Каталог статей

Азбука ввічливості

Мета. Закріпити знання і навички елементарних пра­вил поведінки та етикету; формувати вміння аналізувати свої вчинки та вчинки інших.

Обладнання. Плакати: «Це можна робити у школі»; «Цього не можна робити у школі»; дитяча іграшка.

Хід заняття

(Клас поділено на три групи, які будуть мати окремі завдання).

Вчитель. Починаючи розмову про ввічливість, нам перш за все треба з'ясувати, що означає це поняття. Ввічливість — це насамперед вміння спілкуватися, навіть мистецтво людського спілкування, вміння люб'язно стави­тися до людей, які нас оточують. Я думаю, ви погодитеся зі мною, що не лише дітям, а дорослим хочеться, щоб до них уважно ставилися їх друзі та рідні, завжди любили та поважали. Але весь секрет полягає в тому, що тільки до ввічливої людини, вихованої та доброї, люди по-доброму ставляться. Тільки таку людину всі люблять, поважають, виявляють бажання спілкуватися з нею. А що саме ціка­ве, бути ввічливим не так і важко. Неважко бути завжди охайним, причесаним і вмитим, щоб людям було приємно на вас дивитися. Неважко допомагати дома старшим, не розкидати по кімнаті свої речі. Звичайно, вихована люди­на має виконувати не тільки ці правила. їх набагато біль­ше, але якщо ви будете виконувати хоча б ці елементарні правила, то саме вони стануть початком вашого подаль­шого вдосконалення.

Але людина може показати свою ввічливість як вчин­ками, так і словесно. Вони (слова) допомагатимуть вам. Для прикладу розглянемо такий випадок. Ти стоїш на пе­рерві і розмовляєш з друзями. Аж раптом хтось боляче наступає тобі на ногу. Ти розсердився, готовий полізти у бійку, та раптом чуєш: «Вибач, будь ласка. Мені дуже прикро, я не хотів зробити тобі боляче». Злість зразу пройде, і ти несподівано навіть для себе відповідаєш: «Та нічого. Буває». І вирішити проблему, яка назрівала, допо­могли ввічливі слова.

(Клас поділяється на групи. Кожна група отримує си­туацію для розв'язання. За правильну відповідь учні отри­мують призи).

1-е запитання. Донька йде на день народження до од­нокласниці. Приміряє дуже гарну, модну сукню. «Одягни простішу сукню», — просить її мама. «Чому?» — не ро­зуміє донька.

2-е запитання. В електричці жінка розгорнула порцію морозива. Через хвилину обгортка білою плямою «прик­расила» підлогу під сидінням. «Невже і вдома ви вчиняєте так само?» — запитує сусідка. «Електричка — не дім. І всі так вчиняють. Подивіться: всюди за сидінням все забито сміттям. А що, хіба мені це в вікно викидати. Мені здаєть­ся, що так прибирати ще складніше». Запитання: чи пере­конала вас жінка у своїй правоті?

3-є запитання. Мене запросила на день народження подруга. Гостей було багато. Подарунків було дуже бага­то — дорогі сувеніри, прикраси. Я подарувала книгу. І... залишилася без подруги. Вона відвернулася від мене. їй не сподобався мій подарунок. Як мені бути?

4-е запитання. Учень шостого класу говорить: «Ми часто в класі даємо прізвиська один одному: Жир, Моча­ло, Папуга. Дехто з цим веде боротьбу. А чи варто боро­тися з прізвиськами?» Ваша відповідь на ці міркування.

5-е запитання. Двері у тролейбусі відчинилися. І поки пасажири виходили, один хлопчик прошмигнув і плюх­нувся на вільне місце. «Мамо! — гукнув він до молодої ще жінки, яка зайшла слідом. — Мамо, скоріше сідай!» «Це ж треба який молодець. Як він про маму турбується. Пра­вильно синку, так і треба». Жінка, що сиділа поруч сказа­ла: «Щастя такого сина мати». Мама відповіла ввічливою посмішкою, хлопчик злегка почервонів. Та не всі пасажи­ри дивилися схвально. Жінка похилого віку з важкою сумкою в руках, за яку хлопчик виявився спритнішим, зі смутком дивилася у бік. Питання: поміркуйте над цією си­туацією.

6-е запитання. У тролейбусі їхали хлопці років по два­надцять. Вони сиділи і жваво обговорювали фільм, який щойно переглянули. Фільм про війну. «А наш гранатою — р-раз! І тому — бац! Ну, наші молодці». А поруч стояв си­вий чоловік з орденськими планками на піджаку. Стояв, бо всі місця були зайняті. Хлопці бачили ветерана, але вдавали, що не помітили його. Ваша думка з приводу.

Після обговорення випадків переходимо до наступно­го завдання. На дошку вивішуються плакати «Це можна робити в школі» та «Цього не можна робити в школі». Учні отримують завдання: самостійно виробити правила поведінки: що можна робити і чого не можна робити в школі. Для роботи учням дається декілька хвилин, а потім представник від кожної команди доповнює на дошці свої судження.

Розглядаємо слідуючі випадки.

1.  Хто вітається першим, коли зустрілися молодий і старий?

Хлопець і дівчина?

Якщо зустрілися два хлопча­ка, хто з них перший подає руку?

2.   Якщо ви зайшли в автобус із задньої площадки і помітили, що спереду стоять ваші друзі, чи треба з ними віта­тися?

3.   Цю людину ви зустрічаєте дуже часто: це мешканець вашого будинку, вчитель, який викладає в паралельно­му класі, але ви не знайомі з ним. Чи потрібно в тако­му випадку з ним вітатися?

4.  Як повинні виходити і заходити в транспорт хлопець та дівчина?

5.       В коридорі ви бачите свого класного керівника, який розмовляє з колегами. Ви підходите до них і говорите: «Олено Іванівно, вас шукає вчитель математики. Вона просила, щоб ви зайшли до неї». Обговоріть дану си­туацію.

Вчитель. Ось і закінчилася наша сьогоднішня розмова про ввічливі слова. Та знайомство з ними не закінчується. Вони нас супроводжуватимуть все життя. Я б дуже хотіла, щоб вони стали вашими найкращими друзями і завжди ставали вам в нагоді та допомагали. Але все це залежить тільки від вас.

http://budschool.at.ua/