики, правопису.

  Діалогічне мовлення школярів необхідно збагачувати новими словами. На уроках учитель повинен проводити словникову роботу, постійну увагу приділяючи визначенню рівня сформованості в дітей основних навичок говоріння.

 Говоріння має бути правильним, свідомим, виразним.

Усне мовлення учнів має бути грамотним, виразним, емоційним, що передбачає:

·                   розпізнавання ними відтінків лексичних значень слів, словосполучень, фраз та усвідомлення змісту всієї розповіді;

·                   уміння в темпі, нормальному для сприймання співрозмовником, передати, доповнити, продовжити сказане чи почуте, застосовуючи художні засоби виразності, та вживання синонімів із метою уникнення повторення слів;

·                   знання дітьми норм етики спілкування.

   Навчання школярів мовлення, зокрема діалогічного, ґрунтується на врахуванні педагогічних закономірностей і  таких лінгвометодичних принципів:

·    взаємозв’язок у навчанні, вихованні та розвитку молодших школярів;

·    функціонально-комунікативна спрямованість;

·    стилістична диференціація;

·    взаємозв’язок  розвитку усного і писемного мовлення;

·    оцінка виразності мовлення;

·    розвиток чуття мови;

·    взаємозв’язок мовлення і мислення;

·    системний підхід до мовленнєвого розвитку;

·    активне керівництво процесом розвитку мовлення; безперервність і наступність в мовленнєвому розвитку;

·    оптимізація у виборі методів, прийомів та засобів навчання мовлення.

  Принцип взаємозв’язку в навчанні, вихованні та розвитку молодших школярів передбачає чітке визначення і врахування загальних вимог щодо засвоєння учнями мовних і мовленнєвих знань та виховання й розвитку молодших школярів відповідно до змісту шкільної програми.

  Додержання принципу функціонально-комунікативної спрямованості під час навчання молодших школярів допоможе вчителеві реалізувати соціальне замовлення щодо виховання особистості, здатної вільно працювати в різних галузях людської діяльності.

  Принцип стилістичної диференціації означає додержання законів функціональної стилістики, орієнтацію школярів на використання мовних засобів, адекватних завданням та умовам спілкування, формування вмінь обирати найбільш вдалий варіант серед усіх відомих.

  Принцип взаємозв’язку в розвитку усного і писемного мовлення вимагає чергувати усне й писемне діалогічне мовлення, не віддаючи переваги жодній з форм..

  Принцип оцінки виразності мовлення у процесі навчання наукового діалогічного мовлення означає добір таких вправ, які формували б уміння оцінити, наскільки влучними і виразними в стилістичному відношенні є дібрані для висловлювання думки мовні одиниці.

   Принцип розвитку чуття мови полягає в розвитку інтуїтивних здібностей школярів щодо додержання норм літературної мови. Мовне чуття формується внаслідок спостереження за стильовими ознаками, а також під час роботи над помилками.

  Принцип взаємозв’язку мовлення і мислення у процесі роботи над діалогічним мовленням означає оволодіння молодшими школярами  системою розумових дій: операцій аналізу і синтезу. Оперуючи різними категоріями мислення, доводиться шліфувати свою думку, удосконалювати її, використовуючи для цього найрізноманітніші мовні одиниці.

  Принцип системного підходу означає:

·                   відносну самостійність у роботі;

·                   цілеспрямованість;

·                   урахування взаємозв’язку в формуванні умінь і навичок будувати діалогічне мовлення між наступним і попереднім класами.

  Принцип активного керівництва процесом навчання молодших школярів полягає в тому, що формування комунікативних здібностей учнів повинно бути під постійним контролем учителя, спрямовуватись у потрібне русло. Вчитель повинен дбайливо ставитись до власної культури мовлення, створювати відповідне мовленнєве середовище.

  Принцип комплексного підходу до процесу навчання діалогічного мовлення передбачає, що розвиток усіх видів мовленнєвої практики (говоріння, слухання, письмо) - взаємозв’язаний процес.

   Принцип безперервності і наступності – означає постійне вдосконалення мовленнєвої культури на всіх етапах навчання.

  Принцип оптимізації у виборі методів, прийомів та засобів навчання учнів діалогічного мовленню передбачає добір найефективніших шляхів, які забезпечують свідомість у побудові діалогічного мовлення.

   Керуючись цими принципами, ми намагаємось, розвиваючи діалогічне мовлення, формувати в учнів уміння розмірковувати, порівнювати, аналізувати, узагальнювати, розвиваємо творче  мислення, пам’ять,  спонукаємо дітей до будови власних висловлювань.

Формування творчої особистості, здатної плідно працювати в різноманітних сферах суспільної діяльності, тісно пов’язана із засвоєнням правил спілкування у різноманітних комунікативних ситуаціях. Тому завдання вчителя - навчити молодших школярів вільно володіти діалогічним та монологічним мовленням, емоційно-експресивними засобами, постійно дбати про мовленнєву досконалість.  Це  одна з першочергових і актуальних проблем у системі мовної шкільної освіти.

  Використання комунікативного підходу при навчанні діалогічного мовлення дітей молодших класів дає можливість розвивати творчі здібності дітей в обґрунтуванні власних думок і відповідей. Діти навчаються розмірковувати над тими проблемами, які ми ставимо перед ними в процесі навчання.

  Удосконалення мовленнєвої діяльності молодших школярів на сучасному етапі зумовлюється передусім зростаючими соціальними потребами в особистості високої мовленнєвої культури, здатної вільно користуватися мовними засобами в різноманітних комунікативних ситуаціях. Така система ефективно допомагає підвищенню рівня розвитку діалогічного мовлення, вдосконаленню інтонаційних умінь і навичок, розвитку зв’язного мовлення не тільки на уроках, а й у спілкуванні з рідними, друзями; виробляє культуру мовлення школярів.

В учнів початкових класів  необхідно сформувати такі вміння:

·                   складати діалог на задану тему;

·                   використовувати формули мовленнєвого етикету («ввічливі» слова, українські форми звертання тощо);

·                   дотримуватись правил спілкування (не перебивати співрозмовника, заохочувати його висловлювати свою думку, зацікавлено й доброзичливо вислуховувати);

·                   додержувати норм літературної мови.

                                      ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ ВЛАСЕНКО,

  методист науково-методичного центру

 дошкільної та початкової освіти

ІППО КМПУ імені Б. Д. Грінченка