Каталог статей

«Черкащино - моя ти вишиванко,

земля козацька вічна і свята!»

Мета. Розширити кругозір учнів про рідний край – Черкащину.

Формувати усвідомлення своєї приналежності до держави, краю; уявлення про територіальний устрій України, про народну символіку та державні символи.

Розвивати інтерес до пізнання своєї Батьківщини її просторів, культурної спадщини, історії рідного краю.

Виховувати у дітей почуття патріотизму, любові до національних традицій, народної мудрості, до краси і гармонії навколишнього світу.

Обладнання: портрети Т.Г.Шевченка, Б.Хмельницького, мапи України (територіальний устрій), Черкаської області, репродукції картин І.С. Їжакевича, К.Білокур «Квіти за тином», «Польові квіти», українські вишиті сорочки, рушники, український віночок, вишиванки; символічні силуети за змістом уроку (до завдань); фотоілюстрації міст Черкащини; малюнок козака з шаблею, тематичний малюнок «Краплинка», звукозапис пісні «Вишиванка», пісні «На добро і надію».

Хід уроку

І. Організаційна частина.

ІІ. Актуалізація опорних знань і чуттєвого досвіду учнів.

                   1.   Поетичні рядки про Черкащину.          

                                  Чужих країв ніколи я не бачив,

Принад не знаю їхніх і окрас,

Та вірю серцем щирим і гарячим:

Нема землі такої, як у нас…

                                 Василь Симоненко

2.   Технологія «Мікрофон»

-         Що ж таке Батьківщина?

… (відповіді дітей).

      Висновок.

         Твоя Батьківщина там, де ти народився. Де сонце сяє щодня, де шумлять землі гаї, де течуть блакитні ріки, де людина живе повіки.

Батьківщина

Твій рідний край, дитино,                                 Твій рідний край, дитино,

То красная земля.                                              То ті сільські хати,

Куди не кинеш оком –                                       Що в них живе народ наш,

Ліси, луги й поля.                                               Усі твої брати.

І потічок той срібний                        І птахи ті співучі,

І той зелений гай –                             І той квіток розмай.

Це все, моя дитино, -                         Це все, моя дитино,

Твій рідний край!                               Твій рідний край.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку.

ІV. Усвідомлення навчального матеріалу

1.     Розповідь вчителя.

а) Довідкове бюро

Словник:    місто                            держава

район                  країна

область               територія.

Про територіальний устрій України (Мапа України)

б)      Черкащина - …

Рано, рано сонце встало,

Україну привітало,

Побажало їй добра,

Усміхнулось до Дніпра,

до Дністра і до Дунаю,

до Шевченківського краю,

де живуть усі віки

Українці – козаки.

                            (Олесь Лупій «Дорожчої нема»)

Черкащина – це прозорі простори ланів, квітучих садів і грабових лісів у долинах річок.

Для поверхні Черкащини характерні різні типи рівнинного рельєфу, чергування широких степових просторів з великими ділянками лісів, які ростуть по долинах річок, боліт, балок.

                            Наш лісостеп – це край барвистий.

                            Куди не глянь – краса кругом…

«Ніде так не відчуваєш неба як на рівнинах. Глянеш вгору і насолоджуєшся його глибиною. Здається, величезна синя чаша схилилась над землею і зімкнула свої краї на горизонті. Коли їдиш по рівнині, то відчуваєш в ній щось надзвичайно широке, вільне. Безмірний простір вражає своєю долиною.

Яка в нас земля широка!

Далечінь на всі сторони. Куди не глянеш, ніяк не розумієш, де вона починається і де закінчується».

                   В.П.Горощенко, 1971р.

На рівнинах зручно жити і працювати, вирощувати сади, сіяти пшеницю, кукурудзу, буряки, займатися городництвом, будувати споруди, прокладати транспортні магістралі.

(Використання ілюстративного матеріалу)

Сплетемо вінок український сьогодні

Із мальв, чорнобривців, калини,

З барвінку і жита, із м’яти, нагідок,

З жоржин, чебрецю та вербини.

                             (показ українських квітів, вінка)

2.     Робота з мапою.

Милі серцю краєвиди відкриваються навкруг з високих берегів Дніпра, де північніше від Канева і починається наша область, простягнувшись на південь до Кіровоградщини. Черкащина відома далеко за межами України своїми природними багатствами (зокрема, родючими ґрунтами - чорноземами), історичними подіями, талановитими людьми природними та архітектурними пам’ятниками.

         У  центрі незалежної, суверенної держави  України серед лісостепу, по обидва береги величного Славутича (Дніпра) та його притоків розкинула свої простори Черкащина. (Площа - 20,9 тис. кВ. км.). Межує наша область з Київською, Кіровоградською, Полтавською та Вінницькою областями.

