Каталог статей

 Ввічливість. Щедрість. Доброта. Працьовитість. Прагнення до формування цих якостей

Я і Україна. Громадянська освіта

3 клас

Тема: «Ввічливість. Щедрість. Доброта. Працьовитість. Прагнення до формування цих якостей»

Мета: закрiпити поняття ввiчливiсть, щедрiсть, доброта, працьовитiсть; розвивати усне та писемне мовлення учнiв; виховувати прагнення до виховання в собі кращих людських якостей.

Хід уроку

1. Мозковий штурм. Учитель записує на дошцi:

                                                 ДОБРА ЛЮДИНА

Пропонує дiтям висловити свої думки.

Складається «павутинка».

2. Подiл на групи.

Дiтям пропонується обрати картку iз написаним словом, поєднатися у групи за кольором картки.

Інструкція для роботи у групi

1) Складiть iз слiв прислiв’я.

2) Обговорiть його.

З) Наклейте складене прислiв’я на аркуш паперу.

4) Пiдготуйтесь до презентацiї.

Прислiв’я

• Не одежа красить людину, а добрi дiла.

• Усе добре переймай, а зла уникай.

• Людина без людини — як дiм пустинний.

• Все минеться, одна правда останеться.

• Де сила не може, там розум поможе.

Презентацiя групами своїх робiт. Прикрiплення прислiв’їв на плакат «Народна мудрiсть».

3. Складання сенкану (вiрша).

Кожнiй iз груп учитель роздає 4 картки з написами:

• ввiчлива людина;

• щедра людина;

• добра людина;

• справедлива людина.

Дiти обирають собi картку, яка є першим рядком вiрша.

Скласти вiрш за схемою:

• прикметик та iменник;

• два прикметники;

• три дiєслова;

• речення про прикметник та iменник;

• синонім до прикметника в першому рядку.

(Схема записана на дошцi.)

Презентацiя у групах.

Пiсля завершення презентацiї вчитель збирає вiршi i вивiшує їх в авторському куточку.

4. Активне слухання.

Кожна дитина отримує вирiзане з кольорового паперу сердечко. Вчитель читає текст «Хмарка», а дiти пiд час читання тексту вiдривають шматочок сердечка тодi, коли, на їхню думку «крається» сердечко Маринки вiд образ.

ХМАРКА

Хмарцi було сумно жити на свiтi: вона нiколи не бачила людей щасливими. Коли люди радiли, смiялися, на їхньому обличчi не було жодної хмаринки, i набiгала вона на нього лише тодi, коли серце людське стискалося вiд болю чи образи.

Хмарка заздрила квiтцi, яка росла серед пестощiв i нiжного шепоту закоханих. І навiть, коли квiтка помирала, то бачила усмiшку тої, кому була подарована. Хмарку ж нiхто нiкому не дарував. До неї долинало лише образливе: «Бажаю безхмарного неба!»

Хмарка заздрила квiтцi, бо та знала, що таке ласка людських рук. Її ж нiхто нiколи не голубив. Навпаки, з самого малечку вона тiльки те й знала, що стусани жорстокого вiтру. А люди не помiчали цього і тiльки гримали на неї, що вона затуляє сонце або дозволяє йому попелити землю.

І все ж хмарка любила людей i дуже хотiла побачити їх нарештi щасливими. Настав день, коли вона, переповнена живильною любов’ю, порушила заборону небес i в материнському поривi почала опускатися все нижче та нижче, щоб обняти людей i побачити, як бризне радість із усмiхнених очей. Та люди не вiрили i тiкали вiд неї, настовбурчувалися парасольками, вiдгороджувалися дахами своїх осель.

І коли на спорожнiлiй вулицi останнiй хлопчина сховався вiд неї під густою кроною дерева, серце хмарки не витримало. Гострий промінь образи розкраяв його надвоє, i впала хмарка рясним дощем, i дотулилися до землi, що берегла тепло людських слiдiв, до квiтки, яку щойно пестила чиясь рука.

І коли виглянуло сонце, до нього з-пiд густої крони дерева хлопчик повернув своє обличчя, яке аж сяяло вiд щастя.

Тiльки хмарка цього вже не бачила.

                                                                          (М. Маринович)

Обговорення прочитаного

— Пiднiмiть вгору сердечко. Чому воно стало таким?

