Каталог статей

Урок 5. Добро і зло в нашій душі.

Совість – голос Божий

1 клас

Мета: визначити і окреслити суть категорій "добро" і "зло"; допомогти усвідомити значення добра як життєвого вибору в духовному становленні особистості. Учні мають усвідомити, що таке совість і сором, як пов'язані почуття совісті й відповідальності перед собою та перед іншими; спонукати дітей замислитися над тим, коли людині буває соромно, чому важливо знати думку інших про себе та коли люди відчувають провину; формувати вміння сприймати оцінку своїх учинків іншими і наводити приклади такої оцінки; виховувати почуття відповідальності за свої вчинки, уміння самооцінювати їх.

Ключові поняття.

Добро – це життя людини заради інших, щире бажання допомогти, любов до батьків, близьких, Батьківщини, здатність до самопожертви. Зло – бажання отримати від життя все можливе, не рахуючись ні з ким і ні з чим, замкненість і зосередженість на власних проблемах, інтересах, амбіціях. Совість і сором – це регулятори людської поведінки, совість взаємопов'язана з відповідальністю людини перед собою.

Кожній людині важливо знати думку інших про себе, вона оцінює свої вчинки очима сторонньої людини, іноді вона відчуває провину, їй буває соромно...

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів.

Доберіть із довідки прислів'я, які можна використати в наведених ситуаціях.

1-ша ситуація.

Бабуся Ганна сиділа на лавочці. Вона чула, як неподалік сперечалися Дмитрик і Толя. Кожен із хлопчиків переконував іншого, що має право першим прочитати книжку, яка сьогодні надійшла до шкільної бібліотеки. Дмитрик говорив про свого батька-льотчика, а Толя про свою маму-лікаря. Головні герої книжки – пілот і лікар... Бабуся Ганна, вислухавши їхню суперечку, усміхнулася і сказала:...

2-га ситуація.

Маринка давно мріяла про таку ляльку, як у Зої. У крамниці ще залишалася одна така ж... На день народження мама обіцяла її купити. Та коли дівчинка з мамою прийшла в магазин, на вітрині ляльки вже не було. Побачивши сльози на очах Маринки, продавець загадково посміхнулася і, ніби чарівниця, винесла ляльки, які щойно привезли для продажу. Серед них дівчинка побачила таку ляльку, таку – аж подих перехопило! "Ось цю ми й візьмемо, – сказала мама, – Бачиш..."

Притча про доброго самарянина.

"Один чоловік спускався з Єрусалима до Єрихона й потрапив до рук розбійників, що його обдерли й побили тяжко та й пішли геть, зоставивши майже мертвого. Випадково ішов якийсь священик тією дорогою, побачив він його й, збочивши, пройшов мимо. Так само й левіт пройшов на те місце, глянув на нього й пройшов мимо. Але один самарянин, що був у дорозі, зненацька натрапив (на нього) й, побачивши його, змилосердився. Він приступив до нього, перев'язав йому рани, полив їх оливою й вином, потім посадив його на власну скотину, привів до заїзду й доглянув його. На другий день він вийняв два динари, дав їх господареві й мовив: "Доглядай його, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли повернуся". Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки?" (Євангеліє від Луки 10:30-36).

Запитання для обговорення.

1. Про що йдеться у притчі?

2. Що означає "бути хорошим ближнім"?

3. Яким критерієм керувався Ісус для визначення праведності?

4. Як ви думаєте, чому священик і левіт не допомогли потерпілому?

5. Як ця притча вчить нас допомагати незнайомим людям?

6. Що потрібно було подолати самарянину, щоб допомогти потерпілому мандрівникові з Іудеї?

7. Як ви думаєте, чи змінилося ставлення мандрівника до самарян після цього випадку?

8. Наведіть приклади милосердя, допомоги, добрих справ, про які ви чули або знаєте?

9. Яку добру справу ви б хотіли зробити людям?

Запитання для розгляду:

1. Що ми вкладаємо в поняття "добро" і "зло"?

2. Що впливає на гарні й погані вчинки людини?

3. Добро – як свідомий вибір у житті духовної людини.

Мотивування навчальної діяльності учнів.

Очевидно, ви не раз чули вислови жити по совісті, працювати по совісті, судити по совісті, говорити по совісті. Що, на вашу думку, вони означають? Що ж таке совість? На уроці ми з'ясуємо це непросте питання, переконаємося, що совість і сором – це регулятори людської поведінки, що совість взаємопов'язана з відповідальністю людини перед собою. Кожній людині важливо знати думку інших про себе, вона оцінює свої вчинки очима сторонньої людини, іноді вона відчуває провину, їй буває соромно...

Ситуація для обговорення

Старенька бабуся їде в трамваї. Вона щойно одержала свою невелику пенсію і підраховує, скільки треба заплатити за електроенергію, водопостачання та інші побутові послуги.

У цей час двоє підлітків витягують у неї із сумки гаманець. Це помічає контролер. Він підходить і просить показати квитки. Звичайно, квитків у хлопців немає, але за них заступається бабуся: вона ладна заплатити за них.

1. Чи вчинили б і ви так само, як бабуся?

