Каталог статей

Заняття 8.

Тема. Емоція задоволення і ра­дості.

Мета: розвивати вміння адек­ватно виражати свій емоційний стан.

Завдання: продовження пізнан­ня своєї особистості через емоції радості і задоволення; розвиток здібності розуміти емоційний стан іншої людини; зняття м'язового напруження, викликане психіч­ним, сприяння гуртуванню дитя­чого колективу.

Обладнання: м'яч, аркуші папе­ру, олівці.

Вправа «Тренування емоцій», (ди­віться заняття 3.)

Вправа «Сонячний зайчик».

Ведучий. Сонячний зайчик за­зирнув тобі у вічі. Закрий їх. Він побіг далі по обличчю, обережно погладь його долонями на чолі, на носі, на ротику, на щічках, погла­джуй обережно голівку, шию, руки, ноги . Він забрався на живіт — по­гладь живіт. Сонячний зайчик не бешкетник, він любить і пестить тебе, подружися з ним.

Зараз глибоко вдихнемо і по­сміхнемося одне одному».

Етюд «Після дощу».

Спекотливе літо. Тільки-но пройшов дощ. Діти обережно сту­пають навколо уявлюваних калюж, намагаючись не замочити ноги. Потім розбешкетувалися, стриба­ють по калюжах так сильно, що бризки летять в усі боки, їм дуже весело.

Вправа «Закінчи речення».

Діти пригадують щасливе по­чуття — радість. Закінчують ре­чення.

Я радію, коли...

Учень радіє, коли...

Мама радіє, коли...

Дорослі радіють, коли...

Друг радіє, коли...

Тато радіє, коли...

Вчителька радіє, коли...

Вправа «Зоопарк».

Учасники демонструють різних радісних тварин, обираючи їх за своїм бажанням.

Вправа *Скажи ведмедику доб­рі слова».

Ведучий «запрошує» на заняття іграшкового ведмедика. Учасники придумують для нього добрі слова. Потім кожен перетворюється на ведмедика (бере іграшку у руки) і сідає у центр кола. Інші придуму­ють для нього добрі слова, тобто «погладжують» його. Ведучий до­помагає у підборі слів.'

Кричалка «Я дуже гарний».

Учасникам пропонують повто­рити вслід за ведучим по черзі сло­ва «я», «дуже», «гарний», спочат­ку пошепки, потім голосно і дуже голосно.

«Малювання».

Учасникам пропонуються ар­куші з намальованими ромашками (заготовлені заздалегідь).

Ведучий пропонує намалювати у центрі себе (своє обличчя), а на пелюстках — малюнки на тему «я радію, коли...».

Хто вміє писати, може написа­ти відповіді.

Вправа «Добра тварина». (Див. заняття 7.)

Заняття 9.

Тема. Риси характеру.

Мета: продовжувати пізнання своєї особистості, із притаманни­ми їй рисами характеру.

Завдання: розвиток вміння від­різняти й описувати види характе­ру; сприяння гуртуванню дитячого » колективу; зняття м'язового напру­ження, викликаного психічним.

Обладнання: запис спокійної музики, м'яч.

Вправа «Руки, що танцюють».

(Дає змогу визначити почуття і внутрішньо розслабитися.)

Ведучий пропонує дітям взяти два олівця, що сподобалися, у кож­ну руку. Покласти перед собою два аркуші паперу. Заплющити очі і, поки звучить музика, малювати на папері. Рухати руками в такт музи­ці. Потім можна подивитися, що вийшло. (2—3 хвилини).

Вправа «Нас із тобою пов'я­зує...».

Учасники кидають м'яч одне одному зі словами «Нас з тобою пов'язує...», пригадуючи риси ха­рактеру, особливості поведінки.

Ведучий слідкує, щоб м'яч по­бував у всіх учасників, допомагає дітям визначити потрібні риси ха­рактеру.

Вправа «І я...».

Ведучий називає риси характе­ру. Якщо в когось є така риса, то він має сказати: «І я......  *

Я — ледача...

Я — охайна...

Я — чесна...

Я — вперта...

Я — жадібна...

Я — сором'язлива...

Я — смілива...

Я — цілеспрямована...

Я — доброзичлива...

Вправа «Я на драбинці харак­теру».

У кожного учасника є аркуш із зображенням 6 драбинок, у кожної своя назва.

На кожній драбинці 7 сходинок. Учасникам треба подумати, на якій сходинці вони знаходяться, відмі­тити літерою «Я».

Потім вирішити, на яку сходин­ку кожної драбинки його поставить мама («М»), («В»).

Вправа «Відгадай-но».

Учасники повинні уважно роз­дивитися свого сусіда, який сидить ліворуч, і відгадати, що подобаєть­ся у ньому його мамі.

Діти почергово промовляють уголос свої здогадки. Можна про­вести друге коло, де діти відгаду­ватимуть, що подобається в сусіді друзям, третє — учительці.

Ведучий має бути готовий допо­могти дітям у відгадуванні.

Вправа «Дзеркало».

Вправа виконується в парах, де один — «людина», яка виконує різні дії, рухи, інший — «дзерка­ло», яке точнісінько повторює рухи людини.

Після 2—3-х рухів учасники мі­няються місцями.

Вправа «Хто покликав».

