Каталог статей

Прощавай, початкова школо!

Випускний бал для учнів 4 класу

1-й ведучий. У ласкавому травневому повiтрi

Бузковий запах ллється i бринить.

Тож, на шкiльному нашому подвiр’ї

Останній дзвоник скоро продзвенить.

2-й ведучий. Це сльози й радiсть, свято i прощання.

Для когось вiн лукас перший раз,

Для когось справдi буде вiн останнiм,

А нас покличе у наступний клас!

Учителька. Дозвольте, шановнi гостi i дорогi дiти, розпочати наше традиційне шкiльне свято - свято прощання з початковою школою. Це перехiд на нову сходинку в нашому життi, а отже, дуже важлива, визначна подiя.

Вiтаю всiх вас зi святом! Нехай цей день, цей випускний бал запам’ятається вам i стане приємним спогадом у майбутньому.

1-й ведучий. Хоч сьогоднi в нас i свято,

Тiльки є одна печаль:

Вчителька не йде у п’ятий,

Розлучатися так жаль!

2-й ведучий. Ми Вас любимо так щиро!

Пам’ятайте й Ви про нас.

А тепер для Вас цю пiсню

Заспiває весь наш клас!

Звучить пiсня «Перша вчителька».

Як швидко пролетiли

Роки, неначе днi.

Ми так рости спiшили,

Як трави навеснi.

Iз Вами ми ділили

І радiсть, i печаль.

Ми так рости спішили!

Тепер прощатись жаль.

Приспiв:

Учителька найперша,

Як зiронька ясна.

На все життя у серцi

Залишиться вона!

Терпляча, добра, мила,

За кроком крок, щодня,

І нас добра навчила,

Дала мiцнi знання.

Не скажеш: «Стiйте роки!

Дитинство, постривай!»

І школi початковiй

Ми скажем «Прощавай!»

Учнi.

Тут кожне слово щирiстю зiгрiте,

Вiд серця йде, з самої глибини.

І якось особливо пахнуть квiти

В цей справдi незвичайний день весни.

Є в серцi кожному куточок особливий.

Там спогади живуть про рiдний дiм,

Дитинство безтурботне i щасливе.

І перша вчителька живе в куточку тiм.

Чумацьким шляхом линугь, линуть роки.

В дитинства край не буде вороття,

Але добра i мужностi уроки —

Вони в душi, вони на все життя!

І це обличчя, очi, як джерельця

Любовi, свiтла, розуму, тепла.

Їй, першiй вчительцi, є мiсце в кожнім серцi,

Бо всiм свого частинку вiддала.

Слово надається першiй учительцi.

Ведучi. Приготуйте фотоплiвки!

Зараз дружно весь наш клас

Заспiває ще й частiвки

І для себе, i для вас!

Частiвки.

Ми, звичайно, не найстаршi,

Але вже й не малюки!

Знають всi: четвертi класи —

Це також вилускники!

Приспiв:

Небо, небо голубе!

Вас вiта четвертий «Б»!

(Золотії це слова!

Вас вiта четвертий «А»!)

Як були ми ще малими,

Всi казали: малюки.

А тепер не малюки ми,

Ми тепер випускники!

В класi хлопцiв одинадцять

I тринадцять аж дiвчат!

Доведеться кавалерiв

(або «Доведеться наречених...»)

В iнших класах позичать!

Вже позаду початковi,

Перейшли у п’ятий клас!

Хай приймає старша школа

У свою сiм’ю i нас!

Ой, провчилися цi роки

Ми, ну просто, залюбки!

На уроках ми сороки,

На перервах - козаки!

Всi куплети доспiвали,

Прощавай, четвертий клас!

П ‘ятикласниками стали,

Привiтайте дружно нас!

Небо, небо голубе!

Привiтайте 5-Б!

Ведучi. Дiвчата i хлоп’ята,

А також мами й тата!

Веселiї iсторії

Ми радi показати вам.

Нам дуже-дуже хочеться

Пiдняти настрiй ваш.

Отож - смiшнi iсторiї.

Дивiться «Єралаш!»

Сценки у виконаннi учнiв класу.

Учителька. А тепер, любi гостi, запрошуємо вас поринути в дитинство i переглянути виставу «Казка нашого двора».

