Каталог статей

Урок 28. Хліб наш насущний

1 клас

Мета: виховувати у дітей повагу до хліба, до праці хліборобів; вчити бережно поводитись з хлібом, берегти його.

Хід уроку

І. Вступна бесіда.

2. Читання вірша С. Погорєловського "Урожай".

В нім здоров'я наше й сила,

В нім чудове є тепло, –

Скільки рук його ростило,

І плекало, й берегло.

Бо зерно не зразу стало

Хлібом тим, що на столі, – 

Люди рук своїх доклали.

Потрудились на землі.

– Хліб! Яке тепле і щире почуття поваги викликає це слово в серці кожної людини! Скільки про нього сказано добрих слів, складено прислів'їв, загадок, пісень! Землю-годувальницю, славну працю хліборобів оспівано в багатьох казках і легендах. І це недивно, бо хліб є найбільшим багатством країни, всього народу.

2. Бесіда.

–Як роблять хліб?

3. Читання тексту за підручником і обговорення (с.70).

4. Розгляд і обговорення ілюстрацій "Як приходить до нас хліб?"

5. Розповідь учителя.

– Чи знаєте ви, як пахне життя?

Давайте затихнемо на хвильку і відчуємо цей запах...

Це пахне хліб. Неповторний запах робить хліб живим, частиною душі кожного з нас. Початок хліба – маленька зернинка. Зернятко хліба нагадує дитину в сповитку.

Немовлятко – це іскринка життя, джерельце життя у згорточку. Так і зернятко починає колос, безмежний хлібний лан.

Здавна хлібу надавали круглої форми, ототожнюючи його з сонцем. Якщо у домі пахне хлібом – тут злагода та щастя. Якщо в державі колосяться дрібні поля – тут мир і достаток. Хліб – це честь, хліб – це рука допомоги, хліб – сила, могутність держави. Хліб – це святість.

У всі віки хліб був обов'язковим атрибутом, що супроводжував найважливіші події в житті людини. Коли народжувалась дитина і йшли на хрестини, неодмінно клали в колиску срібний карбованець і хлібину – на здоров'я і достаток.

Коли дитина йшла на навчання до дяка, батько ніс пучок різок, горщик каші та хлібину – на розум, силу та здоров'я.

На весіллі молодих зустрічали хлібом – сіллю і молоде подружжя схиляло голови перед хлібом, цілувало його, приймаючи благословення.

На тому місці, де мали ставити хату, сіяли пшеницю. Якщо вона добре сходила, це означало, що місце добре, чисте і хату можна будувати. На толоку сходилось багато людей, це був чудовий давній звичай, що засвідчував братерство, доброзичливість, взаємодопомогу. Люди, що сходились на толоку вважалися добрими гостями, і цій події присвячувались особливі пісні.

У нову хату входили тільки з паляницею. Вважалося великою невихованістю і неприязню до господарів оселі зайти без хліба. Принести хліб – означало щире побажання достатку, здоров'я та добра.

Великою майстерністю вважалося вміння пекти хліб. Добрі господині на все село, коли по вулиці запашний хлібний дух, перемовлялися: "Мабуть, це вже Марія хліб вийняла з печі, у неї він завжди вдається". І зрозуміло, коли в сім’ю входила невістка, свекруха найперше перевіряла, як вона вміє пекти хліб.

В усі часи майже всі свята були пов'язані з хлібом і не тільки, як з найпотрібнішим продуктом харчування, а як найголовнішим, навколо якого розгорталося дійство. На Різдво обов'язково пекли пироги з капустою і маком, пампушки, дрібні пиріжки, якими частувати дітей, готувати кутю з товченої пшениці, вносили сніп жита –"злото, щоб увесь рік ми жили багато".

На Великдень, у красному куті виставляли високі паски, прикрашені гілочками свяченої верби і свічками. Навколо пасок – барвисті крашанки та писанки. Якщо є дівка на виданні, клали їй паску на голову і казали: "Аби у людей така велична, як паска пшенична." Малу дитину клали у порожній примовляючи: "Аби так скоро росло, як паска росте!"

Обов'язково на великих дечках пекли з доброго тіста пироги із солодкою літньою начинкою – мазури. Пиріг ставили посередині столу і прикрашали духмяною м'ятою, квітами, пахучими травами.

На свято Андрія влаштовували вечорниці, основним тут було кусання калити. Калита – великий корж із білого борошна. Печуть калиту дівчата, тісто місять по черзі. Тісто солодке, з медом, зверху калиту оздоблюють сухими вишнями – щоб гарна була.

Посередині дірка. В дірку протягують червону стрічку і підвішують до сволока. Підвішують високо, щоб парубок міг дістати зубами калиту тільки тоді, як добре підстрибне. Біля калити стає вартовий.

Веселий парубок жартівник, він смішить хлопців, і якщо хтось розсміється, то не має права кусати калиту. "Пан Каштинський" мітить його чорною сажею.

Поле моє, ти таке молоде,

Я любов'ю тебе заспіваю.

Озвись моє поле, пшеницями, житами,

В небесах журавлями і живою водою.

6. Читання вірша М. Рильського "Про хліб".

7. Ознайомлення з молитвою "Отче наш".

8. Слухання на диску "Отче наш".

9. Робота в зошиті.

Розфарбуйте малюнок. Хліб – символ Божого благословення і життя.

10. Підсумок уроку.

– Чому в народі хліб називають святим?

Авраменко Р. М., вчитель спеціалізованої середньої школи № 14 м. Києва

http://shkoladobra-edu.org.ua/