Один із учасників підходить до стіни, відвертається. Інші почерго­во кличуть його, вимовляючи звук «а». Тому, хто водить, необхідно вгадати, хто покликав.

Варіант вправи — «Хто дотор­кнувся».

Вправа «Сліпий танець».

Розвиває довіру одне до одно­го, знімає зайве м'язове напру­ження.

Учасники об'єднуються в пари. Один заплющує очі, другий — «зря­чий». Беруться за руки і танцюють одне з одним під легку музику (1—2 хв). Потім міняються ролями.

Заняття 10.

Тема. Який я?

Мета: вчити дітей сприймати себе як цілісну особистість.

Завдання: формування уявлення про себе, самохарактеристика; роз­виток емпатії; зміцнення стосунків у колективі.

Обладнання: картки зі світли­ми рисами, м'яч, аркуші паперу, олівці.

Вправа «Струм».

Учасники сідають у коло, три­маючись за руки, і передають по колу «Струм» (по ланцюжку, один одному тиснуть руки).

Вправа «Побажання».

Усі сидять у колі і, кидаючи одне одному м'ячик, говорять до­брі побажання.

Вправа «Хто ти?».

Ведучий у кожного учасни­ка запитує «Хто ти?», кидаючи йому м'яч. Учасники відповіда­ють: «Я...».

Ця вправа дає змогу відкрити в собі щось нове, усвідомити речі, які раніше не усвідомлювались. Водно­час вона створює можливість кра­ще познайомитися з іншими учас­никами групи.

Вправа «Закінчи речення».

Я злюсь, коли...

Я радію, коли...

Я сумую, коли...

Я не люблю, коли...

Я серджуся, коли...

Я щасливий, коли...

Вправа «Циганка».

Ведучий одягає хустку і пере­творюється на циганку, яка про­понує поворожити всім присутнім. Учасники почергово звертаються до неї зі словами: «Циганко, ци­ганко, поворожи мені, розкажи мені, який я». Ведучий тримає за спиною купу карток із написаними на них «світлими» якостями людей, витягає одну картку й демонструє її дитині зі словами: «Правильно я наворожила?». Дитина може відмо­витися від якості.

Ведучому важливо, з одного боку, підтримати роздуми дитини про те, яка вона насправді, з іншого — переконати в тому, що ця якість їй притаманна. Можна залучити до обговорення групу.

Вправа «Конкурс хвальків».

Усі сидять у колі, ведучий по­відомляє, що сьогодні проводить­ся конкурс на кращого хвастуна. Але хвастати необхідно не свої­ми успіхами чи вродою, а сусідом, який сидить праворуч: «Погляньте

уважно на свого сусіда. Подумай­те, який він, що вміє робити, що в нього добре виходить. А зараз по­хвастайте».

Можна обрати кращого хвалька. Ведучий запитує кожного: що сподобалося більше — хвастати су­сідом чи слухати про себе?

Малювання «Автопортрет.

Вправа «Я тобі дарую».

Усі сидять у колі. Ведучий про­понує зробити подарунок сусідові, який сидить ліворуч. Подарунки не звичайні, а передані за допомогою жестів (невербально). Головна умо­ва — доброзичливість. Необхідно подякувати за подарунок.

Прогнозований

результат і методи

його діагностики

Досвід роботи (3 роки) за про­грамою -«Психологічна абетка» по­казав, що кінцевий результат відпо­відає меті програми. Тобто діти до­бре адаптуються до умов шкільного навчання. Учні можуть проаналі­зувати свої вчинки і вчинки інших людей, стають відповідальнішими, розкутішими. Вони добре розпізнають свої емоційні стани, сприй­мають емоції інших людей.

Гармонізуються міжособистісні стосунки в дитячому колективі та між учителем і учнями. Зменшуєтьтся тривожність, м'язове напружен­ня, викликане психічним.

Після закінчення програми ро­биться діагностика, за допомогою такого психодіагностичного інструментарію.

1. Тест «Незакінчене речення». (Подмазин С.И. Альманах психо-логических тестов. — М, 1996.)

2.  Анкета для оцінювання шкільної мотивації і адаптації Н.Г.Лусканової.

3. Малюнок «Що мені подобаєть­ся у школі». (Лескова-Савицкая АА Проблема адаптации первоклассников к школе. — Одесса, 2001.)

4. Малюнок «Я в класі». (Леско­ва-Савицкая А.А. Проблема адап­тации первоклассников к школе. —

Одесса, 2001.)

5. Кінестетичний малюнок сім'ї. Берне Р., Кауфман С. (Альманах психологических тестов.)

6.   Проективна методика для діагностики шкільної тривожності А.М.Прихожан.

За результатами діагностики, а також використовуючи матеріали, здобуті під час занять, проводяться індивідуальні консультації з батька­ми дітей-учасників. Батьки мають змогу ознайомитися з результата­ми, отримують рекомендації, у разі необхідності планується подальша корекційна робота.

Тісна співпраця з класним ке­рівником дозволяє досягти кращо­го результату. Класний керівник — активний учасник усіх занять. Пси­холог ознайомлює його із власними

висновками та прогнозами, надає рекомендації стосовно індивідуаль­ного підходу до учнів. Головним показником успішності програми є те, що діти залюбки відвідують психологічні заняття, із нетерпін­ням чекають призначеного часу, дуже активні й відверті.