— Яке було найбiльше бажання в Хмаринки?

— Чи вiдповiли люди їй взаємнiстю?

—   Як вони вчинили щодо хмаринки?

Завдання для роботи в групi:

• наклейте сердечка на аркуш паперу;

• запишiть, як би ви допомогли Хмаринцi, щоб її сердечко не краялося вiд образ.

5. Гра «Чарiвне джерельце любові».

Дiти стають двома паралельними рядами близько один до одного. Мiж цими рядами (немов мiж берегами чистого джерела) проходить, хтось із дiток. Час вiд часу дiти гладять того, хто йде, привiтно тиснуть йому руку, говорять лагiднi слова пiдтримки та приязнi. Це необхiдно робити щиро. В результатi такого «обмивання» з’являється усмiхнена дитина, яка сяє вiд щастя.

Стаючи в кiнець ряду, вона звiльняє мiсце для iншого учасника гри.

6. Читання тексту групою.

Кожна група отримує текст «Вмiй творити добро» та iнструкцiю для роботи над текстом. Всi завдання дiти виконують у зошитi «Я читаю».

ВМІЙ ТВОРИТИ ДОБРО

Одного разу сидiв я на лавочцi в парку. Недалеко вiд мене на гiлцi дерева сiла синичка. Вона тримала в дзьобику хробака. Десь роздобула на снiданок. Раптом iз землi почувся писк горобеняти. Я пiдiйшов до нього. Очевидно, що воно впало десь із гнiзда. Горобеня було ще неопереним, тому вернутись до гнiзда саме не могло. Несподiвано на синичку, яка сидiла на гiлцi, напав горобець. Вiн хотiв вiдняти в неї хробака. Синичка не поступалася. Мiж ними зчинилася бiйка. І тодi хробак iз дзьобика синички випав на землю. Бiйка тривала ще довго. Наприкiнцi горобець полетiв у кущi. Синичка заспокоїлась. Вона розглянулась i злетiла на землю. У травi знайшла свого хробака. Побачило це горобеня. Воно роззявило дзьобика і пищало, бо хотiло їсти.

Синичка зупинилася. Горобеня трiпотiло крильцями в травi. Синичка пiдскочила до горобеняти. Вона ткнула в роззявлений ротик горобеняти свого хробака. Потiм щось пропищала, спурхнула i зникла.

Я подумав: «Синичка зі старим горобцем билась, не хотiла вiддати йому свого хробака, а маленькому горобенятi сама ткнула в дзьобик. Чому це так? Подумайте, дiти.

                                                                                                                            (За П. Ходченком)

Завдання для роботи в групі

1) Прочитайте кожен по частинi тексту вголос. Коли один читає, то iншi його уважно слухають.

2) Обговорiть прочитане.

3) Дайте вiдповiдi на запитання та запишiть їх у зошит.

• Де сидiла синичка?

• Що вона мала в дзьобику?

• Хто напав на синичку?

• Чому виникла бiйка?

• Що сталося із хробаком?

• Кому вiддала його синичка?

• Чому вона так вчинила?

4) Обговорiть риси характеру синички.

5) Продовжте речення та запишiть у зошит.

 Синичка зi старим горобцем...

6) Перекажiть текст оповiдання групою.

7) Намалюйте в зошитi малюнок до прочитаного.

Працюйте дружно! Допомагайте один одному! Дякую!

7. Виготовлення листiвки-розгортки.

За шаблоном дiти виготовляють листiвку з кольорового паперу. Пишуть приємнi слова (комплiменти) для свого друга (подруги). Обмiнюються листiвками.

8. Пiдсумок уроку.

Читання вчителем вiрша.

З казок, пiсень, легенд, кiно

Ми знаєм,

Де б то не було,

Поруч з добром завжди крокує зло.

Ось тут воно, вже на шляху,

Там вже перемога.

Куди не глянь — його нога.

Та пiднялась чиясь рука,

Почувся голос здалека:

«Геть, зло,

Бо радiсть твоя рання.

Добру тут процвітання!»

Галина Гайванович, вчитель початкових класів ЛСЗШ І-ІІ ст. «Школа радості», призер міського етапу конкурсу «Вчитель року – 2004»