2. Як ви думаєте, про що думали підлітки, коли бабуся за них заступилася?

Завдання для роздумів.

У кожної людини є внутрішній потенціал добра і зла. Кожний учинок, думка є вибором того або іншого. Але, здійснюючи шляхетні й гарні вчинки, людина може керуватися негативними мотивами (бажання зарекомендувати себе з кращого боку, змусити гарно говорити про себе, отримати схвалення, подяку, нагороду, підвищити свій рейтинг тощо). При цьому людина не переймається високою ідеєю і щирим бажанням допомогти; внутрішньо вона залишається байдужою до проблеми того, кому допомагає. Тому в християнстві найвищу цінність має та доброчинність, яка робиться від чистого серця. Чи завжди ви керуєтеся щирими почуттями у своїх шляхетних учинках? Наведіть приклади, коли ваша допомога була щирою.

Як ви розумієте вислови?

• "Те, що в нас є два ока, не полегшує нашої долі: одне око служить, щоб бачити хороші сторони життя, а друге – щоб бачити погані" (Вольтер).

• "Людина ніколи не буде доброю, доки не зрозуміє, яка вона погана або якою поганою вона могла б стати" (Честертон).

• "Зло протистоїть добру навіть тоді, коли добро хоче допомогти тим, хто став на шлях зла" (Ч. Айтматов).

• "Є те, що потрібне цим людям навіть більше, ніж їжа й дах над головою. Це – розуміння того, що вони комусь потрібні, хтось їх кохає. Вони розуміють, що, навіть якщо їм залишилося жити всього кілька годин, їх люблять. Господи, зроби нас гідними служби людям усього світу, які живуть і помирають у злиднях і голоді" (Мати Тереза).

Прочитаймо і поміркуймо.

Є ще одне найніжніше деревце

Мама з Катрусею поливають яблуньки в саду. Десять яблуньок, під кожну – по десять голубеньких відерець. Щоб зеленіли, квітли і родили. Катруся вже кінчає перший клас, вона добре вміє рахувати. І ось за її підрахунками виходить: під яблуньку вже вилили десять голубеньких відерець, а мама виливає ще й одинадцяте.

– Скільки ж треба вилити під кожну яблуньку? – питається Катруся.

– Десять, – відповідає мама.

– А чого ж ви під кожну яблуньку виливаєте ще й одинадцяте відерце? – дивується Катруся.

– Бо є ще одне – найніжніше деревце, - каже усміхаючись мама. – Його теж треба полити, щоб вічно зеленіло.

– Що ж це за деревце?

– Совість(В.Сухомлинський).

Що здивувало Катрусю?

Яку відповідь на своє запитання дістала вона від матері? Чому совість – це найніжніше деревце, яке слід плекати? Скласти Кодекс совісті першокласника, скориставшись порадами

В. Сухомлинського.

• Роби так, як має бути, не для годиться, не тому, що хтось побачить твої добрі вчинки і похвалить тебе, а за велінням власної совісті.

• Бути справжньою людиною наодинці зі своєю совістю значно важче, ніж на людях, що оцінюють твої вчинки, схвалюють добро й засуджують зло.

• Звітувати перед своєю совістю значно важче, ніж перед іншою людиною.

• Якщо ти наодинці із собою робиш щось погане і думаєш, що про це ніхто не знатиме, ти помиляєшся. Будь гранично чесним наодинці з собою.

• Бажання зробити добро тільки заради того, щоб тебе похвалили, означає, що на чистому тілі твоєї совісті з'являється плямочка.

• Совість – річ надзвичайно тонка, ніжна і примхлива. Якщо потурати її примхам, вона стає жорстокою. Треба вчитися володіти своєю совістю, тоді вона стане мудрим і благородним вартовим учинків, поведінки, всього життя.

• Володійте своєю совістю, виховуйте в собі вимогливість.

Творча робота. Поміркуйте над ситуацією і закінчіть розповідь.

Іринка з мамою в садочку збирає у кошик груші, їй не дуже хочеться нахилятися, підбирати дрібненькі грушки. Мамі не подобається, як дівчинка працює, тож вона каже: "Прислухайся до себе, чи тобі ніхто не докоряє за таку роботу?" Іринка...

Чи стало дівчинці соромно? Чи заговорила в ній совість?

Чи потрапляли ви в таку ситуацію? Народний досвід вчить, від своєї совісті не втечеш. Де совість, там і любов. Догоджай не людям, а совісті своїй. Совість гризе без зубів. Очі – міра, рука – віра, совість – порука. Розкрити підтекст народних примовок.

Цікаво знати.

Притча про совість

Був чудовий літній вечір, місячне сяйво освітлювало стежку, якою йшов чоловік. Замислившись, він не помітив каменя, спіткнувся, впав і боляче забився. Встав, подивився на камінь і пішов собі далі.

Через деякий час на стежці з'явився інший чоловік. Насвистуючи, він ще здалеку помітив камінь. Підійшов до нього і подумав: "Це ж моя кохана йтиме цією стежкою, не помітить каменя і впаде". Узяв він камінь та й відніс на узбіччя.

