Каталог статей

Тема 2. Уроки доброчесності

(22 год.)

Урок 9. Чого навчали дітей у давнину.

Багатий досвід наших мудрих і побожних предків-християн допомагає нам навчати добра свою душу. Як  можемо шанувати своїх предків? Які з порад мудрих предків ми можемо використувати і виконувати у своєму житті?

Урок 10. Як стати кращим.

Чи хочу я стати кращим? Що я для цього роблю? Що з цього приводу каже Євангеліє?

Урок 11. Чесність та брехня.

Чесність як повага до ближнього, виконання обіцянки, мужність зізнатися у своїй провині.

Урок 12.  Любов до праці.

Працелюбність треба виховувати, долаючи небажання, відсутність зацікавленості або винагороди, невміння і пов’язані з ними можливі труднощі.

Урок 13 Праця - перемога над лінощами

Справжня праця не буває легкою. Вона завжди долає лінощі і втому. Лінь – це небажання трудитися. Подолання ліні, навчання виконувати будь-яку роботу, це ствердження себе в житті.

Урок 14. Слухняність і старанність.

Слухняність як повага до старших, які мають більший життєвий досвід. Що б сталося, якби кожен почав робити тільки те, що йому заманеться?

Урок 15. Різдво Христове як прояв Божого милосердя й терпіння.

Христос приніс у цей світ приклад милосердя й терпіння. Чи можемо ми наслідувати цей приклад? Що означає вираз “У серці народився Бог”?

Урок 16. Терпіння і нетерплячість. 

Що означає “працювати над собою”? Вміння поставити перед собою мету (відповідно до віку) і  зробити все необхідне, щоб її досягти. Нетерплячість завдає шкоди.

Урок 17.  Ввічливість та нечемність.

Ввічливість дає можливість людям краще розуміти один одного, співпрацювати, запобігає непорозумінням.

Урок 18. Турботливість і байдужість.

Людина, байдужа до інших,  стає самотньою. З нею не бажають гратися, спілкуватися, мати справи, дружити, тому що вона думає тільки про себе.

Урок 19. Бережливість і недбалість.

Коли Бог створив людей, Він заповідав їм піклуватися про цей світ. Про бережливе ставлення до природи, речей (книжок, одягу, іграшок), їжі,  здоров’я. Недбалість приводить до безладдя, через яке людина марнує час, інколи здоров’я, можуть навіть порушитися взаємини з людьми. Необхідно також дбати про свою душу, щоб у ній не проростав бур’ян зла.

Урок 20. Розсудливість і нерозсудливість.

Розсудливість – джерело доброчинності. Людина не повинна лінуватися розмірко­вувати над своїми вчинками, аналізувати їх, щоб обирати краще і не допускати зла до розуму та серця.

Урок 21. Божий дар знань.

Знання допомагають людині обрати правиль­ний шлях у своїх справах і вчинках. У світі є чимало цікавих речей, знання яких збагачує людину, допомагає їй стати розумною.

Урок 22. Вдячність  - примноження добра .

Вдячність цінує працю інших, добре ставлення, будь-яку добру справу, підтримку та пораду. Вдячна людина викликає повагу, бажання спілкуватися з нею, допомагати. Людина не повинна забувати про вдячність Богові за Його добро та любов, а також батькам, учителям, друзям.

Урок 23. „Блаженніше давати, ніж брати”..

Добрій людині притаманна щедрість, як чесно­та, яка виходить із люблячого серця. Щедрість виявляється у вмінні поділитися з ближнім, роздаванні милостині, гостинності, умінні радіти добру іншого, відсутності заздрощів.

Урок 24.  Милосердя в нашому житті.

Милосердна людина поспішає на допомогу тим, хто потрапив у біду, виявляє чуйність до інших, вибачає провини й образи, жаліє всіх. Жорстокість виявляється в байдужості до чужого горя,  а інколи й радінні з нього, насміхан­ні. Серце кожної людини бачить Бог, і Він може зцілити його від зла.

