Каталог статей

Створення позитивного настрою учнів на уроках

Нехай учитель поспішає до дітей, радіє кожній зустрічі з ними, тоді й діти поспішатимуть у школу і щиро радітимуть кож­ній зустрічі зі своїм учителем.

                                                         Ш.Амонашвілі

Даруймо дитині радість!

Рідне слово! Скільки в тобі ча­рівних звуків, животворного трепе­ту й вогню! Скільки в тобі материн­ської лагідності й доброти, мудрос­ті земної, закладеної ще славними предками вільнолюбними. Ти — наша неопалима купина!

Що зробити, аби дитина, напо­єна диво-соками цього євшан-зі­лля, стала доброю, сильною, смі­ливою?

Тільки Добро, Радість роблять людину великою, якою б не була вона маленькою. Тільки це врятує наші душі від омертвіння. Бо наро­дилися ми, учителі, під особливою зіркою — зіркою Терпіння, Благо­родства, Любові. І скільки ця зірка випромінює світла, стільки й цвіту розквітає в дитячих душах.

Сучасний урок має бути розум­ним, цікавим, захопливим і радіс­ним.

«Щоб зворушити, треба само­му бути зворушеним. Щоб радува­ти, просвітлювати душевний світ, треба нести просвітленість у своєму серці, а серце нести високо», — пи­сав О.П.Довженко.

Кожен урок має сіяти в дитячих душах Добро та Красу, формувати людяне в людині. Як же зробити, щоб на уроці панувала Радість, а її помічниками були Краса та До­бро?

Кожен урок педагог має обмір­кувати до найменших дрібниць. Навіть ті перші слова вчителя, яки­ми почнеться подорож у країну но­вих знахідок і відкриттів, можуть одразу створити в класі атмосфе­ру доброзичливості та взаєморозу­міння. От, приміром, є в класі ді­вчинка, яка дуже часто плаче. То зламався олівець, то забула вдома зошит, то неправильно виконала домашнє завдання... Як осуши­ти дитячі сльози? Перше, про що можна запитати дітей, прийшов­ши на урок: «Яка сьогодні погода в класі? Дощик чи сонечко?» (можна це запитання зари­мувати, коли є на­тхнення). «Сонечко, сонечко!» — кричать діти і поглядають на Катрусю. Дівчинка посміхається, по­сміхаються й інші учні. Контакт є!

Як відомо, емоції та розумова діяль­ність людини вза­ємопов'язані. А отже, найголовніше — учитель повинен зважати на внутрішній стан дити­ни.Тому важливим є проведення під час уроку емоційних хвилинок, які створюють особливе емоційне тло заняття, його інтригуючий по­чаток. Без емоційно-стимулюючого впливу слова не можна створити на уроці сприятливий психологічний клімат, викликати інтелектуальні почуття подиву, захоплення, сум­ніву, очікування нового.

Створити позитивний настрій в учнів на уроці допомагає викорис­тання низки спеціальних прийомів.

«Емоційне стимулювання» — констатація будь-якого, навіть не­значного, успіху, навіювання дити­ні віри в себе, відкритість учителя для довіри і співчуття.

«Авансування» — репетиція май­бутньої дії, що створює психологіч­ну настанову на успіх.

«Даю шанс». Шанс, про який ідеться, — це заздалегідь підготов­лена педагогом ситуація, у якій учень отримує можливість неспо­дівано для себе розкрити свої мож­ливості.

«Сповідь» рекомендується засто­совувати в тих випадках, коли є на­дія, що відверте звернення вчителя до кращих почуттів дітей зустріне розуміння, викличе відповідний відгук. Як його застосувати — пи­тання досвіду і техніки. Тут треба все заздалегідь прорахувати, спро-гнозувати можливі реакції.

«Загальна радість». Це емоцій­ний відгук колективу на успіх од­ного із своїх членів. Важливо, щоб у досягненнях кожного школяра його товариші бачили результати своєї праці, а сама дитина розумі­ла, що її радість — це радість під­тримки, стану «свій серед своїх». Зрештою, у тому, як реагує дитячий колектив на успіхи і невдачі своїх членів, особливо помітно виявля­ється його моральна сутність. На практиці цей прийом реалізується завдяки допомозі окремих учнів, що «ведуть» за собою неуспішних.

«Емоційний сплеск». Ефектив­ний стосовно дітей, які емоційно реагують на похвалу і критику. За­вдання вчителя — у кожному учне­ві перетворити її на ланцюгову ре­акцію.

«Кольорова рефлексія». Учитель ставить запитання і пропонує ва­ріанти відповідей і співвіднесені з ними кольори. Учні обирають свою відповідь і сигналізують смужкою певного кольору.

«Зіпсований телефон». Поба­жання вчителя діти переказують один одному.

У Плутарха читаємо: «Розум ди­тини — не посудина, яку слід за­повнити, а смолоскип, який треба запалити». Не через насичення ди­тячої свідомості великою кількістю фактів і теоретичних відомостей досягається справжня мета навчан­ня і виховання, а лише через задо­волення внутрішнього прагнення учня вирости до рівня Особистості, відчути невимовну радість пізнан­ня і творчості.

Звичайно, не можна охопити всього того, з чого будує вчитель свою роботу. Кожен день учите­ля — новий крок оволодіння се­кретами їх Величності — Добра, Краси, Радості.

                                                 Людмила Мороз

                   с.Шкроби Старовижівського р-ну, Волинська обл.