Та ось з’явився ще один чоловік. Він побачив камінь, що лежав віддалік, зловтішно посміхнувся і поклав його знову серед стежки. Починало світати. На доріжці з'явився четвертий чоловік. Коли він побачив камінь, то подумав, що люди можуть його не помітити, і прибрав камінь зі стежки.

Стародавні греки вважали, що стежка – це наше життя. А чотири чоловіки – це ми, люди, такі різні в цьому житті: перший чоловік – байдужий, другий – егоїст, третій – безсовісний. І тільки четвертий – людина з совістю.

Чи згодні ви з такою оцінкою людей? Обґрунтуйте своє твердження.

Висловіть власне судження: коли людині буває соромно?

Як Федько відчув у собі Людину

Пішов раз малий Федько з матір'ю на поле картоплю копати.

– Вісім років тобі, – каже мати, – працювати час по-справжньому.

Викопує мати кущ, а Федько вибирає з ямки картоплю й у відро кидає. Не хочеться Федькові працювати. Визбирує картоплю, що зверху, а в землі не хоче копирсатися. Залишив картоплю в одному кущі, у другому. Мати помітила таку роботу та й каже:

– Хіба тобі не соромно? Людина ж дивиться і все бачить!

Оглядається Федько довкола і дивується:

– Де ж та Людина? Що вона бачить?

– У тобі, Федьку, Людина. Усе вона бачить, усе помічає, та тільки ти не завжди дослухаєшся до того, що вона тобі говорить. Ось прислухайся до її голосу, вона тобі й скаже, як ти працюєш.

– А де ж вона в мені – Людина? – дивується Федько.

– У голові твоїй, у грудях, у серці, - підказує мати.

Перейшов Федько до іншого куща, позбирав картоплю, що зверху лежала. Хотів було вже залишити його, аж тут мов і справді хтось докоряє: що ж ти, Федьку, робиш? Порийся, там ще є картопля у землі. Здивувався Федько, оглянувся. Нікого немає, а мов хтось дивиться на його роботу й соромить. "І справді, мабуть-таки, Людина бачить мою роботу", – подумав Федько, зітхнув, розгріб землю біля викопаного куща й знайшов ще кілька картоплин. Легше стало на душі Федькові. Аж пісеньки веселої заспівав. Працює він годину, працює другу і все більше дивується. Ледве подумає: "Навіщо так глибоко гребтися, мабуть, уже немає картоплі", а тут хтось і підслухає його думку. І соромно стає Федькові. Але й радісно, ой, як радісно, "Гарний цей друг – Людина", – думає Федько (В.Сухомлинський).

Як працював Федько? Чому?

Із Біблії

Біблійна легенда розповідає, що першими людьми, які відчули сором, були Адам і Єва. Порушивши Божу заборону, вони скуштували плід із дерева пізнання добра і зла. Після цього розкрилися очі в них обох і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фігові листки, і зробили опаски собі".

Як вчинив із ними Господь?

Втраченого дитинства, як і втраченого раю, не повернути. І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу зі шкіри, і зодягнув їх. Людина осягла сором...

Запам'ятаймо!

Сором є моральним переживанням. Це почуття неминуче передбачає людську самооцінку. Людина, яку охоплює сором, перебуває наодинці із собою, хоча й оцінює себе сторонніми очима.

Саме слово сором походить від індоєвропейської основи зі значенням ховати, приховувати. Справді, сором спонукає людину ховати чи переборювати в собі те, що могло б зганьбити її в очах інших людей. Сором спонукає людину до самовдосконалення. Люди соромляться того, що принижує їхню гідність; поганих учинків, відсутності свободи, незадовільних побутових умов. Зіставте поняття сором і совість. Чим вони різняться?

Попрацюймо в парах.

Розкажи товаришеві, чого слід соромитися, а він – хай розкаже тобі. Скористайся порадами.

• Соромся порожнечі душі. Найбільше соромся того, що в тебе немає своїх святинь, своїх непохитних, незаперечних істин, правил, принципів.

• Соромся слабкої волі, "безхребетності". Гори від сорому, якщо відчуваєш, що в тобі заворушився мерзенний черв'ячок, ім'я якому - "моя хата скраю".

• Соромся байдужого ставлення до громадського життя, виконання обов'язку.

• Соромся не тільки явної підлості, а й не давай найменшого приводу, щоб про тебе могли подумати, як про підлу людину. Пам'ятай, що підлість у дитинстві й отроцтві починається нібито з дуже маленького бажання уникнути відповідальності, небезпеки, врятуватися від біди, що загрожує іншим, перекласти на когось відповідальність за те, що сталося через власне незнання, помилку, необачність, непорозуміння. Підло мовчки виглядати зі схованки і з цікавістю чекати: а що буде товаришеві, який опинився в небезпеці?

• Соромся безвідповідальності, легковажності своїх почуттів, уподобань, У своїх почуттях треба бути вірним і обов'язковим.

• Соромся безкультур'я. Хизуватися незнанням – верх глупоти. Невігластво розуму і почуттів збіднює людину. Нехай на сторожі твоєї порядності завжди стоїть почуття сором'язливості за все примітивне, недосконале в самому собі.