Урок 25.  Чуйність і нечуйність.

Чуйна людина відчуває біль і радість інших людей. Переймається їх труднощами, завжди приходить на допомогу.

Чуйна людина –  милосердна, доброзичлива, доброчинна. Про неї говорять: «Людина з Богом у серці».

Урок 26. Сила тіла і сила духу.

У життєвих випробуваннях перема­гає не той, хто має міцне тіло, а той, хто має силу духу. Сильнішим стає той, хто вчиться керувати собою.

Урок 27. Хоробрість і боягузтво.

Хоробрість – це чеснота, яка виявляється в умінні захищати правду, добро: заступитися за слабшого, взяти на себе відповідальність у важливій справі (наприклад, у командній грі), зізнатися чесно у провині. Хоробрості притаманна мужність.

Урок 28. Захисники Батьківщини.

Приклади героїчних вчинків з любові до Бать­ківщини. Героїзму притаманна жертовність.

 Урок 29. Скромність і хвалькуватість.

Християнин розуміє, що таланти та чесноти даруються Богом або досягаються не лише людськими намаганнями, а й за Божою допомогою. Тому людина не повинна вихвалятися своїми здібностями й талантами. Хвалькувата людина не помічає своїх недоліків, не поважає й таланту інших.

Урок 30. Жити по-християнськи

Що означає жити по-християнськи? Творити добро й перемагати зло. Це непросто, але Бог дарує відчуття радості після будь-якої доброї справи. Дорога доброчинності веде у світ Вічного Добра.

Учень має уявлення:

-  про чесноти та протилежні їм вади, такі як чесність і брехня, працелюбність і лінощі, слухняність і непослух, терпіння й нетерплячість,  ввічливість і нечемність, вдячність і невдячність, турботливість і байдужість, бережливість і недбалість, розсудливість і нерозсудливість, щедрість і жадібність, милосердя й жорстокість, хоробрість і боягузтво, скромність і хвалькуватість;

визначає:

-  напрямок своїх вчинків на основі знання про ті чи інші позитивні або негативні риси людського характеру;

- своє ставлення до інших на засадах християнських чеснот – співчуття, жертовності, вдячності;

називає:

-  приклади доброчинності з Біблійних, історичних та казкових сюжетів, чесноти, яких йому треба набути;

порівнює:

-  своє вміння творити добрі справи  з прикладами, що наводяться на уроках при слуханні  Біблійних оповідей та літературних творів;

розуміє:

- потребу наслідувати кращі зразки християнських чеснот у повсякденному житті;

- важливість власної участі у творінні добрих справ, необхідність допомагати людям у різних життєвих ситуаціях;

пояснює:

-  важливість творення доброчинності та потреби допомагати людям у різних життєвих ситуаціях;

використовує:

- знання про гостинність, турботу про ближніх, про милосердя й щедрість під час свят та у повсякденному житті християн;

висловлює:

- власні думки з приводу вчинків персонажів біблійних оповідей, героїв літературних творів, ставлення до власних вчинків;

- особисте ставлення та ставлення своїх близьких до християнських цінностей у житті своєї родини;

-  власні думки про значення доброчинності в житті родини, школи, міста, рідного краю;

характеризує:

- ознаки християнських та родинних свят, зміст окремих дій та вчинків людей під час проведення цих свят;

орієнтується:

 в етичних поняттях «совість», «чесноти», «милосердя», «людяність», «доброчинність», «вдячність», «відповідальність»;

уміє:

-  використовувати свої знання у спілкуванні з друзями, шкільними товаришами, батьками, вчителями та іншими людьми;

-  відображати в малюнках та у творчих роботах своє ставлення до світу добра і зла;

- виконувати народні пісні, пов’язані  з християнськими традиціями, готуватися до проведення свят, готувати прості святкові страви, виробляти святкові прикраси та подарунки;

- зображати на малюнках деякі символи християнських свят, передавати в кольорі настрій своєї душі, атмосфери свята.

дотримується правил:

-  духовної безпеки у виборі між світом добра і зла;