         Наша Черкащина – наймолодша з усіх областей України. Утворена вона 7 січня 1954 року з земель сусідніх областей, з якими тепер межує.

         Багато важливих історичних подій відбувалось у нашому краї. Це і оборона південних кордонів древньоруської держави, і зародження українського козацтва, і захист земель від навали кримських орд, набігів турків…

3.     Довідкове бюро.

Словник :   козак                            турки

                   орда                              татари

                   хан                                монголо-татари

                   половці

В ті давні часи вже існували такі стародавні міста, як Канів, Корсунь, Городище, Звенигородка та інші. Цілий ряд цих міст, в тому числі Корсунь і Канів, монголо-татари зруйнували. А про зруйнування Черкас ордою у літописах згадки немає.  Можливо, завдяки своєму розташуванню на Дніпрі , сильним оборонним укріпленням Черкаси уникли зруйнування. Свою назву місто отримало ще з 30-х років ХІ ст.., коли поселення зайняли козаки – черкеси. Козаки  - вільні люди. Черкаси – місто вільних людей.

4.     Довідкове бюро.     (Малюнок козака).

Козак – це була вільна, відважна, озброєна людина, готова завжди обороняти свій рідний край від ворогів. А тому, що Україна – дуже багатий край, то ворогів, які хотіли б її загарбати, було і є багато. Крім польських панів, які займали наші землі, робили з людей кріпаків і просто відбирали від них усе, що ті мали, нападали на наш народ ще й  татари і турки. Це останні    грабували все майно, а людей продавали як рабів. Тільки козаки – вільнолюбні люди – рятували край від усіх цих нещасть.

Козак завжди мав при собі таку зброю: шаблю та мушкет, спис; лопату, щоб копати укріплення, та харчі. Одежа козаків була: сорочка, черкеска, широкий пояс, широкі шаровари. На ногах чоботи. Голова була оголена, тільки посередині залишали довгий чуб, який називався оселедцем. Це була прадавня зачіска (деякі наші князі в Княжій Русі – першій українській державі – також носили оселедці.)

Кожний козак мав довгі вуса. Такий зовнішній вигляд козака відповідав традиціям українського народу.

Не кожний чоловік міг стати козаком, бо це вимагало неабиякої відваги та високого військового вишколу. Зате колись, як і тепер, сказати на когось «він правдивий козак» було найвищою похвалою.

                Козацькому роду – нема переводу.

                Вірмо, що так воно буде і сьогодні!

Визвольну війну (1648-1654р.р.) очолив Богдан Хмельницький, який став  гетьманом України – народним героєм. Чимало цих подій описав у своїх творах Тарас Григорович Шевченко, зокрема, у поемі «Гайдамаки».  (Портрети Б.Хмельницького, Т.Шевченка).

       Вічна історія України відбилась в історії нашої області. В незабутній пам’яті поколінь залишається роки першої світової і громадянської війни, голодомор  1932-1933 років, Велика Вітчизняна війна проти фашизму.

5.     Уривок з легенди «Вишивані квіти» Лесі Храпливої -Щур.

… Було це давним-давно в нашій Україні. Жили в городі Чернігові брат з сестрою. Брат  звався Яромур, а сестра – Доброслава.

… Ішов великий князь київський на лютих половців… узяв лицаря Яромира хан половецький живцем у неволю.

… Заплакала Доброслава.  А ранком…  пішла в світ шукати свого брата.

… Назривала квіток, сіла та й взялася плести з них сорочку для брата. Що білі квітки – то полотно, а що сині, червоні, жовті – то дивні взори на плечиках, пазусі та на дудах по вимежувала. Закінчила сорочку…

         Підійшла до табору (половецького) темною нічкою і стала сторожів благати:

-         Занесіть ,- каже,- цю сорочку лицареві Яромирові, що у вас перебуває!

… Приніс (половець) сорочку, квітами українськими мережану, до шатра Яромира.

Одягнув Яромир на себе цю сорочку і – сталося диво дивне: бо ось і ворушитись не мав сили, а нараз нова сила давня, лицарська, вернулася йому, здавалося, що вже ось-ось на землі половецькій марно загинути прийдеться, а тепер туга за рідною землею на місці всидіти не давала.

     Нічкою невидною викрався Яромир із намету ворожого і буйним вихром погнався в степ. Даремно половці на конях його здоганяли – він добре поміж травами високими ховався та їх все з сліду зводив.

     Аж знайшов він у степу свою Доброславу. Розказав їй, як то квіти українські, в сорочку вплетені, сили та відваги йому додали, щоб із половецької неволі рятуватися. Пішли вони обоє в Україну, де небо синє, де ясні зорі, де тихі води, де квіти найкращі…

     З того часу всі українки залюбки вишивають - мережать квіти барвисті. І хто лиш гляне на ці квіти, хто їх рукою торкнеться, тому стає радісно на серці – то така вже дивна сила тих квіток…

                                                                      ***

Тому й український одяг, рушники, серветки, наволочки, скатерки вражають своєю красою.