КАЗКА НАШОГО ДВОРА

1 дiя

Ведучий. Час вже й казку розпочати.

Де ж Афiша?.. Ось вона!

Де ти бродиш? Вже початок!

Ти ж у нас тут головна!

Афiша. Головна?! Ти що, смiєшся?

В цiй картонцi? Ну й вбрання!

Кравще б я була принцеса...

Ведучий. Не бурчи! Це ж не щодня.

Головне — не ця картонка,

Не вбрання, а саме — роль!

Роль, якiй позаздрить кожен!

Афiша. Так?! Скажи ще: сам король!

Ведучий. Досить, починай, Афiшо!

Оголошуй, вже пора.

Афiша. Починається вистава

«Казка нашого двора».

Ця назва написана на картонцi, яку Афіша тримає в руках.

Ведучий. Двiр будинку номер вiсiм.

Це Сашко — прекрасний принц.

В школi вчиться на «вiдмiнно»

І чудовий футболiст!

Вiн придворних кавалерiв

Цiле лiто тренував,

Тiльки щось останнім часом

Принц чомусь засумував.

Королева (його мати). Що сидиш, похнюпив нiс?

Не набридло сумувати?

Принц. Я ж картоплi вже принiс...

Королева. Що могло iз сином статись?

Починаю хвилюватись.

Іде зi сцени.

Принц. Гей! Придворнi кавалери!

Входять кiлька хлопцiв.

Кавалери.

— Хлопцi, принц гукає нас!

— Щось сумна високiсть наша.

— Щось у неї настрiй вгас.

Принц. Ось мiй сум i мiй неспокiй.

Втратив радiсть вiд життя,

Як знайшов учора вранцi

На майданчику взуття –

Цi чарiвнi черевички...

Дістає з пакета кросівки.

Хтось у висоту стрибав.

А на планцi — метр тридцять!

Тут уже не до забав!

Хто, скажiть, аж так стрибає?

Кавалери.

— Я б нiколи не посмiв!

— Я також.

— І я — нiзащо!

—   Я, здається, зрозумiв.

Черевички цi дiвчачi!

Принц. Я помiтив це i сам.

Кавалери.

— Я також це добре бачу.

— Це з ноги прекрасних дам.

Принц. Дам покликати сюди!

Хай примiряють до нiжки.

Кавалери розбiгаються i скоро повертаються з дiвчатками. Принц передає кросiвки одному з кавалерiв, той примiряє дамам до ноги.

Дами (насмiшливо).

— Черевички хоч куди!

Та менi короткi трiшки.

— І менi не до ноги.

Стала б я таке взувати!

— Певно, дуже дорогi!

Ох, як жаль, що малуватi!

— Я в кросiвках не ходжу,

Навiть мiряти не стану!

Кавалер. Принце, от що я скажу:

Йде царiвна Несмiяна.

Хай примiряє вона.

Принц. Гей, царiвно Несмiяно!

Ви завжди така сумна...

Дами.

—Аж трава од не в’яне.

— Хоч всмiхнулась би коли!

— Вигляд — наче її били!

Кавалер. Черевички ми знайшли.

Це не ви їх загубили?

Несмiяна. Що це ти менi принiс?!

Як посмiв менi, царiвнi,

Сунути пiд самий нiс

Черевички цi противнi?!

Ну i двiр! Хiба це двiр?!

Як, скажiть, тут жити можна?

Це свинарник, а не двiр!

Мука тут — хвилина кожна!

Плаче.

Кавалер. Не примiряєте?

Несмiяна. Що?! Стану я мастити ноги!

Я на музику iду,

Не в спортзал,

Тож, геть з дороги!

Іде геть.

Принц. Круговерть у головi.

Не самi ж вони з’явились?!

Кавалер. Вчора мешканцi новi

У будинку оселились.

Може, є дiвчисько в них?

Вибачте, придворна дама!

Дами.

—Так, я бачила її!

— І менi казала мама...

Ось вона! Іде до нас.

Іде Попелюшка.

Принц. Гей, прекрасна Незнайомко!

Радий бачити я Вас!

Як вас звати, Незнайомко?

Сценою швидко проходить Емма Карлiвна з вiником, сердита.