Каталог статей
Головна » Статті » Вчитель вчителю » Уроки | [ Додати статтю ] |
Подорож Країною Знань Перший урок у І класі Мета: ознайомити учнiв зi шкiльним життям; здiйснити уявну подорож Країною Знань, показати у казковiй форми проблеми, з якими зустрiчаються учнi у початковiй школi; вирiшити проблему: для чого учень iде до школи; згуртувати колектив, ввести його у велику шкiльну сiм’ю, виховувати любов до книги, знань, своїх товаришiв. Обладнання: малюнок потяга, написи станцiй, плакати «Школа — твiй дiм, i ти — господар в нім», «Книга вчить, як на свiтi жить». ХІД УРОКУ Святково прибраний клас. На стiнi бiля дошки плакати, на дошцi — потяг, позначенi станцiї i зупинки. Учитель. Добрий день, шановнi дiти та гостi! Я рада бачити всiх вас сьогоднi на першому нашому святi. Любi дiти! З цього дня ви — учнi 1-го класу. Ви поповнили ряди нашої великої шкiльної дружної родини. Цей урок у вашому життi — перший, тому, напевне, запам’ятається на все життя. А зараз я запрошую всiх вас в уявну подорож Країною Знань, до королiвства Казкової Школи. Тож сiдаймо в потяг. Поїхали! Перша зупинка — «Поетична». Пропоную послухати вірші. Діти. На листку в календарi, Мов святкове гасло: Перше вересня — вгорi Виписано ясно. Який щасливий день сьогодні, Веселий, радісний, ясний. Це, гомінливий i погожий, Почавсь навчальний рiк новий. Засипає осiнь слiд Кленовим намистом. До школи нас запрошує Дзвіночок урочисто. Я маленький хлопчик, бо зросту не маю, Йду до школи вчитись, старших поважаю. Коли моя вчителька щось мене питатиме, Враз вiдповiдатиму, навiть не чекатиму. Сьогоднi першокласник я. Мiй день — неначе дивень. Тому вiд серця щирого Усiм гукну: «Добридень!» Смiх навкруги розсипає Дружна учнiвська сiм’я. Нас бiля школи стрiчає Вчителька перша моя. Мами вперше нас до школи Привели у добрий час. Не забудь цього нiколи — Першу вчительку i клас. Правда ж, мамо, я великий? Сам взуваю черевики. Зашнуровую шнурочки, Сам вдягаюся в сорочку, Сам лице i руки мию, І не плачу я нiколи. Я сьогоднi йду до школи. На початок не лякайтесь, Що ми жвавi та верткi. Любi нашi, пригадайте, Що ви теж були такi. У дiвчаток — банти пишнi, Квiти краснi у руках, Губки — наче спiлi вишнi, Ще й цiкавiсть у очах. Хлопчаки усi швиденькi, І рухливi, i меткi. В дитсадку буди дрiбненъкi — За лiто виросли — он які. Учитель. Наступна наша зупинка — «Лiсова школа». Її директор — Мудра Сова, а заступник — Чорний Ворон. Вони радi вiтати вас у себе в гостях. Мудра Сова. Добрий день, любi дiточки. Я та мiй заступник вам дуже радi. У нас також є дiтки-звiрятка, якi сьогоднi вперше прийшли до школи. От на заквiтчанiй галявi Під дубочки кучерявi Повсiдалися звiрята, Дружно вчаться рахувати. Кожен в лiсi хоче знать, Скiльки буде: три плюс п’ять, Вiд шести відняти два. Лiчить пiр’ячко сова, Їжачок — гриби на спинi, Зайчик — морквочку в корзинi. Для всiх дверi відкрива З казки школа лiсова. О.Прилуцький Чорний Ворон. Учися, дитино, бо вчитися треба! Учися, голубко, хай розум не спить, Хай серце, i воля, i дух росте в силу, Хай книжка розкрита любовi навчить. Учися, дитино, бо свiт цей — не батько, Широкий, розлогий, мов поле в степу. Знайти в нiм дорогу той певно потрапить, Хто у майбугнє готує тропу. Учися, дитино, бо доля — не мати, Шукать її треба — сама не прийде; Лиш той її має, той щастя зазнає, Кому розум сонцем в голiвцi зiйде! Учися, дитино, Бог буде з тобою, З любов’ю тебе шануватиме свiт, Учися, щоб сiять добро помiж люди, i житимеш довго, не згине твiй слід! Мудра Сова. На прощання учнi Лісової школи хочуть подарувати вам пiсеньку. У виконаннi звiрят звучить пісня « Чого вчать у школі»,, сл. М.Пляцковського, муз. В.