Рушник на стіні – давній звичай. Не було жодної хати в Україні, котру б не прикрашали рушниками. (Показ українського національного одягу, рушників тощо).

6.                 Інтерактивна гра «Вишиваємо рушник» (Технологія «Художня майстерня»)

(діти в групах – розмальовують чудові квіти та візерунки «рушничка» олівцями – на заготовленій основі–рушничку з силуетами. Використовується звукозапис пісні «Вишиванка». Виставка робіт.)

7.                Розповідь «Пам’ятні місця  Черкащини»

          Кажуть хто не пам’ятав минулого, той не має майбутнього. Адже історія – це скарбниця  людського суспільства, створена протягом століть людьми і природою.

          Чимало цікавих природних пам’яток є в нашому краї.

          У Каневі – це Чернеча гора, на якій знаходиться могила і музей Великого Кобзаря.

          У селі Прохорівці (Канівський район), у садибі М.О.Максимовича, жив і писав твори Т.Г.Шевченко, бував у цьому селі і М.В.Гоголь. Ще й досі можна побачити тут «дуб Т.Г.Шевченка», «сосну М.В.Гоголя», побувати на Михайловій горі.

          У Чигирині на Кам’яній горі збереглися сліди давніх  козацьких укріплень.

          У місті Корсунь – Шевченківському і на його околицях є багато пам’ятних об’єктів. Це і «змієві вали» (VII-X ст.. ст..), і острів Зелений  у Росі, ландшафтний парк за містом (18 століття).

          Поблизу с. Виграєва військо Богдана Хмельницького розбило велику шляхетську армію. На згадку про ті часи у Виграївському лісі росте великий «дуб Б. Хмельницького»

                                                                (П.А. Гудзенко, «Черкаська область»)

          Біля Звенигородки збереглися рештки оборонних укріплень ХІІІ століття. Там, де тепер село Гудзівка, було узгір’я, на якому люди збудували вежу. На ній підвісили мідний дзвін. Звідси , за переказами, і пішла назва: Звенигора, Звенигород. Дзвін бив на сполох закликаючи до оборони, коли в околицях з’являлись печеніги, а згодом – половці.

          Як легенда століть, як мовчазний свідок стійкості і хоробрості наших предків, стоїть сива Звенигора.

          У селі Будище розкинувся парк  із стародавньою липовою алеєю. Збереглися і «Тарасові дуби».  В одному з дупластих дубів малий Тарас ховав перші свої малюнки.

(показ ілюстрацій  - репродукцій картини Івана Сидоровича Їжакевича  «Мені тринадцятий минуло», «Тарас Шевченко – пастух»)

          Поблизу Мошен залишились руїни башти Святослава. Вона, кажуть, була така висока, що з її вершини було видно дзвіницю Києво-Печерської Лаври. З Мошен сосновим реліктовим бором шлях веде до обласного центру.

          В   Умані зачаровує своє неповторною красою пам’ятка садово-паркового мистецтва дендрологічний заповідник НАН України «Софіївка» (1976р.) з комплексом паркових споруд.

          На околиці Городища – геологічна пам’ятка природи – Хлистунівське відслонення, ботанічна – Закревський бір.

          Про інші пам’ятки природи можна прочитати в багатьох книжках, присвячених нашій області.

                    «В чаклунних скелях і гірських вершинах,

У водоспадах і цілющим джерелі,

В перах, гротах, голубих долинах,-

Життя твоєї рідної землі.

Не забувай цих таємниць її!»

8.     Інтерактивна гра «Мій рідний край» (в групах)

         (Створення композиції довкілля – аплікації за допомогою предметних фігур) – на дошці чи ватманах (виставити).

І група – «Ліс» (дерева: дуб, липа, сосна; кущі; пташки; тварини: заєць, лисиця;    стежка,  трава, мурашка, мурашник; квіти)

ІІ група  - «Ріка, озеро» (смужка ріки, овал – озеро; калина; береги; трава; кущі; верби; качка; чапля; риба; латаття; жабка)

ІІІ група – «Поле» (смуга поля з пшеницею; дорога, маки, волошки, небо, хмарки, сонце, метелики).

(Діти прикріпляють елементи аплікацій за даним завданням групі.

Бажано, щоб композиції створювались на дошці, чи так, щоб діти побачили результати своєї творчості і красу рідного краю).

Вчитель.                                                                                                                                           БАТЬКІВЩИНА

Ось повзе мурашка,                                 Глянь, яка чудова

Ось хлюпоче річка.                                  Наша Україна.

Не зривай ромашку,                                 Журавлі над лугом

Не топчи травичку.