Шаїнського. — Ми наближаємось до станцїї «Книгарня». Вправа «Мозкова атака». —Для чого людинi книга? — Чи можемо ми назвати книгу другом? Чому? — Як треба поводитися з ккигою? --- Чого не можна робити з ккигою? Мама Iрочцi в книгарнi Книжечки купила гарнi. В них чого тiльки немає! Іра з втiхи аж спiває. День минув — i книги плачуть, Бо постарiли неначе. Іра їх як оглядала, Часто в ротик пальчик клала. Став папiр такий брудкий, Хоч бери його та мий. Книжка скаржилась Мар’янi: — Я у тебе не в пошанi. Звiдкiля це на менi Плями синi та маснi? Подивися, от сторiнка: Намальована хатинка, Під хатинкою — маля, І написано: Це я! А за двi сторiнки далi — Рiзнi звiрi небувалi: Синi, жовтi та рябi, Що й не снилися тобi. Люди кажуть: — Ой чия ти?! Як тепер тебе читати? Скільки ми читали книг, А не бачили таких! Книга. Я книга — товариш твiй, Користуватись мною вмiй. Я чиста, гарна i приємна, Тож, друже, будь зi мною чемний. Поганi звички забувай, Мене не рви, не ображай. i пальцi, прошу, не слини, Коли гортаєш сторiнки. Я, друже, твiй надiйний друг, Та тiльки для чистеньких рук. — Я прошу вас, мої маленькi друзi, поводьтеся зi мною дуже акуратно, адже наступного року я теж повинна завiтати до першокласникiв. До зустрiчi! Учитель. Гадаю, ви трiшки втомились вiд подорожi, тож, зробимо невеличку паузу. Фiзкультхвилинка. Із куща лiщини бiлка (руки вгору з поворотом кистей) Нахилила дiтям гiлку (нахили влiво, вправо пiднятих догори рук). З’їжте, любi, смакоти, щоб скорiше пiдрости (масаж обличчя вiд основи носа до вух). А тобi, маленький синку (масаж очного яблука вказiвним пальцем), Три i два в торбинку (настикуванкя вказiвним пальцем правої руки на долоньку лiвої). Iх одразу не гризи (повороти голови, влiво, вправо), Спершу скiльки всiх скажи (пiдiймання й опускання плечей, руки на поясі). Учитель. Тепер ми можемо продовжити нашу подорож. Наступна зупинка має дуже незвичну назву — «Лінь». Перед потягом вискакує Лiнь. Лiнь. Ой, як тут гарно! Треба з кимось потоваришувати. Піду пошукаю когось у потязi. (Хоче зайти в середину, та учнi її не впускають). Учнi. — Нам лiнь зовсiм не потрiбна! Ми не хочемо лiкуватись, а хочемо працювати, вчитись, щоб вирости мужнiми, розумними, слухняними, вихованими. Учитель. А ось послухайте, що трапилось з хлопчиком Вiтею, коли на нього напала Лiнь. Вітя. Що робити? Наче тінь, приросла до мене лiнь. Я хотiв уроки вчити — Адже в мене стiльки справ! А вона шепоче: — Вiтю, взяв би краще, та поспав... Суперечок не терплю! Що поробиш? Лiг — та сплю... Вранцi — потираю очi: Ех, зарядочку б зробить! Раптом чую — лiнь шепоче: — Та навiщо це тобi?! Як тут виберешся з лiжка? Що зробив я? Знову влiгся... А.Костецький Учителька. Крiм того, Лiнь сiдає на ручки, заважає писати, але ви (я впевнена) будете з нею боротись. Послухайте про ще один випадок. Норовиста ручка Що писати треба чисто, Дуже добре знає всяк. Тiльки ручка норовиста — Не приборкаю нiяк. Раз у раз її навчаю, Ледь не плачу од вiдчаю, Бо розмазує чорнило, Аж дивитися немило! Бо абияк дряпає, наче курка лапою! Бо вилазить за лiнiйку, Наче мiсця їй нема... Через те їй ледве трiйку Ставить вчителька з письма. Ой, та ручка! Їй, невiрнiй, Мабуть, всоте говорю: — Знай, що я також настирний, Я тебе таки скорю! Кинеш свiй поганий норов, Не ганьбитимеш мене. І менi не буде сором За письмо твоє брудне! О.Пархоменко Учитель. Як ви гадаєте, чи можемо ми затриматись надовго на цiй зупинці? Чому? Судячи з вiдповiдей, ми вирушаємо далi. Наступна станцiя — «Розгадайка». Тут для нас приготували загадки. Вчить читати й рахувати, І писати, i спiвати Всiх дiтей довкола Наша люба ... (школа). Все життя пишу, а читати не вмiю. (Ручка.) Разом стiл я i стiлець, Хто вгадає — молодець. (Парта.) Є чарiвник у школi в нас, Ану впiзнайте, хто вiн? Озветься — тиша йде у клас, Озветься ще раз — гомiн. Щоб не спiзнитись на урок, Нам голос подає... (дзвiнок). Учитель. Ви молодцi. Я дуже вами задоволена! Ми з вами подорожували, побачили багато цiкавого та корисного. Ви вже справжнi школярi. Це найголовнiша професiя. А які професiї ви пам’ятаєте? бібліотекар письменник шахтар лiсник Професія водiй учитель лiкар музикант геолог слюсар | |
Переглядів: 3399 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |